Суть та економічне значення лізингових операцій

Закономірністю розвитку зовнішньоекономічної діяльності на су­часному етапі стало існування різнобічних форм проведення орендних операцій. Однією з найбільш поширених є прове­дення лізингових операцій.

Еволюція лізингових операцій свідчить, що лізингові угоди укла­далися ще задовго до нової ери в стародавній державі Шумер (місто Ур), коли в оперативний лізинг здавали сільськогосподарських тва­рин і знаряддя праці. Інші стародавні цивілізації греків, римлян і єгиптян вважали оренду привабливим, доступним, а іноді єдиним способом придбання обладнання, землі і сільськогосподарських тварин. У Середньовіччі у Венеції в лізинг володарям торговельних кораблів здавали дуже дорогі на ті часи якорі, які по закінченні рейдів повертались їх власникам, а хрестоносці, наприклад, у Сьомому Хрестовому поході орендували військові спорядження.

Аристотель (IV ст. до н.е.) в трактаті «Риторика» відзначав: «Багат­ство заключається у використанні, а не в праві володіння». Іншими словами, для того щоб отримати доход, власнику не обов'язково воло­діти майном, а достатньо лише мати право користування на нього і в результаті ефективного використання отримувати доход.

Вважають, що саме слово «лізинг» увійшло в лексикон в останній чверті XIX ст., коли в 1877 р. телефонна компанія «BELL», захищаю­чи монопольне право на винахід, прийняла рішення не продавати свої телефонні апарати, а надавати їх у тимчасове користування. Імпуль­сом для розвитку теперішньої лізингової мережі в світі стало створен­ня першого лізингового товариства. Його заснувала в Сан-Франциско 1952 р. американська компанія «United States Leasing Corporation», яка в 1959 р. відкрила свої філії в Англії та Канаді.

На сьогодні єдиного міжнародного поняття «лізинг» (від англ. «to leaus», що означає «брати в оренду», «наймати») не існує. Це обумов­лено як складним змістом, що відображає даний термін, так і відмін­ностями в законодавстві, системі звітності та оподаткування в різних країнах.

У практиці України регулювання лізингових відносин здійснюєть­ся Законом України «Про лізинг», в якому зазначається, що лізинг — це господарча операція, за якою суб'єкт підприємницької діяль­ності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб'єктові підприємницької діяльності (лізингоодержувачеві) в користування за плату для підприємницької діяльності.

У більшості випадків лізинг трактується як довготермінова орен­да машин, обладнання, транспортних засобів і споруд виробничого призначення.

Лізинг також можна розглядати як особливий вид інвестиційної ді­яльності.

З економічної точки зору лізинг — це комплекс майнових відносин, що виникають у процесі надання обладнання в тимчасове користування після його придбання і подальшої передачі в довготермінове користування.

Якщо розглядати лізинг як передачу господарського майна в тимчасове користування на умовах терміновості, зворотності, платності, то можна сказати, що лізинг — це товарний кредит в ос­новні фонди. Але в той же час між ними існують певні відмінності, які можна прокоментувати таким чином (табл. 13.1).

Таблиця 13.1 Порівняльна характеристика кредитного та лізингового механізмів