Залежно від співвідношення очікуваних значень
утрат (Еут) і надбань (Енд)
| Тип поведінки |
| К≤0,2 | Песиместичний |
| 0,2<К≤0,4 | Обережний |
| 0,4<К≤0,6 | Середньоризикований |
| 0,6<К≤0,8 | Ризикований |
| 0,8<К≤1 | Високого ступеня ризику |
| К>1 | Азартний |
У розглянутому варіанті статистичного методу, значення коефіцієнта ризику є скоріше нормованими значеннями, що характеризують певний рівень утрат, а не розрахованими відповідно до викладеного вище.
Так, утратам у розмірі половини чистого прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а утратам усього чистого прибутку - 0,25 (область мінімального ризику). Відповідно, утратам у розмірі валового доходу відповідає коефіцієнт ризику 0,5, а в розмірі його половини - 0,375 (область підвищеного ризику) і т. д.
Частота виникнення певного (і-го) рівня втрат знаходиться за формулою:
де п - число випадків настання конкретного рівня втрат; N -загальне число випадків у статистичній вибірці, що включає її успішно здійснені операції даного виду.
Розглянемо характеристику кожної з областей.
Бєзризикова область (І) - характеризується відсутністю будь-яких утрат при здійсненні господарської діяльності з гарантією одержання розрахункового прибутку. Теоретично прибуток не обмежений. Коефіцієнт ризику К1 = 0.
Область мінімального ризику (ІІ)- характеризується розмірами втрат, які не перевищують чистого прибутку. Коефіцієнт ризику К2 = 0 - 0,25.
Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно не одержить чистого прибутку. У кращому випадку - чистий прибуток буде менше його розрахункового значення.
Область підвищеного ризику (ІІІ)- характеризується втратами, що не перевищують валового доходу. Коефіцієнт ризику К3 = 0,25 - 0,50. Підприємство ризикує тим, що, у гіршому випадку, воно не зможе виплатити заробітну плату своїм працівникам за виконану роботу, але при цьому покриє матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом продукції.
Область критичного ризику (IV) - характеризується втратами, величина яких не перевищує виторгу від реалізації продукції. Коефіцієнт ризику К4 = 0,50 - 0,75.
Область неприпустимого ризику (V)- характеризується втратами, порівняними з розміром власних коштів підприємства, тобто можливе повне банкрутство. Коефіцієнт ризику К5 = 0,75- 1,0.
ПРИКЛАД
Є статистичні дані за декілька років щодо роботи фірми за одним із напрямів її діяльності. Необхідно, користуючись статистичним методом, розрахувати очікуваний рівень ризику (коефіцієнта ризику) даного виду діяльності фірми і розкид його значень. Побудувати графік зміни рівня ризику. Базуючись на отриманих результатах, зробити прогноз рівня ризику на майбутній рік, відобразити його на графіку. Вихідні дані наведені в табл. 2.1.
Табл. 2.1 - Вихідні дані для розрахунків
| Рік | Частота виникнення збитків | |||
| Область мінімального ризику | Область підвищеного ризику | Область критичного ризику | Область припустимого ризику | |
| 0,30 | 0,28 | 0,07 | 0,06 | |
| 0,34 | 0,31 | 0,19 | 0,05 | |
| 0,25 | 0,25 | 0,20 | 0,07 |
Відповідь:
Загальну частоту виникнення збитків F визначимо як суму частот.
Очікуване значення коефіцієнта ризику як середньозважене всіх можливих варіантів знайдемо за формулою
де Pi і Xi - відповідно ймовірність і значення і-го результату;
n – кількість результатів.
Оскільки в області мінімального ризику коефіцієнт ризику набуває значень 0-0,25, в області підвищеного ризику – 0,25-0,50, в області критичного ризику – 0,50-0,75, в області неприпустимого ризику – 0,75-1, то за Xi візьмемо середнє значення коефіцієнта ризику в кожній області (як для інтервального ряду).
Тоді для 1999 року:
Для 2000 року:
Для 2001 року:
Середньоквадратичне відхилення знайдемо за формулою:
Таким чином за 1999 рік:
- максимальний коефіцієнт ризику 0,24 + 0,21= 0,45
- мінімальний коефіцієнт ризику 0,24 - 0,21 = 0,03
Ризик коливається між областями мінімального і підвищеного ризику.
За 2000 рік:
- максимальний коефіцієнт ризику 0,32+ 0, 22= 0,54
- мінімальний коефіцієнт ризику 0,32 - 0,22 = 0,1
Ризик коливається між областями мінімального і критичного ризику.
За 2001 рік:
- максимальний коефіцієнт ризику 0,31+ 0,23= 0,54
- мінімальний коефіцієнт ризику 0,31 - 0,23 = 0,08
Ризик коливається між областю мінімального і критичного ризику
Далі будуємо графік залежності коефіцієнта ризику Н від часу (рис. 2.1)
Рис. 2.1 – Залежність коефіцієнта ризику Н від часу
Добудовуємо лінію тренда обравши прогноз на один період вперед. Отримуємо прогнозований коефіцієнт ризику на 2002 рік близько 0,25, що відповідає області прийнятного ризику.
Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)
Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) і на ідентифікацію на цій основі потенційних зон ризику .
