Розробити бесіду на основі малюнків підручника 2 клас.

1. Бесіда на уроках природознавства. Види бесід.

Бесіда – це узагальнена форма викладу і вивчення нового матеріалу. Це основний метод при вивченні нового метеріалу в поч. класах. За призначенням у навчальному процесі розрізняють бесіду:

Ø вступну

Ø бесіду-повідомлення

Ø повторення

Ø контрольну

Вступну бесіду проводять з учнями як підготовку до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу. Мета вступної бесіди - відновити в пам'яті ті знання, які були отриманні ними раніше в ході навчання чи набуті самостійно, і на їх основі підготувати дітей до активного сприйняття нового матеріалу. Така бесіда зазвичай проводиться на початку вивчення теми чи розділу. Бесіда-повідомлення базується переважно на спостереженнях, організованих учителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів. Бесіду-повторення використовують для закріплення навчального матеріалу. Ця бесіда дозволяє вчителю в роботі з учнями виділити найбільш суттєві моменти у питанні, що вивчається, встановити більш широкі і глибші зв'язки між вивченими явищами природи. Головна мета - узагальнити і систематизувати знання, підвести учнів до відповідних висновків . Контрольну бесіду використовують для перевірки засвоєних знань. Завдяки такій бесіді можна перевірити на якому рівні засвоєно навчальний матеріал і вчитель може зробити висновок, який матеріал необхідно опрацювати ще раз. Готуючись до бесіди будь-якого типу, вчитель складає її план, щоб забезпечити строгу послідовність розвитку теми, намічає основні запитання для учнів. Насамперед слід чітко визначити зміст, на якому будується бесіда, та її цілі. Зміст ділиться на частини. Запитання не повинні бути подвійними чи потрійними. Особливо такими, що стосуються різних об’єктів або різних сторін одного предмета, явища, їх не сумісних ознак, властивостей. Наприклад, запитання: « Які рослини і тварини є у лісостеповій зоні України?», «Які властивості має торф, як його добуває і використовує людина?». Ці запитання спричиняють неглибокі і непослідовні відповіді. Дитина розповідає про «все відразу». Вона переходить від одного об’єкта до іншого, розповідає про те, що випадково пригадає, цілеспрямовано не напружує свою думку і пам’ять.

Розповідь— це систематичне викладання фактичного навчального матеріалу або опис певного природного об'єкта чи явищ природи. До розповіді вчитель вдається тоді, коли вивчається тема, з якої в дітей немає відомостей або вони незначні, а текст підручника не дає повних уявлень про предмети або явища. Розповідь учителя дає учням можливість ознайомитися з матеріалом у послідовному, систематичному вигляді, вчить їх правильно й логічно мислити. Вона повинна створити в учнів образні уявлення про виучувані предмети і явища. Розповідь учителя за формою викладу повинна бути доступною і популярною з урахуванням віку і рівня розвитку дітей, зрозумілою всім учням, а не окремим з них, повинна бути яскравою й емоційною, пробуджувати інтерес і активізувати розумову діяльність учнів. Розповідь повинна бути також ідейно спрямованою, не містити помилок і неточностей. Розповісти чітко і просто вчитель зможе лише тоді, коли сам знатиме досконало той матеріал, який пояснює дітям. Під час розповіді вчитель використовує образні описи природи, вірші або читає окремі уривки з художнього твору чи науково-популярної літератури. Проте розповідь не слід перевантажувати зайвими фактами і описами. Тривалість розповіді: до 7—10 хв. у 2 і 10—15 хв. у 3 класах. Досвідчений учитель стежить за станом учнів під час розповіді і при перших ознаках стомленості переключає увагу учнів на інші прийоми і методи роботи.

