Культура мови та тональність спілкування

Важливим елементом ділового спілкування і обов'язковою передумовою успішної підприємницької діяльності є переговори. Сучасні вимога щодо ведення переговорів безпосередньо пов'язані з компетентністю і високим професіоналізмом ділових партнерів. Необхідно ретельно готуватися до бесід та переговорів. На питання партнера слід відповідати не загальними фразами, а демонструючи знання технічних і організаційних деталей всіх аспектів предмета переговорів. Дуже важливо, щоб у переговорах брали участь не тільки керівники фірм, а й фахівці та менеджери, які знають толк в технічних «тонкощі» тих питань, які є предметом переговорів.

Щоб досягти бажаних успіхів у ділових відносинах, важливо володіти тактикою ділових переговорів. По-перше, необхідно використовувати всі відомі засоби впливу на партнера, щоб зацікавити його своєю пропозицією. Слід так провести розмову, щоб партнер сам висловив міркування, які від нього було бажано почути. По-друге, в процесі переговорів необхідно виявляти виняткову увагу до партнера, бути максимально зацікавленим слухачем. По-третє, переговори повинні завжди здійснюватися в ввічливо-прихильному тоні; всі нетактовні (тим більше грубі) методи переговорів не допускаються. По-четверте, обов'язковою умовою успішних переговорів є правильний і переконлива мова, впевнений тон. У процесі виступу на переговорах важливо акцентувати увагу на головній думки, змінювати тон і темп мови, робити паузи до і після важливих висловлювань. Певне значення мають не тільки вимовлені слова, але і невербальні засоби спілкування (вираз обличчя, погляд, жести і т.п.).

При аналізі поведінкової ситуації слід зважати на такий параметр як тональність спілкування, вибір якої обумовлений статусами комуникантов, соціально – психологічної дистанцією з-поміж них. Вибір тональності надає пряме впливом геть граматичне оформлення висловлювання учасників спілкування.

Існує різне розуміння тональності спілкування. Найчастіше описуючи ситуацію спілкування під тональністю мається на увазі форма прояви етичних правил поведінки.

Тарасова Е.Ф. представляє такі види тональності спілкування: піднесена (урочиста) тональність, нейтральна, нейтрально – повсякденна, фамильярная і вульгарна тональності.

Піднесена тональність – це тональність таких виняткових, рідкісних соціальних ситуацій як урочисті ритуальні акти, здебільшого в офіційних структурах.

Нейтральна тональність – тональність, використовувана коммуникантами, переважно, в нормативних, стандартних соціальних ситуаціях.

Нейтрально – повсякденна – найпоширеніша тональність, яка у ненормативних, стандартных/нестандартных соціальних ситуаціях за безпосередньої контакті коммуникантов.

Фамільярна тональність – тональність, що дуже часто використовують у нестандартных/стандартных соціальних ситуаціях, не які входять у межі формальних структур суспільства.

Вульгарная тональність – тональність ненормативних соціальних ситуацій.

Тональність спілкування визначається рядом ознак: статусно - рольовими відносинами комунікантов, нормативними правилами поведінки, встановленими суспільством.

Манера поведінки

Манери - це те, як ми поводимося, спілкуємося з іншими людьми, як ми говоримо і які вживаємо при цьому вирази, тон, інтонація, властива людині хода, жестикуляція і навіть міміка. Манери є частиною культури поведінки людини, їх регулятором є етикет.

Гарне й випещене обличчя, бездоганні пропорції тіла чи красивий і вишуканий одяг не справляють жодного враження, якщо вони не відповідають манері триматися. Манера триматися залежить від оточення, від того, чим людина займається і як вона вдягнена. Дівчина чи юнак, які перебувають на стадіоні в спортивному одязі, стоять, розставивши ноги і підперши руками боі:п, схрестивши руки на грудях чи розмахуючи ними, не мають вигляду невихованих. Якщо ж ми бачимо в такій позі людину на вулиці, у школі, в театрі чи іншому громадському місці, то ця людина справляє враження невихованої. На жаль, у пас є категорія молоді, яка вважає забобонами гарні манери, дотримання елементарних вимог пристойності. Розпущеність, грубість — характерні риси поведінки цих юнаків і дівчат. Копіюючи пози манекенниць, вони не враховують того, що ці пози часто умовні: їхня мста показати з вигіднішого боку модний силует чи крій одягу.

