Грошовий ринок та механізм його функціонування

Грошовий ринок – це ринок, на якому попит на гроші та їх пропозиція визначають рівень відсоткової ставки , "ціну" грошей, це ланка інститутів, що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції грошей.

У ринковій економіці об’єктом купівлі-продажу виступають гроші. Часто буває так, що у певний момент часу одні домогосподарства, фірми чи навіть уряд відчувають гостру нестачу грошей, тоді як в інших домогосподарствах або фірмах є тимчасово вільні кошти. Виникає об’єктивна необхідність і можливість купівлі грошових коштів на певний строк.

У капіталістичному суспільстві гроші стають товаром-капіталом, який стає позичковим капіталом. У зв’язку з цим розвивається специфічний ринок капіталу у формі грошей. Таким чином ринок товарів відокремлюється від ринка грошей.

На грошовому ринку гроші “не купують” і “не продають”, як інші товари. В цьому полягає особливість грошового ринку. При угодах на грошовому ринку гроші обмінюються на інші ліквідні засоби за альтернативною вартістю, що вимірюється в даному випадку в одиницях номінальної норми процента. Ціною грошей є процентна ставка.

Грошовий ринок – це ринок, на якому попит і пропозиція грошей визначають рівень процентної ставки та “ціну” грошей.

Процентна ставка – це плата за право користуватися грошовими коштами. Інакше кажучи, це вартість позички, або ціна, яку потрібно заплатити за користування позиченими грішми. Процентну ставку звичайно розглядають як відсоток, а не як абсолютну величину.

Наприклад: на 1000 грн. наданих у позику коштів, процентна ставка становить 12%. Це означає, що на кожну сотню наданих у позику коштів плата у нашому прикладі дорівнює 12 грн. за рік. Добуток процентної ставки визначає величину процента.

Економічні суб’єкти беруть кошти у позику на фінансових ринках, які залежно від строку боргових зобов’язань поділяють на ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей – це фінансовий ринок, на якому продають і купують короткострокові боргові інструменти, строк погашення яких менший, ніж один рік. До короткострокових боргових зобов’язань належать цінні папери державної скарбниці (випущені на строк до одного року). Агентами грошового ринку виступають, перш за все, банки, брокерські та дилерські фірми, інші фінансово-кредитні установи, що беруть участь у купівлі-продажу грошей, валюти, цінних паперів. Грошовий ринок – це мережа інститутів, що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції грошей.

Ринок капіталів– це такий фінансовий ринок, на якому купують і продають довгострокові (строк погашення яких більше одного року) боргові зобов’язання та акції. Короткострокові цінні папери характеризуються меншими коливаннями процентних ставок, ніж довгострокові, що робить їх безпечнішими для інвестування.

У ринковій економіці існує багато видів процентних ставок: процентні ставки за вклади, за векселі державної скарбниці, за довгострокові облігації державної позики, облікові процентні ставки, тощо. Рівень різних процентних ставок неоднаковий і зумовлюється такими обставинами:

- строком надання позики;

- ризиком;

- податковим режимом;

- адміністративними витратами.

У макроекономічному аналізі найчастіше залишають осторонь відмінності між процентними ставками. Процентні ставки здебільшого змінюються в одному напрямі. Проте обов’язково розрізняти номінальну і реальну процентні ставки.

Номінальна процентна ставка – це ставка, яка не скоригована на інфляцію. Економісти кажуть, що номінальна процентна ставка – це альтернативна вартість нагромадження грошей, тобто те, від чого відмовляються, володіючи грішми, а не облігаціями. Поклавши гроші на заощаджувальний рахунок або купивши облігації, можна отримувати номінальну процентну ставку.

Реальна процентна ставка характеризує зміну купівельної спроможності певної суми грошей. Якщо і – номінальна процентна ставка, r – реальна процентна ставка, а π – темп інфляції, то можна записати:

r = і – π

Реальна процентна ставка – це різниця між номінальною процентною ставкою і темпом інфляції, а номінальна процентна ставка – це сума реальної процентної ставки й темпу інфляції:

і = r + π

Рівняння показує, що номінальна процентна ставка може змінюватися з двох причин: зміни реальної процентної ставки або зміни темпу інфляції. Підвищення рівня інфляції на 1% збільшує номінальну процентну ставку також на 1%. Цей взаємозв’язок між рівнем інфляції та номінальною процентною ставкою називають ефектом Фішера.

Важливе значення у макроекономічному аналізі має розмежування рівноважної та нерівноважної процентних ставок.

Нерівноважна– це процентна ставка, за якою попит на гроші та їхня пропозиція не збігаються. Рівноважна – це процентна ставка, за якою попит на гроші та їхня пропозиція дорівнюють одне одному. Ринок грошей збалансований. Рівноважна процентна ставка встановлюється в результаті взаємодії попиту на гроші та пропозиції грошей.

Висновок: за даною пропозицією грошей зі збільшенням попиту на гроші процентна ставка зростатиме. Процентна ставка знижуватиметься – зі збільшенням пропозиції грошей в умовах незмінного попиту на гроші. Обернені твердження також справедливі.