Гра – найпри- родніша форма вияву дитячої діяльності, у якій усвідомлюється, вивчається навколишній світ, від- кривається широкий простір для виявлення свого «Я», особистої творчості, активності, самопізнання, самовираження. Використання гри на уроках природознавства допомагає активізувати діяльність дитини, розви- ває пізнавальну активність, спостережливість, ува- гу, пам'ять, мислення, розвиває творчу уяву, образ- не мислення, знімає стомлення в дітей, оскільки гра робить процес навчання цікавим для дитини. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями продничих понять, формування необхідних вмінь і навичок. Ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання посильні кожному учневі, максимально розвивати дитячі здібності. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він по- чне готуватися до участі у грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних пред- метів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. На- приклад, одноманітні ігри стомлюють дітей, вини- кає байдужість до навчання. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуля- цію, тренує вольові якості дитини. ЇЇ цінність пере- дусім в тому, що вона виконує роль емоційної роз- рядки, запобігає втомі дітей. Добираючи ту чи іншу гру, вчитель повинен пам’ятати, що процесс створення гри містить ряд станів: • Вибір теми гри; • Визначення мети і завдання; • Підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка наочностей, проведення гри, підбиття підсумків). Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог: • ігри мають відповідати навчальній програмі; • ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними; • відповідність гри віковим особливостям учнів; • різноманітність ігор; • залучення до ігор учнів усього класу. Величезні можливості дає застосування гри під час екскурсій на природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак легше, якщо залучати дітей до активного емоційного сприймання. Саме цьому сприяють сюжетні ігри та ігри-впра- ви з природнім матеріалом. Їх мета – навчити дітей знаходити потрібний предмет за допомогою аналі- затора – (дотику, смаку, запаху), оперуючи істот- ними ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілому; групувати предмети за місцем. Під час проходження практики, я використову-50 «Молодий вчений» • № 4 (07) • квітень, 2014 р. ПЕДАГОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОІЧГІ НАУКИ вала такий ряд дидактичних ігор, які допомагали мені організувати цікавий урок з природознавства. «УПІЗНАЙ ЗА ОПИСОМ» Мета: удосконалювати знання дитини про ово- чі та фрукти; учити знаходити предмет за описом; розвивати уважність, дисциплінованість. Матеріал: муляжі овочів, фруктів та цитрусів. Хід гри: Вчитель пропонує дітям знайти той предмет, який він опише. Вчитель: кругле, жовте, з червоним бочком, буває кислосолодким, росте на дереві, корисне. Дитина виходить, обирає серед му- ляжів яблуко, показує його дітям, а діти знаками відповідають: згодні вони чи ні. Діти дуже добре сприймають ігри на природни- чу тематику: « З якого дерева листочок або плід», « Знайди 5 однакових листочків». «З ЯКОГО ДЕРЕВА ЛИСТОЧОК АБО ПЛІД» Мета: учити дітей добирати листочки

Формування екологічної культури починається вже з дошкільного та
молодшого шкільного віку. Відповідальна роль покладена на вчителя,
завданням якого є сформувати у молодших школярів сукупність наступних
компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічна
поведінка – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна
культура. Тому природно, що сьогодні виникає нагальна проблема
домогтися відповідності змісту професійної підготовки спеціалістів
початкової школи до вимог сучасного життя. Підготовка майбутніх
учителів до екологічної освіти школярів має здійснюватися за принципами
діяльнісного та усвідомленого засвоєння знань: навчити когось і передати
знання про щось іншій людині можливо, якщо ти сам володієш цими
знаннями і вмієш їх самостійно використовувати. Отже, тільки через
осмислення й усвідомлення на особистому досвіді змісту екологічної
освіти та її методики майбутні вчителі можуть бути психологічно готові до її здійснення [1]. Навчальна програма з природознавства вимагає від
майбутніх учителів початкових класів не тільки володіння екологічними
знаннями, але й умінь організовувати спостереження за природою, знання
методики проведення екскурсій і фенологічних спостережень, умінь
організовувати дослідницьку роботу з учнями [2]. Формування екологічної компетентності громадян є одним з
найголовніших
завдань
освіти
компетентність дає змогу сучасній особистості відповідально вирішувати
життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципом
сталого розвитку.
Тому саме екологічна освіта потребує наразі особливої уваги.
Говорячи безпосередньо про вчителя як носія засад екологічного
формування, слід відмітити, що науковці вважають, що готовність вчителя
до екологічного виховання дітей визначається рівнем його компетентності,
під якою розуміємо індивідуальну характеристику ступеня відповідності
особистості вимогам екологічної освіти: рівень сформованості в студентів Рівень екологічної компетентності можна визначити за трьома
критеріями: когнітивним, ціннісним та діяльнісно-практичним.
Когнітивний критерій:
– Знання принципів організації та функціонування екосистем, що
визначають якість навколишнього середовища, виробництва та
здоров’я людини;
– Знання про екологію рідного краю;
– Вміння правильно аналізувати та встановлювати причинно-
наслідкові зв’язки екологічних проблем;
– Вміння прогнозувати екологічні наслідки людської та професійної
діяльності, оцінювати екологічні відносини у контексті концепції
стійкого розвитку країни;
Ціннісний критерій:
– Почуття співпереживання та співчуття природі;
– Незалежність в екологічних судженнях;
– Переконаність у необхідності щоденно дотримуватися міри, норм
і правил природокористування, бережливого відношення до
природного середовища у повсякденному житті та професійній
діяльності;
– Стійкий інтерес до проблем взаємодії суспільства з природою,
розуміння необхідності розв’язання виникаючих протиріч;
– Необхідність у пізнанні екологічних відносин, інтерес до них у
процесі навчання.
Діяльнісно-практичний критерій:
1. Вміння протистояти проявленням екологічного вандалізму у
професійній праці, у повсякденному житті та соціальній
діяльності;
2. Звичка дотримуватися екологічних норм поведінки та проявлення
екологічної ініціативи в процесі оволодіння професією [6].

Билет 24

1Використання інтерактивних методів навчання та інформаційно – компютерних технологій (ІКТ)