Виділяють два його різновиди:
1) фіксація фінансового стану підггриємства (оцінка фінансової стійкості);
2) зіставлення фінансової стійкості підприємства до і після впровадження аналізованого проекту (оцінка доцільності витрат). Віднесення фактичного або прогнозованого (у результаті впровадження проекту) стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості (нестійкості), і відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з виконанням розглянутих видів діяльності (проектів).
Для цього використовують наступні показники:
• +ЕС надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для функціонування підприємства або реалізації проекту;
• ±Ет надлишок (+) або нестача (-)власних, а також середньострокових і довгострокових позикових обігових коштів;
• ±Ен надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів (з урахуванням середньострокових і довгострокових, а також короткострокових кредитів і позик).
Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.
Для їхнього визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану підприємства, що має такий вигляд:
О + Z + Rа = Дс + Кс.д + Кк+Rк , (4.2)
де О - основні засоби і вкладення;
Z - запаси і витрати;
Rа -грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;
Дс - джерела власних коштів;
Кс.д - середиьострокові, довгострокові кредити і позикові кошти;
Кк - короткострокові кредити (до 1 року), позички, не погашені в термін;
Rк - кредиторська заборгованість і позикові кошти.
Величина власних обігових коштів визначається як різниця між величиною джерел власних коштів і величиною основних засобів і вкладень:
ЕС=ДС-О, (43)
відповідно їхній надлишок (+) або недолік (-)
±Ес=Ес-Z. (4.4)
Надлишок (+) або нестача (-) власних, а також середньострокових і довгострокових позикових коштів
±Ет = (Ес + Кс.д)-Z. (4.5)
Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини обігових коштів
±Ен=(Ес + Кс.д + Кк)-Z (4.6)
Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє ідентифікувати фінансовий стан підприємства виділеним фінансовим областям.
При ідентифікації області фінансової стійкості використовується наступний трикомпонентний показник
(4.7)
Функція S(х) визначається в такий спосіб:
S(х) = 1, якщо х > 0,
S(х) = 0, якщо х < 0, (4.8)
Залежно від значень S, ±ЕС, ±Ет, ±Ен виділяють п'ять областей фінансової стійкості і відповідних їм областей ризику:
1) область абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів і витрат відповідає безризиковій області (див. рис. 4.1):
±ЕС > 0,
±Ет>0, S= (1,1,1); (4.9)
±Ен > 0;
2) область нормальної стійкостівідповідає області мінімального ризику, коли є нормальна величина запасів і витрат:
±Eс≈0,
±Ет≈0, S= (1,1,1); (4-Ю)
±Ен ≈ 0;
3) область нестійкого станувідповідає області підвищеного ризику, коли є надлишкова величина запасів і витрат:
± Eс,<0,
±Ет≥ 0, S = (0,1,1); (4-11)
±Ен≥ 0;
4) область критичного станувідповідає області критичного ризику, коли присутні затовареність готовою продукцією, низький попит на продукцію і т. д.:
±ЕС < О,
±Ет<0, S= (0,0,1); (4.12)
±Ен ≥ 0;
5) область кризового станувідповідає області неприпустимого ризику, коли спостерігаються надмірні запаси і затовареність готовою продукцією, тобто підприємство знаходиться на межі банкрутства:
±Ес<0,
±Ет<0, S = (0,0,0); (4.13)
±ЕН < 0;
На рис. 4.3 пояснюється економічний зміст класифікації областей фінансової стійкості і відповідності їх областям ризику .
При цьому ±ЕС ≈±Ea виходячи з формул 4.9 і 4.10. З рисунка видно, що крива фінансового стану відповідає кривій ризику.
Практичне застосування аналізу фінансової стійкості підприємства (оцінки доцільності вкладень у проект або вид діяльності) розглянемо на прикладі.
Приклад 4.2.
На основі показників Ес, Ет , Ен , оцінки надлишків або нестачі величин, які вони характеризують ±ЕС, ±Ет, ±Ен, а також запропонованої вище класифікації, необхідно виконати поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства й оцінити доцільність вкладення коштів в інвестиційний проект. Вихідні дані і результати виконаних на їх основі розрахунків наведені в табл. 4.5. У графі 4 наведено очікувані значення показників після впровадження інвестиційного проекту,
З аналізу фінансової стійкості підприємства стосовно умов прикладу випливає, що воно знаходиться в області критичного фінансового етапу, що відповідає області критичного ризику. В результаті інвестування проекту фінансовий стан не змінився. Отже, інвестиції в проект не змінять фінансового стану підприємства, упроваджувати проект недоцільно.
Поглиблений аналіз (графа 5 табл. 4.5) показує:
• збільшення частки власних обігових коштів;
• зменшення частки довгострокових, середньострокових і короткострокових кредитів і позик.
Це дозволяє судити про деяке поліпшення фінансового стану підприємства, яке прогнозується у результаті впровадження інвестиційного проекту.
До недоліків даного методу варто віднести те, що він не враховує впливу конкретних факторів на ріст або зменшення ступеня ризику проекту (виду діяльності), хоча і дає досить точну загальну оцінку фінансової стійкості і відповідно ризику підприємства, яке реалізує проект.
Таблиця – Розрахунок стійкості фінансової стану фірми
| Показник | На початок періоду | На кінець періоду | Зміна за період |
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
| |||
|
Дата добавления: 2016-04-06; просмотров: 1228;