Вимоги до змісту і оформлення дисертацій

Дисертація повинна містити:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень (якщо необхідно);

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- перелік посилань;

- додатки (якщо необхідно).

Вимоги до оформлення дисертацій регламентовані нормативною документацією, зокрема ДСТУ 3008-95.

Дисертацію друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 x 297 мм) через два інтервали (не більше тридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використовувати папір форматів від 203 x 288 до 210 x 297 мм і подавати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Всі примірники дисертації мають бути ідентичними. При використанні здобувачем копіювальної техніки ідентичність усіх примірників дисертації повинна бути засвідчена спеціалізованою вченою радою.

Обсяг дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук становить 250-300 сторінок (для гуманітарних наук - 350-400 сторінок). Обсяг дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинен становити 100-150 сторінок (для гуманітарних наук - 140-180 сторінок).

Текст дисертації необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє та нижнє - не менше 20 мм.

Шрифт друку має бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту дисертації повинна бути однаковою.

Якщо роботу друкують на комп’ютері, то дотримуються таких вимог:

- шрифт - Times New Roman;

- розмір – 14;

- відстань між рядками - 1,3-1,5 інтервалу;

- верхнє, нижнє, ліве поле - 20 мм;

- праве поле - 10 мм;

- розташування - книжне.

У роботі допускається виконання ілюстрацій та таблиць на аркушах формату А3. Забороняється виділяти жирним чи курсивом назви таблиць та ілюстрацій. Щільність тексту робіт має бути однаковою. Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок дисертації і розміщують, як правило, в додатках. Текст основної частини дисертації поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин дисертації «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам за машинописного способу і не менш двох рядків за машинного способу. Кожну структурну частину дисертації треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою дисертації є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дисертації. Титульний аркуш не нумерують, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад:

«2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку, наприклад: «1.3.2» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дисертації безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у дисертаційній роботі, мають відповідати вимогам «Единой системы конструкторской документации» та «Единой системы программной документации». Ілюстрації позначають словом «Рисунок» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рисунок 1.2» (другий рисунок першого розділу). Рисунок може мати назву , наприклад: «Рисунок 1.2 – Схема розміщення».

За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Якщо в дисертації подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в дисертації одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Якщо таблиця переноситься на наступний аркуш (сторінку) пишуть слова «Продовження таблиці» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження таблиці 1.2».

Формули в дисертації нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку.

Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Посилання в тексті дисертації на використані джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань і виділяти квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...». Відомості про джерела, що включені до списку, необхідно наводити згідно з вимогами нормативних документів у сфері інформації та видавничої справи. Приклади бібліографічних описів наведено у таблиці Б1 (Додаток Б).

7.4.2 Методика підготовки і оформлення бакалаврських, дипломних та магістерських робіт

7.4.2.1 Поняття, загальна характеристика і загальні вимоги до бакалаврських та дипломних робіт

Кваліфікаційна бакалаврська робота - це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів з метою отримання навичок застосування отриманих під час навчання знань і умінь для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Тематика кваліфікаційних бакалаврських робіт затверджується на засіданні кафедри. Виконання бакалаврських робіт визначається графіком. Рівень підготовки бакалаврської робіти значною мірою свідчить про ступінь засвоєння студентом здобутих знань, його грамотність, загальну культуру та ерудицію.

У процесі роботи студенти вдосконалюють і розвивають такі навички та вміння:

- самостійно формулювати проблему дослідження;

- визначати мету, основні завдання, предмет, об’єкт дослідження;

- здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації;

- аналізувати практичну діяльність різних організацій та їх керівників;

- логічно і аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції, робити висновки;

- правильно оформлювати науково-довідковий матеріал;

- публічно захищати підготовлену роботу (робити наукові повідомлення, відповідати на запитання, захищати свою точку зору тощо).

Дипломна робота — це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін.

Перш ніж розпочинати писати дипломну роботу, студент має ознайомитися з основними вимогами до її виконання. Основні елементи і етапи виконання дипломної роботи ідентичні елементам і етапам виконання дисертаційної роботи.

Актуальність у перекладі з латинської означає важливість, практичну значущість розглядуваної проблеми. Курсова (дипломна) робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам розвитку суспільства, а питання, що розкриваються в роботі, важливі для розуміння суті і структури діяльності об’єкта дослідження.

Достатній теоретичний рівень означає, що студент має розкрити тему роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки (економіки, менеджменту, маркетингу, соціальної психології тощо), використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища і події у практиці з позицій сьогодення. Крім того, студент має достатньо повно розкрити основні поняття і терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, включити тільки об’єктивні факти і реальні практичні приклади.

Дослідницький характер дипломної роботи має на увазі наявність у роботі елементів дослідження:

- вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (книг, журнальних статей та інших розробок) вітчизняних і зарубіжних авторів;

- систематизація та аналіз різних думок і підходів, формування власної точки зору на проблему, що розглядається;

- порівняння теоретичних поглядів учених і практичної діяльності вітчизняних і зарубіжних фірм; розробка висновків, рекомендацій.

Дипломна робота як самостійне навчально-наукове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати отримані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Студенту надається право вибирати тему курсової та дипломної робіт з числа визначених випускними кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.

Керівництво бакалаврськими та дипломними роботами здійснюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Організація і контроль за процесом підготовки й захисту курсових та дипломних робіт покладаються на завідуючих кафедрами.

Текст бакалаврської (дипломної) роботи можна використати для наступного написання та оформлення доповіді, реферату, статті.