Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат

N з/п Показники Усього На одиницю бази розподілу (1 машино-година) Включення загальновиробничих витрат до
витрат на виробництво продукції (рахунок 23 "Виробництво"), грн. собівартості реалізованої продукції (рахунок 90 "Собівартість реалізації"), грн.
База розподілу за нормальною потужністю, машино-години Х Х Х
  Загальновиробничі витрати за нормальною потужністю, грн.      
  з них:        
змінні   Х Х
(ряд. 3 гр. 4 = ряд. 2 гр. 3 : ряд. 1 гр. 3)      
постійні   Х Х
(ряд. 5 гр. 4 = ряд. 4 гр. 3 : ряд. 1 гр. 3)      
  База розподілу за фактичною потужністю, машино-години:        
1-й звітний період Х Х Х
2-й звітний період Х Х Х
  Фактичні загальновиробничі витрати, грн.:        
1-й звітний період      
  з них:        
змінні Х Х
постійні - усього (ряд. 8 гр. 3 - ряд. 9 гр. 3) Х Х Х
  у тому числі:        
10.1 постійні розподілені (ряд. 6 гр. 3 х ряд. 5 гр. 4) Х Х
10.2 постійні нерозподілені (ряд. 10 гр. 3 - ряд. 10.1 гр. 3) Х Х
2-й звітний період      
  з них:        
змінні Х Х
постійні - усього (ряд. 11 гр. 3 - ряд. 12 гр. 3) Х Х Х
  у тому числі:        
13.1 постійні розподілені (ряд. 7 гр. 3 х ряд. 5 гр. 4), але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат Х Х
13.2 постійні нерозподілені (ряд. 13 гр. 3 - ряд 13.1 гр. 3) Х Х

 

Протягом місяця готову продукцію, одержану з виробництва, оприбутковують на склад, як правило, за плановоюсобівартістю. Наприкінці місяця визначають фактичну собівартість шляхом складання калькуляції.

 

Отже, калькуляція – це розрахунок собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

 

Калькулювання може здійснюватись різними методами, залежно від технології виробництва, виду продукції, складності виробничого процесу (рис.10.5):

 

Рис. 10.5. Методи калькулювання собівартості продукції.

 

При позамовному методі об’єктом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є окреме замовлення, вироби, роботи, послуги, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення (надання, виконання). Всі витрати виробництва накопичують в розрізі окремого замовлення. Фактична собівартість включає всі витрати, накопичені по даному замовленню.

Переділ – це сукупність технологічних операцій, яка завершується виробленням напівфабрикату або готового продукту. Об’єктом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є кожний самостійний переділ (цех, фаза, стадія тощо).

Нормативний метод використовують для виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних. Він характеризується тим, що на підприємстві спочатку складають попередню нормативну калькуляцію, а фактичну собівартість визначають, виходячи з нормативної з урахуванням змін і відхилень від норм.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Типову кореспонденцію рахунків по обліку процесу виробництва наведено у таблиці 10.1:

Таблиця 10.1.








Дата добавления: 2016-04-11; просмотров: 607;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.004 сек.