Тільки така манера триматися гарна, в якій відчувається внутрішня дисципліна. Приємний вигляд мас трено­ване тіло з прямим станом, людина, чия хода, осанка І рухи плавні і в той же час помірно енергійні. Розслаблена і в'яла постава, що стала звичкою, поступово викривляє стан, який у свою чергу порушує правильне розташування внутрішніх органів.

Молода людина, що перебуває у товаристві старших (так само й вдома з батьками), повинна триматися у своїй мапері і в рухах бути більш підтягнутою, ніж серед своїх однолітків. Цим вона підкреслює свою повагу до старших. Стояти треба ирямо, але й не напружено. Не можна стояти, як зпак запитаная: опущені плечі, згорблена спина, ноги в колінах напівзігнуті і голова похнюплена. Передусім так стояти шкідлііио для легенів, бо стиснута грудна клітка. По-друге, це справляє враження розпущеності. Слід уникати навіть легкої згорблепості. Не годиться стояти, притулившись до стіни. Об стіну можна забруднити одяг, а спітнілими руками й стіну.

Хода. Треба уникати ходи перевальцем, розхитаної, хитливої й дріботливо-танцюючої ходи. Без крайньої по­треби не перестрибують через кілька сходинок враз. Мужність, розмірений крок і широкі рухи властиві чоловікам, але не пасують жінці. Перебільшене розмахування руками й розгойдування плечима не додають краси пі чоловічій, ані жіночій ході. Негарний вигляд має (під час ходіння чи стояння) голова, яку втягли в плечі.

Хода людини : прямою поставою, гнучкими й рівно-міричмп рухами гарно і гігієнічна. Руки рухаються в ритм із кроками, їх не можна розслаблено опускати чи

Руки повинні спокійно й легко лежати на колінах чи на столі. Враження грубості й невихованості справляє людина, що сидить, розчепіривши ноги й спираючись долонями на коліна.

Ввічлива людина у товаристві намагається не повертатися ні до кого спиною, бути обличчям до інших або у крайньому разі боком.

Коли старші заходять до кімнати чи виходять з неї, юнаки й дівчата встають. Так само поводяться чоловіки, коли входить чи виходить жінка.

Незайняті руки треби тримати на місці, відвикаючи од звичок щось смикати, стукати пальцями по столу чи стільці, ляскати великими пальцями, чухати потилицю чи за вухом, масажувати руками щоки чи пальцем перенісся, демонстративно розглядати свої нігті тощо. Під час їжі руки до кисті маюті. лежати на столі.

Треба до мінімуму звести жестикуляцію при розмові. Це дозволяється лише на сцені. У повсякденному житті тільки незначні жести можуть підкреслювати слова й фрази. Наприклад, вирази «сідайте, будь ласка», «позна­йомтеся, будь ласка», «чи можпа Вас познайомити?» тощо можуть супроводжуватися відповідним жестом. Вважає­ться негарппм прикривати при розмові рот рукою, плескати співрозмовника по плечу, смикати ґудзик його під­жака, тримати за рукав, підштовхувати ліктем. Щоб поправити в знайомого одяг, наприклад зняти нитку чи волосинку, запитують у нього дозволу.

Пальці треба завжди по можливості тримати разом. Відведений під час їжі, танцю, куріння мізинець мав манірний вигляд.

Негарно вказувати на когось чи щось пальцем.

Розмовляючи з кимось, дивляться в очі. Треба вміти володіти поглядом. Ніщо не прикрашав так обличчя, як природний вираз.

Кашляють, чхають і сякаються по можливості тихо й непомітно, обов'язково використовуючи носову хусточку. В наш час не заведено бажати здоров'я людині, коли вона чхає.

Від чхання можпа легко утриматися. Для цього необхідно затиснути двома пальцями ніс між очима чи кілька разів погладити перелісся й ніздрі. Чхання можна також заглушити, затамувавши дихання й міцно затуливши рот.

Остерігайтеся зітхати та позіхати. Цим ви виявляєте нудьгу. Позіхання можна затамувати, коли випустити повітря через ніс, при цьому рот має. бути закритий.

Не можна сміятися з широко відкритим ротом. Розкотистий сміх такий же недоречний, як і будь-який інший шум, що заважає присутнім. Найприємніший сміх — сердечний.