УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ 5 страница

6. Принцип визначення межі ефективного використання капіталу, що додатково залучається. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється по наступній формулі:

,

де ГЕК - гранична ефективність капіталу;

DР_к - приріст рівня рентабельності капіталу;

DСВК- приріст середньозваженої вартості капіталу.

Викладені принципи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, що визначають вартість капіталу і межі ефективного його використання.

7.6 Оптимізація структури капіталу.

Структура капіталу - співвідношення всіх форм власних і позикових фінансових ресурсів, що використовуються підприємством у процесі його господарської діяльності для фінансування активів.

У процесі фінансового управління капіталом оптимізація його структури є одним з найбільш важливих і складних завдань.

Оптимізація структури капіталу – це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою у кошти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за умови якого досягається максимальна ефективність діяльності підприємства.

Основними цілями оптимізації структури капіталу є пошук оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, мінімізація витрат по залученню довгострокових джерел фінансування, а також забезпечення власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними грошових коштів.

Основні завдання оптимізації структури капіталу:

- формування необхідної структури капіталу, яка б забезпечила сталий розвиток підприємства;

- забезпечення умов, за яких підприємство отримуватиме максимальну суму прибутку.

Оптимальна структура капіталу - співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності й коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Оптимізація структури капіталу підприємства є складним процесом фінансового управління і включає ряд послідовних етапів:

1. Аналіз капіталу підприємства. Прогнозування можливої потреби в капіталі.

2. Визначення джерел, форм та лімітів залучення капіталу.

3. Прогнозування альтернативних варіантів структури.

4. Оцінка вартості капіталу за альтернативними варіантами.

5. Оцінювання основних факторів, що впливають на формування структури капіталу.

6. Визначення критеріїв та методів оптимізації структури.

7. Розрахунок оптимальної структури капіталу за визначеним критерієм.

8. Коригування оптимальної, визначення цільової структури капіталу.

9. Порівняння витрат по проведенню з вигодами від оптимізації. Формування плану-графіка оптимізації структури.

Найважливішим етапом проведення процесу оптимізації структури капіталу є вибір методу оптимізації.

Пріоритетність критеріїв оптимізації структури капіталу підприємство визначає самостійно, що передбачає врахування цільової структури капіталу.

Цільова структура капіталу – це співвідношення власних та позикових коштів, що дозволяє повною мірою забезпечити досягнення вибраного критерію оптимізації. Відповідна цільова структура капіталу забезпечує заданий рівень дохідності та ризику діяльності підприємства, мінімізує середньозважену його вартість чи максимізує ринкову вартість підприємства.

Виокремлюють три методи оптимізації структури капіталу:

· оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;

· оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості;

· оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Найбільш значущим з наведених критеріїв, на думку багатьох вчених, є рентабельність власного капіталу, що характеризує ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства.

Серед існуючих методичних підходів щодо оптимізації структури капіталу виділяють ті, що базуються на оцінці ефекту фінансового левериджу та виробничо-фінансового левериджу, ЕВІТ-ЕРS підхід, метод «Дюпона», метод «WACC» (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика методичних підходів щодо оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації фінансової рентабельності підприємства

Серед недоліків використання перших чотирьох методів на практиці слід відзначити обмеженість врахування комплексу чинників, які безпосередньо впливають на формування оптимальної структури капіталу. Деякою мірою це враховується під час використання методу «WACC».

Класичний підхід щодо визначення оптимальної структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності передбачає врахування лише відсотків за користування кредитними коштами. Однак на практиці джерелом позикових коштів виступають не лише кредити, але й капітал, що залучається, наприклад, за рахунок випуску власних цінних паперів, фінансового лізингу та інших джерел. Крім того, при фінансуванні своєї діяльності господарюючі суб’єкти використовують не лише позиковий капітал, а й власний, який в свою чергу, також має вартість та повинен прийматися до уваги при формуванні оптимальної структури капіталу.

Врахування загальної вартості капіталу здійснюється на основі використання показника середньозваженої вартості капіталу.

