Сутність та принципи побудови тарифів на вантажні перевезення

Залізничні тарифи по своїй економічній природі є цінами реалізації продукції залізничного транспорту. При цьому вантажні тарифи є оптовими цінами (тому що дані послуги виявляються переважно для виробничих і торгових підприємств), а пасажирські – роздрібними (тому що виявляються переважно для особистого споживання).

Відмінністю залізничного транспорту від інших галузей є те, що з використанням тих самих виробничих потужностей він перевозить велику кількість найменувань вантажів у різних умовах, а також здійснює кілька видів пасажирських перевезень. Таким чином, залізничний транспорт є складним багатогалузевим виробництвом. Крім того, рівень залізничних вантажних тарифів безпосередньо впливає на ефективність розміщення продуктивних сил, а також ефективність виробництва вже діючих підприємств, тому що від рівня тарифів залежать обсяг, місця збуту і ціна в районах споживання. Це висуває підвищені вимоги до обґрунтування величини тарифів, у тому числі при визначенні факторів, що враховуються при встановленні тарифів.

Так само, як і ціни в інших галузях економіки, тарифи й одержувані залізничним транспортом доходи повинні цілком покривати його витрати, забезпечувати його розвиток, фінансову стійкість і конкурентноздатність у тривалій перспективі.

Розрахунок тарифів базується на середній у мережі собівартості відповідно вантажних і пасажирських перевезень.

Тарифи на вантажні перевезення диференціюються з урахуванням ряду факторів, що визначають розходження у собівартості перевезень:

- вид вантажу і тип вагонів;

- ступінь використання місткості і вантажопідйомності вагонів;

- відстань перевезення;

- швидкість перевезення;

- маса й обсяг партії одноразово перевезеного вантажу;

- вид власності на рухомий склад.

Застосування для перевезення окремих видів вантажів різних типів вагонів обумовлено розходженням властивостей вантажів, що перевозяться. Перевезення ряду вантажів виконуються у особливих умовах і вимагають використання спеціалізованого рухливого складу, що не може застосовуватися для перевезень інших вантажів. Собівартість перевезень у різних типах вагонів відрізняється внаслідок розходжень цін на вагони, витрат на їхній ремонт і технічне обслуговування, технічних норм завантаження вагонів під час перевезення різних вантажів, особливостей переробки вагонів на шляху проходження. Застосування спеціалізованих вагонів додатково збільшує собівартість перевезень унаслідок підвищеного порожнього пробігу таких вагонів. У тих випадках, коли перевезення одного виду вантажів виконуються в різних типах вагонів, собівартість перевезення і тариф визначаються як середньозважені за структурою вагонного парку, що використовується для його перевезення.

Зменшені норми технічного завантаження і використання місткості вагонів приводять до необхідності залучення до перевезень додаткових вагонів, знижують їхню продуктивність. Тому собівартість таких перевезень підвищується, що відбивається на рівні тарифів.

Застосування для перевезення вагонів, що знаходяться у власності або оренді вантажовласників або інших осіб, приводить до зниження собівартості перевезень за рахунок виключення витрат по амортизації вагонів, у ряді випадків витрат на їхній ремонт і окремі види технічного обслуговування, підготовку вагонів під навантаження й очищення після вивантаження.

Збільшення обсягу одноразово перевезеної партії вантажу приводить до зниження собівартості і рівня тарифів, тому що скорочуються витрати по початково-кінцевих операціях.

Для врахування залежності собівартості перевезень від відстані перевезення застосовуються двоставочні тарифи. У загальному випадку розрахунок тарифної плати на перевезення вантажу виконується по формулі:

,

де а - ставка по початково-кінцевій операції, грн/т;

b - ставка по операції руху, грн/т-км;

l - відстань перевезення;

Р - розрахункова вагова норма під час перевезення даного типу вантажу в даному типі вагонів.

Під час перевезення порожніх контейнерів, а також господарських перевезень застосовуються одноставочні тарифи, рівень яких у розрахунку на 1 км не залежить від відстані перевезення.

Для більшості вантажів при розрахунку тарифних плат враховується найкоротша відстань перевезення у межах залізниць. Виключенням є негабаритні вантажі, плата за перевезення яких стягується за фактично пройдену відстань, яка, у свою чергу, залежить від характеру і ступеня негабаритності вантажу.

В сучасних умовах суттєво змінюються підходи до ціноутворення на вантажні залізничні перевезення, оскільки з одного боку вони мають відповідати вимогам чинного законодавства щодо захисту економічної конкуренції, вимогам пакету директив ЄС по залізничному транспорту, а з іншого боку – сприяти підвищенню конкурентоспроможності залізниць на ринку вантажних перевезень. Тому в основу побудови вантажних залізничних тарифів покладені наступні принципи:

- диференціація тарифів за транспортно-технологічними ознаками (типи вагонів, маси відправок, відстані перевезень тощо);

- забезпечення розвитку конкурентного середовища в сфері вантажних залізничних перевезень;

- сприяння створенню організаційно-економічних умов для фінансового відокремлення видів економічної діяльності;

- створення тарифних умов для забезпечення недискримінаційного доступу приватних операторів до залізничної інфраструктури;

- створення економічної основи для дерегулювання плати за послуги, що надаються в потенційно конкурентних секторах;

- забезпечення повного компенсування витрат всіх учасників процесу перевезень і отримання економічно обґрунтованого прибутку, який надає можливість перейти від звуженого відтворення засобів виробництва (яке характеризується прогресуючим зростанням фізичного та морального зношування основних фондів) до інтенсивного розширеного відтворення (якому притаманна інноваційність, що характеризується зменшенням фізичного та морального зношування основних фондів), у т.ч. й за рахунок застосування інвестиційної складової тарифу;

- забезпечення прозорості тарифів за рахунок виокремлення інфраструктурної, локомотивної та вагонної складових;

- забезпечення збалансованості економічних інтересів всіх учасників перевізного процесу, вантажовласників та держави;

- забезпечення єдності структури і системи побудови тарифів на всій території України;

- використання середньосітьової собівартості перевезень за базовий період як основи для встановлення економічно обґрунтованих тарифів;

- врахування при визначенні економічно обґрунтованого рівня рентабельності вантажних тарифів створення інвестиційної привабливості та рівень залучених інвестицій.

У відповідності до зазначених принципів побудови вантажних залізничних тарифів встановлена нова структура тарифу на вантажне перевезення. В структурі тарифу відокремлюється плата за початково-кінцеві та плата за рухому операції перевізного процесу. Це пов`язано з тим, що витрати по початково-кінцевих операціях залежать лише від кількості використовуваних вантажних вагонів та їх типів, а витрати по рухомій операції – від типів вантажних вагонів, їх завантаження та відстані перевезення вантажів. Відокремленням плати за початково-кінцеві та рухому операцію досягається прозорість вантажного тарифу за операціями технологічного процесу перевезень. Але чинним законодавством та вимогами пакету директив ЄС по залізничному транспорту передбачається обов`язкове створення тарифних умов для розвитку конкуренції в потенційно конкурентних секторах залізничного транспорту. У зв`язку з цим в структурі вантажних залізничних тарифів як по початково-кінцевих, так і по рухомій операціях відокремлюються інфраструктурна, локомотивна та вагонна складові, що надає можливість визначати плату кожному можливому учаснику процесу перевезень та створює тарифні умови для запровадження і розвитку конкуренції на ринку вантажних залізничних перевезень.