Види і форми оплати праці

При вирішенні питань оплати праці слід керуватися Конституцією України, Господарським кодексом України, Кодексом законоів про працю України, Законами України «Про колективні договори та угоди», «Про відпустки», «Про прожитковий мінімум», галузевими угодами та іншими закондавчими й нормативними актами.

Відповідно до Закону України „Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108 основними формами оплати праці є відрядна і погодинна.

При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників прямо залежить від кількості виконаної роботи і розміру розцінки. Вона складається з таких систем: прямої, прогресивної, акордної, преміальної.

При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого часу. Вона складається з простої погодинної і погодинно-преміальної.

На підприємстві може застосовуватись оплата праці за трудовими угодами, що укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних запасах.

Витрати підприємства на оплату праці працівників включають такі її види:

1. Основна заробітна плата – це винагорода працівникам за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, посадових обов’язків).

2. Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені норми, за особливі умови праці або виплата за невідпрацьований час відповідно до чинного законодавства (оплата відпусток). Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також премії за виконання виробничих завдань

3. Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – оплата простоїв не з вини працівників, винагороди за підсумками роботи за рік, премії.

Заробітна плата – це винагорода, що надається, як правило, у грошовому вираженні та виплачується власником працівникові за виконану за трудовим договором роботу (ст.1 Закону № 108).

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно ст. 97 КЗпП і Закону № 108 ст. 15 підприємства самостійно встановлюють у коллективному договорі:

- форми й системи оплати праці;

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- схеми посадових окладів;

- норми праці та розцінки;

- умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших виплат.

Оплата праці на підприємстві регулюється розробленими та затвердженими внутрішніми нормативними документами: Положенням про оплату праці, Положенням про преміювання, Положенням про надання матеріальної допомоги, Положенням про винагороду за підсумками роботи за рік та ін.

Регулюють заробітну плату форми й системи оплати праці, а також мінімальна заробітна плата.

Максимальний розмір заробітної плати законом не обмежено (ст. 94 КЗпП).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обовязковою для підприємств всіх форм власності. У мінімальну зарплату не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної зарплати враховується для оплати праці, зокрема при формуванні тарифної сітки, при визначенні податкової соціальної пільги, при розрахунку матеріальної допомоги та в інших випадках.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на кожен рік Законом України «Про державний бюджет України».

На 2013 р. встановлено такий розмір мінімальної заробітної плати:

З 01.01.2013 р. – 1147 грн.

З 01.12.13 р. – 1218 грн.