Ліс як об'єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони. Лісовий фонд України

Україна має величезні за своїми обсягами та економічним значенням природні ресурси. Невід'ємною складовою українських природних багатств є ліси і лісові ресурси. Ліси сприяють розвитку економіки, поліпшення стану навколишнього середовища. Ліси в Україні є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують економічні, екологічні, естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні.

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га. Однак поняття лісу не збігається з поняттям лісового фонду, якому належать лісові ділянки, що не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

До лісового фонду не належать зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари і т.д.), не віднесені в установленому порядку до лісів, а також окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Їхній правовий режим встановлюється Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України. Вони не належать до лісового фонду, так як не відповідають поняттю про ліс.

Згідно ст. 1 Лісові кодексу, ліс - це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, які взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, який виділений для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не покриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До непокритим лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незамкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими дорогами і просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Земельну лісову ділянку - це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Правовідносини, пов'язані з охороною лісів і лісових ресурсів, регулюються, перш за все, Лісовим кодексом, Земельним кодексом, Законом «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншими законодавчими актами. При цьому земельне законодавство визначає положення, по регулюванню використання і охорони земель лісового фонду, а лісове - закріплює регулювання використання, охорони та відтворення лісів і лісових ресурсів.

Ст. 6 ЛКУ до лісових ресурсів відносить: деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, які використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), які використовуються для задоволення суспільних потреб.

Лісові ресурси за своїм значенням поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.

Для ведення лісового господарства принципове значення має поділ лісів за категоріями.

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо); рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції), захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші функції); експлуатаційні ліси.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр є невід'ємною частиною лісового господарства.

Державний моніторинг лісів є складовою частиною моніторингу навколишнього природного середовища і являє собою систему регулярних спостережень, оцінки і прогнозу динаміки кількісного і якісного стану лісів з метою ефективного управління в галузі використання, відтворення, охорони і захисту лісів та підвищення їх природоохоронних функцій.