Право лісокористування та його види

Право лісокористування слід розглядати в двох аспектах - як об'єктивне і як суб'єктивне право.

Об'єктивне право лісокористування - це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціонального використання і відтворення лісів, їх охорони і захисту, підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у зазначеній області.

Суб'єктивне право лісокористування слід розуміти як встановлену і гарантовану законом можливість конкретних суб'єктів на безпосередню експлуатацію лісів з метою задоволення потреб в лісових ресурсах, видобутку їх корисних властивостей.

Відповідно до ст. 16 ЛК України (в редакції від 08.02.2006 р) право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення термінів надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення термінів надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У тимчасовому користуванні можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим (від 1 до 5 років) і короткостроковими (до 1 року).

Довгострокове тимчасове користування лісами представляє собою встановлене на договорі строкове платне використання лісових ділянок, що виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і навчально-виховних цілей, а також проведення науково-дослідних робіт.

Короткострокове тимчасове користування лісом для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених ЛК України, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійних лісокористувачів на підставі спеціального дозволу.

В ЛК України передбачені підстави припинення права лісокористування. Так, право постійного користування лісами припиняється у випадках: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України; використання лісових ресурсів способами, що спричиняють шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечується збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відновлення; використання лісових ділянок не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках: добровільної відмови від використання лісових ресурсів; закінчення терміну, на який було надано право використання лісових ресурсів; припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; використання лісових ресурсів засобами, які негативно впливають на стан і відновлення лісів, що приводять до погіршення навколишнього природного середовища; порушення встановлених термінів внесення збору за використання лісових ресурсів; використання лісових ділянок не за цільовим призначенням; невідшкодування в установленому порядку збитків, завданих лісовому господарству в результаті порушень лісового законодавства та невиконання вимог щодо усунення виявленних недоліків.

Використання лісових ресурсів може здійснюватися у порядку загального і спеціального використання.

Відповідно до ст. 66 ЛК України, громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно знаходитися, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для особистого споживання трав'янисті дикорослі рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби і ін., крім випадків, передбачених ЛК та іншими законодавчими актами України.

Для загального використання лісових ресурсів, характерним є такі особливості: здійснюється тільки громадянами для задоволення особистих потреб; безоплатність; відсутність спеціального дозволу на експлуатацію лісових ресурсів.

На відміну від загального, спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється не тільки громадянами, але і юридичними особами, за плату і за спеціальними дозволами.

Видами використання лісових ресурсів є: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів (живиці, пнів, кори, деревної зелені, деревних соків); побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і навчально-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів.