Зміст перехідної економіки

Дія закону єдності продуктивних сил і виробничих відносин, наростання протиріч між ними ведуть до істотних і глобальних економічних змін економічної системи. Процес створення нової системи пов'язаний з певною тривалістю й співіснуванням старих і нових форм, з ліквідацією колишніх економічних відносин і розвитком нових, що відповідають новому рівню розвитку продуктивних сил. Економіка перехідного періоду неминуче має риси старих і нових відносин і є перехідною за своєю сутністю.

Перехідна економіка характеризує перехід усієї системи економічних відносин у нову якість, цей перехідний стан від однієї економічної системи до іншої економічної системи.

Країни з перехідною економікою сформувалися в результаті розвалу соціалістичної системи господарювання. До групи таких країн увійшли 20 держав, включаючи країни Східної Європи, країни СНД, країни Балтії, а також група країн, що не відмовилася від соціалізму, але здійснює ринкові перетворення – Куба, В'єтнам, Китай, і Північна Корея. В усіх цих країнах здійснюється трансформація адміністративно-командної економіки в ринкову.

Загальні негативні риси країн з перехідною економікою: зниження ефективності господарювання; падіння темпів і скорочення обсягів ВВП; інфляція й у певний період – гіперінфляція; розшарування населення за рівнем його доходів; зниження життєвого рівня більшої частини населення; скорочення тривалості життя; загострення соціальних проблем.

Багатоукладність економіки – основна ознака перехідної економіки. Економічний уклад – це особливий тип економічних відносин, що існують поряд з іншими відносинами й утворюють суспільну форму виробництва.

Багатоукладність економіки характеризується паралельним існуванням залишкових суспільних виробництв і нових форм суспільного виробництва. Особливість багатоукладної економіки полягає у витісненні застарілих укладів і заміні їх спочатку на незрілі, але міцніючі нові форми.

Такою є відмінність перехідних економік від змішаних. У змішаних економіках існує розмаїття форм власності (як і в перехідних), але вони інтегровані в єдину структуру суспільного виробництва і відтворюються на своїй власній основі, на існуючій системі зв'язків.

Нестійкість розвитку визначається витісненням виробничих відносин, що залишилися від старого суспільства, й заміною їх новими відносинами, новими нормами й правилами Співвідношення сил постійно змінюється, у суспільстві відсутня стабільність.

Тривалість перетворень пояснюється не тільки складністю процесів, які відбуваються, але й певною інерційністю колишніх підходів, неможливістю одночасної зміни всієї економічної системи. Необхідний час для перетворень не тільки техніки й технології, але й менталітету населення, підготовки кадрів, нових політичних і правових структур.

Протиріччя економічних інтересів визначаються тим, що за кожним укладом стоїть певна соціальна група людей зі своїми цілями й потребами. Протиріччя між ними мають антагоністичний і неантагоністичний характер. Соціальним групам відповідають різні політичні партії та течії, боротьба між якими може сприяти або демократизації суспільства, або переходу до тоталітарних режимів.

Різновиди перехідних економік:

1. Економіка перехідного періоду від капіталізму до соціалізму. У нашій країні це був період від жовтня 1917 р. (від початку Жовтневої революції) до завершення цього періоду в 30-ті роки XX ст. Сутність перехідного періоду полягала в революційній заміні капіталістичних виробничих відносин соціалістичними.

Завданням перехідного періоду була зміна багатоукладної економіки на одноукладну, чисто соціалістичну економіку. У перехідній економіці було п'ять укладів:

– патріархальний;

– дрібнотоварний;

– приватнокапіталістичний;

– державно-капіталістичний;

– соціалістичний.

Політична влада перехідного періоду (диктатура пролетаріату) мала вирішальне значення в перетвореннях.

Диктатура пролетаріату – це державна влада пролетаріату в особі комуністичної партії (партії більшовиків), що встановилася в результаті революційного перевороту 1917 р. Диктатура пролетаріату необхідною була для того, щоб:

1) придушити опір поміщиків і капіталістів та ліквідувати їхні спроби відновлення влади;

2) проводити боротьбу за знищення класів і побудову безкласового суспільства;

3) забезпечити захист кордонів країни, вести боротьбу проти зовнішніх ворогів.

Диктатура пролетаріату була знаряддям придушення опору соціалістичним перетворенням.

Перехідний період від капіталізму до соціалізму в нашій країні був періодом проведення політики воєнного комунізму, нової економічної політики (НЕП), політики індустріалізації та колективізації країни.

У результаті радикальних заходів багатоукладність економіки була ліквідована, залишився соціалістичний сектор економіки, що розвивався на основі державної та одержавленої колгоспно-кооперативної форм власності. Ринкові відносини, в основному, були замінені плановими, що підірвало потенціал саморегулювання й удосконалювання системи в майбутньому.

Інші форми перехідних економік базуються на локальних змінах.

2. Зміни в способах координації економіки країн – це різновид перехідних економік. Вони є характерними для еволюційних змін економічних систем, коли старі способи регулювання економічного життя всього суспільства перестають діяти, зростають елементи анархії, криз, непередбачуваність розвитку економіки.

3. Ліквідація деформацій в економіці країн – один з різновидів перехідних економік у колишніх колоніальних країнах. Головна проблема в цих країнах полягає в подоланні “порочного кола” бідності, браку капіталу й хронічної відсталості. Темпи приросту населення вищі за темпи зростання ВНП, звідси – погіршення умов життя людей і голод (рис. 16.1).

Рисунок 16.1 – “Порочне коло” бідності у слаборозвинених країнах

В усіх країнах з перехідною економікою від командно-адміністративної до ринковій вирішуються такі завдання:

– зниження впливу держави на економіку за допомогою лібералізації й зовнішньої торгівлі;

– забезпечення конвертованості національної валюти;

– зміни у відносинах власності на основі приватизації й створення плюралізму форм власності;

– створення системи соціального забезпечення;

– формування інституціональної та правової структур ринкової економіки.

Результати та наслідки цих перетворень є неоднаковими. До ринкових моделей виявилися сприйнятливими країни Східної Європи та країни Балтії; країни СНД поки ще не перебороли наслідки затяжної трансформаційної кризи, хоча вже минув найбільш складний період реформування. У суспільстві постійно відбуваються зміни. Такі зміни бувають локальними й загальними.

Загальні зміни характерні для економіки перехідного періоду.

Риси перехідної економіки:

1) багатоукладність економіки;

2) нестійкість розвитку, відсутність цілісності;

3) тривалість перетворень і обмеженість у часі існування;

4) протиріччя економічних інтересів різних соціальних груп і необхідність державного втручання для їх розв'язання.

Зміну ситуації слаборозвинені країни вбачають у встановленні так званого нового економічного порядку, який включає програму допомоги з боку розвинутих країн.

4. Подолання тривалої смуги нестабільності в розвитку економіки – перехідний період, який відбувається в країнах Латинської Америки.

Його характерні риси:

– економіка має інфляційний характер;

– зростає величезна зовнішня заборгованість;

– низькими є темпи економічного зростання;

– великою є диференціація в доходах населення.