З урахуванням зазначеного чинника ефект фінансового левериджу за методом «WACC» можна визначити наступним чином:

, (2)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу;

Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ПК – позиковий капітал, тис. грн.;

ВК – власний капітал, тис. грн.;

- рентабельність активів,%;

СЗВК – середньозважена вартість капіталу, %.

Приклад. Визначимо оптимальну структуру капіталу для сільськогосподарських підприємств Запорізької області за класичним підходом і з використанням методу «WACC».

За класичним підходом оптимальна структура капіталу підприємства відповідає максимальному приросту рентабельності власного капіталу. При цьому рентабельність активів покриватиме лише відсотки за користування позиковими коштами, тим самим вона визначатиме межу їх залучення. У випадку подальшого використання позикових ресурсів кожна додаткова одиниця залучення негативно відбиватиметься на прирості рентабельності власного капіталу (зі збільшенням питомої ваги позикового капіталу зменшується приріст рентабельності власного капіталу).

За методом «WACC» оптимальна структура капіталу підприємства відповідає максимальному значенню ефекту фінансового левериджу.

Таблиця 2

Порівняльний аналіз класичного підходу і методу «WACC» щодо визначення оптимальної структури капіталу підприємств Запорізької області, %

Розрахунок оптимальної структури капіталу підприємств за класичним підходом показав, що питома вага позикового капіталу може досягати досить високого рівня (до 60%) при значному розмірі фінансової рентабельності. Однак слід зауважити, що при цьому не враховується виникнення фінансового ризику. В свою чергу врахування середньозваженої вартості капіталу та рівня фінансового ризику за методом «WACC» передбачає значно менший обсяг залучення позикового капіталу сільськогосподарськими підприємствами, що більше відповідає сучасним умовам їх господарювання.

Фактори, що впливають на формування оптимальної структури капіталу:

- галузеві особливості операційної діяльності підприємства (фондомісткість, період операційного циклу);

- стадія життєвого циклу підприємства;

- кон'юнктура товарного ринку (втрата позиції на ринку, частка ринку);

- кон'юнктура фінансового ринку (подорожчання або здешевлення позикового капіталу);

- прибутковість діяльності;

- операційний леверидж (частка постійних витрат, обсяг реалізації продукції);

- ставлення кредиторів до підприємства (кредитний рейтинг, втрата довіри до підприємства з боку кредиторів);

- рівень оподаткування прибутку (податкові пільги);

- фінансовий менталітет власників та менеджерів підприємства;

- рівень концентрації власного капіталу;

- асиметричність інформації (позитивна кредитна історія, повнота та достовірність інформації про вартість фірми).

Контрольні питання:

1. Визначте сутність та основні задачі управління капіталом підприємства.

2. Систематизуйте види капіталу підприємства за відповідними класифікаційними ознаками.

3. Розкрийте особливості формування власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.

4. Виділіть та дайте характеристику основним складовим власного капіталу підприємства.

5. Охарактеризуйте зміст управління структурою капіталу на основі механізму фінансового левериджу.

6. Виділіть основні методи оптимізації структури капіталу.

7. Сформулюйте сутність та задачі управління власними фінансовими ресурсами підприємства.

8. Охарактеризуйте послідовність процесу управління формуванням власних фінансових ресурсів підприємства.

9. Виділіть основні етапи оцінки формування власних фінансових ресурсів підприємства.

10. Охарактеризуйте основні методичні підходи до визначення потреби підприємства у власних фінансових ресурсах.

11. Визначте сутність та задачі управління формуванням позикових фінансових ресурсів підприємства.

12. Охарактеризуйте зміст основних етапів управління формуванням позикових фінансових ресурсів підприємства.

13. Охарактеризуйте основні показники аналізу стану позикових фінансових ресурсів підприємства.

14. Сформулюйте методичні підходи до визначення потреби підприємства у позикових коштах.

15. Визначте сутність та назвіть основні етапи управління залученням банківського кредиту.

16. Виділіть основні принципи оцінки вартості капіталу..

17. Визначте основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.

18. Охарактеризуйте фактори, що впливають на формування оптимальної структури капіталу.

ТЕМА 8