Побудова бухгалтерського обліку процесу реалізації продукції (робіт, послуг).

Процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів і являє собою процес продажу продукції, товарів, робіт, послуг споживачу.

Основними завданнями обліку процесу реалізації є:

Ø контроль за кількістю і вартістю відвантаженої продукції, (товарів, робіт, послуг);

Ø контроль за станом розрахунків з покупцями та замовниками;

Ø забезпечення правильності визначення собівартості реалізованої продукції та цін реалізації;

Ø визначення фінансового результату (прибутку або збитку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Процес реалізації передбачає:

1) відвантаження готової продукції (товарів, надання послуг, виконання робіт), передача її покупцю разом із необхідною супровідною документацією;

2) оплата покупцем продукції (товарів, послуг, робіт).

Схематично облік процесу реалізації виглядає наступним чином (рис.10.6):

Кт рахунків				Рахунок 79 «Фінансові результати»
					Дт	Кт
			списання витрат	списання доходів
				оплата
	Дт 90 Кт					Дт 70 Кт	Дт 36 Кт	Дт 30,
та ін.	собівар-тість реа-							виник-нення
	лізації			Об-т Дт	Об-т Кт			доходів
				С-до кін.	С-до кін.
					Рахунок 44
					«Нерозподілені прибутки (непокриті збитки»

Рис. 10.6. Облік процесу реалізації

Основними документами, якими оформлюють процес реалізації цінностей, є: договір купівлі-продажу, рахунок (рахунок-фактура), видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, наданих послуг, довіреність, прибутковий касовий ордер, виписка банку та ін.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Типова кореспонденція рахунків по обліку процесу реалізації наведена у підрозділі «Облік розрахунків з покупцями та замовниками», «Запаси», «Основні засоби».

Облік запасів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Запаси – активи, які:

Ø утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Ø перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

Ø утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають (рис.10.7):

Рис.10.7. Склад запасів згідно із П(С)БО 9 «Запаси»

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

Ø суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

Ø суми ввізного мита;

Ø суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

Ø транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

Ø інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

v понаднормові втрати і нестачі запасів;

v фінансові витрати;

v витрати на збут;

v загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Сума транспортно-заготівельних витрат(ТЗВ), що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається за формулою:

ТЗВ виб. = % ТЗВ х З виб. , де (10.1)

ТЗВ – сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули;

%ТЗВ – середній відсоток ТЗВ;

З виб. – вартість запасів, що вибули

Середній відсоток ТЗВ визначається за формулою:

х 100, де(10.2)

ТЗВ поч. – залишок ТЗВ на початок звітного місяця;

ТЗВ зв.пер. – ТЗВ за звітний місяць;

З поч. – вартість залишку запасів на початок місяця;

З над. – вартість запасів, що надійшли за звітний місяць.

Приклад розподілу ТЗВ (з додатку до П(С)БО 9 «Запаси»).