Системи місцевої вентиляції

Місцева вентиляція може забезпечувати, як приплив чистого повітря (заздалегідь очищеного і підігрітого) до певних місць, так і навпаки, видалення повітря від певних місць з найбільшою концентрацією шкідливих домішок в повітрі. Загальнообмінна вентиляція обслуговує приміщення повністю.

Місцева вентиляція буває припливною і витяжною. Вентиляція, при якій повітря подають на визначені місця - місцева припливна вентиляція, а коли забруднене повітря вилучають тільки з місць утворення шкідливих речовин - місцева витяжна вентиляція.

Місцева припливна вентиляція служить для створення необхідних умов повітряного середовища в обмеженій зоні приміщення.

До приладів місцевої припливної вентиляції належать: повітряні душі й оази, повітряні і повітряно-теплові завіси.

Повітряний душ - це спрямований на працівника потік повітря. Він повинен подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їх зоні температуру повітря й обдувати працівників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.

Повітряні оази - це частина площі приміщення, що відокремлюється з усіх боків легкими пересувними перегородками висотою 2 – 2, 5 м і заповнюється повітрям більш холодним і чистим, ніж повітря приміщення.

Повітряні завіси і повітряно-теплові завіси створюють повітряні перегородки або змінюють напрямок потоку повітря. Їх використовують для захисту людей від охолодження проникаючого в приміщення холодного повітря. Завіси бувають двох типів: повітряні з подачею повітря без підігріву і повітряно-теплові з підігрівом повітря в калориферах.

Прикладом місцевої припливної вентиляції є теплові повітряні завіси, які застосовують для зменшення надходження холодного зовнішнього повітря через відкриті дверні блоки. При цьому назустріч холодному повітрю подається тепле (з температурою до 50° С) плоскими струменями, з достатньо великою швидкістю (10…15 м/с).

Місцеву витяжну вентиляцію застосовують, коли місця виділень шкідливих речовин локалізовані, щоб не допустити їх поширення по всьому приміщенню. У виробничих приміщеннях ця вентиляція забезпечує виловлювання і вилучення шкідливих речовин: газів, диму, пилу і частково вилучає тепло, що виділяє виробниче устаткування.

Місцева витяжна вентиляція здійснюється за допомогою місцевиХ витяжних зонтів, всмоктуючих панелей, витяжних шаф (рис. 10).

Рис. 10. Місцевої витяжні пристрої

а — витяжний зонт, б — всмоктувальна панель, в — витяжна шафа з комбінованою витяжкою

Конструкція місцевого пристрою повинна забезпечити максимальне вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря. Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом.

Систему вентиляції розробляють у такій послідовності:

1) визначають кількість припливних і витяжних систем, розміщення венткамер, повітроводів, місць забору, подачі та видалення повітря;

2) розраховують кратність повітрообміну для окремих приміщень;

3) розподіляють розраховані повітрообміни між окремими приміщеннями;

4) розраховують і підбирають необхідне обладнання (вентилятори, електродвигуни).

5) з’ясовують спосіб вентиляції окремих приміщень та будівлі в цілому;

Вибір систем обміну повітря в закладів ресторанного і готельного господарства, залежить від типу закладу, об’єму будівлі та інших чинників.

Обираючи кількість витяжних і припливних систем, необхідно врахувати можливий радіус дії одного вентиля­цій­ного центру. Для природної витяжної вентиляції він не пере­вищує 8 м, для системи механічної вентиляції – близько 40 м.

Визначення кратності вентиляційного повітреобміну

Розрахунок починають з визначення кількості повітря, яке подається чи відводиться в приміщення вентиляцією за формулою

L_в = М /(К₂ – К₁), (3)

де L_в – кількість вентиляційного повітря, м³/год;

М – кількість шкідливих речовин, що виділяється в приміщенні, мг/год;

К₂ – гранично допустима концентрація шкідливих речовин, мг/м³ (нормується санітарними);

К₁ – концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі, мг/м³.

При наявності в приміщенні надлишків тепла кількість вентиляційного повітря визначають за формулою

L_в = Q_над / C (t_від – t_под)ρ, (4)

де Q_над – надлишок тепла в приміщенні, що являє собою різницю між тепловиділеннями і тепловтратами, Вт;

C – теплоємкість повітря, Дж/кг·^оС;

t_від – температура повітря, що відводиться з приміщення і яку часто приймають рівною внутрішній температурі приміщення, °С;

t_под – температура повітря, що подається в приміщення, °С;

ρ – густина повітря, кг/м³.

При наявності в приміщенні надлишків вологи кількість вентиляційного повітря буде дорівнювати

L_в = D/(d₂ – d₁) ρ, (5)

де D – кількість вологи, що виділяється в приміщенні, г/год;

d₂ – абсолютний вологовміст повітря, що видаляється з приміщення, г/кг;

d₁ - абсолютний вологовміст повітря, що подається в приміщення, г/кг.

Якщо в одному і тому ж приміщенні виділяється одночасно декілька шкідливих речовин, а також є надлишки тепла і вологи, кількість вентиляційного повітря визначають по кожній шкідливій речовині, надлишків тепла і вологи. Більшу із визначених величин L_в приймають за розрахункову.

Знаючи кількість вентиляційного повітря, визначають кратність повітрообміну:

n = L_в / V, (6)

де n – кратність повітрообміну, обм/год;

V – об’єм приміщення, що вентилюється, м³.

Розрахунок повітрообміну в гарячому і кондитерському цехах закладів ресторанного господарства проводиться на поглинання теплонадлишку в робочій зоні від людей, сонячної радіації (або електроосвітлення) і технологічного обладнання. Для розрахунку повітрообміну в цих цехах температуру повітря, що видаляється через місцеві відсоси технологічного обладнання, слід приймати 42 °С, а температуру повітря під стелею 30 °С. Повний тепловий потік від одного працівника приймається 210 Вт.

Розрахунок повітрообміну в обідніх залах закладів харчування слід проводити на поглинання теплонадлишку від людей, сонячної радіації або електроосвітлення. Повний тепловий потік від одного відвідувача приймається 116 Вт.

Для готельних номерів, згідно державних будівельних норм, встановлено такий необхідний повітрообмін для однієї людини:

- в готелях категорії ***** в холодний і теплий перід року – 60 м³/год;

- в готелях категорій **** в холодний і теплий перід року – 50;

- в готелях категорій *** в холодний період року 40 м³/год, в теплий – параметр не нормується;

- в готелях категорій * і ** в теплий період року 30 м3/год, в теплий – параметр не нормується.