Облік утримань з оплати праці

Заробітна плата є об’єктом для обкладання ЄСВ та ПДФО.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Основною ідеєю Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI. є запровадження єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що замінить страхові внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Для підприємств, установ та організацій, незалежно від форм їх власності, видів діяльності та господарювання, що використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору чи на інших передбачених чинним законодавством умовах, єдиний внесок нараховується на суму оплати праці за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші компенсаційні та заохочувальні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВРта на суму винагороди фізичним особам за цивільно- правовими договорами. Така ж база утримання соціального внеску становитиме для працівників - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, що працюють на таких підприємствах.

Утримання єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування, яка відповідає максимальній сумі доходу застрахованої особи з якої справляється єдиний внесок, що в свою чергу дорівнює 17 розмірам встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В 2013 р. максимальний розмір доходу, з якого утримують ЄСВ становить:

- З 01.01.2013 р. – 19499 грн.

- З 01.12.2013 р. – 20706 грн.

Ставки єдиного внеску на фонд оплати праці для роботодавців і для робітників наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

База та ставки єдиного внеску

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Всі платники зобов'язані своєчасно та правильно відображати в обліку операції з нарахування, утримання та сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських перацій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, для бухгалтерського обліку таких операцій передбачено рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням», до якого відкривають окремий субрахунок 657 «Розрахунки за єдиним внеском».

За кредитом цього субрахунку показують нарахування та утримання єдиного внеску, а за дебетом - його перерахування.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку розрахунків за єдиним внеском наведений у таблиці 3.

Таблиця 3

Порядок відображення операцій на рахунку 657 «Розрахунки за єдиним внеском»

Крім відрахувань на соціальні заходи із оплати праці робітників утримується податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), здійснення відрахувань відображають по Дебету рахунку 661 і Кредиту рахунку 641 із вказанням відповідного субрахунку.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у попередньому абзаці, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

При розрахунку розміру ПДФО в 2013 році використовують наступні показники (табл. 4):

Таблиця 4

Зведена таблиця зарплатних та соціальних показників

Розміри ПСП

1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

2. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1 - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;

3. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1 - для такого платника податку, який:

а) є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом "б";

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

е) є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб, визначених у підпункті "б";

4. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1 цього пункту, - для такого платника податку, який є:

а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

в) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

ґ) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Отже, формули для розрахунку ПДФО:

- якщо працівник не має права на одержання ПСП

ПДФО = (Зарплата - ЄСВ) х 15%;

- якщо працівник має право на ПСП:

ПДФО = (Зарплата – ЄСВ - ПСП) х 15%.