Методи ціноутворення

Витрати + прибуток:

Y=С + П, грн. (10.1)

де С – ціна;

П – прибуток (прибуток визначається у % до собівартості).

1. Отримання цільової норми прибутку:

(10.2)

деN – обсяг [V] продажу продукції;

В_зм– змінні витрати;

В_пост – постійні витрати;

П_заг – загальна сума прибутку.

(При використанні цього методу використовується концепція беззбитковості. При встановленні ціни враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу [V] продажу).

2. Оцінка споживчої вартості.

Цей метод ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод має ризик внаслідок необґрунтованого завищення або заниження ціни.

3. Метод пропорційного ціноутворення (метод за рівнем поточних цін).

Метод, при якому фірми виходять не тільки із власних витрат і кошту, а із цін конкурентів. Ціна встановлюється як функція цін від аналогічної продукції конкурентів.

Y = f (Y₁, Y₂, …, Yn), грн. (10.3)

4. Метод очікуваного прибутку

Застосовують у випадку, коли фірма очікує підписання контракту.

5. Метод швидкого повернення витрат.

Використовується підприємствами з метою активного продажу великого обсягу [V] продукції і швидкого повернення коштів.

У всіх випадках під час розрахунку рівня ціни необхідно урахувати витрати виробництва та обігу, прибутку підприємства та податкові ставки на додану вартість, що входять до складу ціни.

(10.4)

де С– повна собівартість;

П – ставка податку на додану вартість

К_р – коефіцієнт рентабельності

Д_В – додана вартість, грош. од.

Метод ціноутворення з орієнтацією на попит:

1. Метод використання цінової дискримінації.

2. Метод урахування відчутної цінності продукції.

3. Метод ціноутворення за асортиментними групами продукції.

4. Метод орієнтації на призначення продукції.

5. Використання конкурентно спроможної продукції.

Методи ціноутворення які зорієнтовані на конкуренцію:

А) ціноутворення на основі рівня поточних цін в 2-х формах:

- ціна галузі;

- ціновий лідер (домінуюче лідерство, барометричне лідерство);

Б) встановлення ціни на основі торгів:

- відкриті торги – використовується біржове ціноутворення;

- закриті троги – використовується тендерне ціноутворення;

Види ринкових цін:

· базисна;

· демпінгова(штучна ціна – штучно занижена ціна продажу);

· диференційована;

· змінна – на товари з тривалим строком виготовлення;

· зовнішня–торгівельна – економічні та імпортні товари;

· зональна(товар виготовляється в якійсь окремій зоні);

· комерційна – на предмети споживання, що реалізуються в комерційних магазинах;

· лімітна – верхня межа рівня ціни, що встановлюється на проектовані вибори;

· номінальна – ціна товару зазначена в прейскурантах;

· паритетна – регулює рівень цін на основні види сільськогосподарської продукції;

· початкова – ціна на пропоновану партію товару;

· ціна престижна – ціна на унікальний товар;

· ціна продажна;

· кінцева ціна;

· разова ціна - ціна на продукцію яка виготовляється за разовим замовленням;

· СІФ – ціна зовнішньо–торгівельної діяльності(вартість товару + транспортні витрати + страхування вантажу);

· ціна тверда – незмінна ціна, встановлюється в момент підписання контрактів;

· фактурна ціна – ціна закупівлі і продажу товарів;

· ФОБ – це контрактна ціна зовнішньої торгівлі (вартість товару + всі витрати експортера на доставку в порт відправлення).