Вимоги безпеки при експлуатації обладнання під тиском.

На харчових підприємствах широко використовуються посудини та

апарати, що працюють під тиском.

Посудинами, що працюють під тиском, називають геометрично закриті ємкості, які призначені для здійснення в них хімічних і теплових процесів, а також для зберігання та перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів та рідин, що знаходяться під надлишковим тиском. Це випарні апарати, автоклави, бродильні апарати, сепаратори, ресивери, котли, балони, пароперегрівачі, економайзери, холодильні установки, компресори, трубопроводи пари, газу та гарячої води тощо.

Посудини та апарати, що працюють під тиском належать до об’єктів з підвищеною небезпекою, тому при їх виготовленні та експлуатації необхідно дотримуватись вимог НПАОП 0.00-1.07-94 "Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском".

Основна небезпека при експлуатації цього обладнання полягає у можливому раптовому руйнуванні, яке супроводжується вибухом із утворенням великої потужності за рахунок вивільнення енергії адіабатичного розширення пари або газу. Так, при розриві посудини місткістю 1,0 м3, яка знаходиться під тиском 1,0 МПа, розвивається потужність близько 10,0 МВт. При цьому можуть статися значні руйнування і важкі травми людей.

Залежно від умов роботи (тиск, температура, середовище, об'єм) усі

посудини поділяються на дві групи. Класифікацію посудин І групи наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Класифікація посудин та апаратів першої групи, що працюють під тиском

Усе обладнання І групи реєструється і перебуває під контролем органів Держгірпромнагляду України.

Посудини з умовами роботи, відмінними від посудин І групи, належать

до II групи. Вимоги техніки безпеки до таких посудин наведені у галузевих

правилах із техніки безпеки і виробничої санітарії. Вони не підлягають

реєстрації в органах Держгірпромнагляду України. Нагляд за об'єктами цієї групи організує керівник підприємства, який несе відповідальність за безпечну експлуатацію та виконання робіт по ремонту цих об'єктів.

Для своєчасного виявлення можливих дефектів обладнання, що працює під тиском, воно підлягає технічному опосвідченню перед запуском в роботу, періодично в процесі експлуатації і в необхідних випадках - позачергово.

Посудини, на які розповсюджуються НПАОП 0.00-1.08-94"Правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів" та НПАОП 0.00-1.07-94 "Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском", перед запуском в роботу повинні бути оглянуті органами Держгірпромнагляду, які їх реєструють (згідно з нормативами) і видають дозвіл на експлуатацію.

Періодичне технічне опосвідчення котлів, компресорних і холодильних установок та стаціонарних посудин буває двох видів:

- зовнішній і внутрішній огляд - не рідше одного разу на 4 роки;

- гідравлічне випробування - не рідше одного разу на 8 років.

Технічне опосвідчення проводиться представником Держгірпромнагляду, а обладнання, що не підлягає реєстрації, - технічним

керівництвом підприємства або спеціально призначеною ним комісією із

компетентних інженерно-технічних працівників. Результати технічного опосвідчення заносяться у паспорт обладнання. Умови гідравлічного випробування наведені у табл. 5.2. При гідравлічному випробуванні котел або стаціонарна посудина перебуває під пробним тиском не менше 10 хв.

Таблиця 3.2 – Робочий та пробний тиск при гідравлічних випробуваннях

обладнання

Технічне опосвідчення холодильних установок полягає у зовнішньому огляді та пневматичному випробуванні 1 раз на 1 роки на міцність азотом або діоксидом вуглецю, оскільки попадання води в систему може призвести до її псування.

Технічне опосвідчення балонів проводиться на підприємствах або

станціях, що наповнюють їх газом, а також на спеціальних ремонтно-випробувальних пунктах.

Переважна більшість трубопроводів на харчових підприємствах - це

трубопроводи пари і гарячої води, які згідно з "Правилами устройства и

безопасной эксплуатации трубопроподов пара и горячей воды" поділяються на чотири категорії в залежності від робочих параметрів середовища, що транспортується. До І, II, III категорій належать трубопроводи з високими

параметрами пари та води (тиск 1,6...3,9 МПа, температура 250...580 °С), а до IV категорії - трубопроводи пари і гарячої води з температурою 115...250 °С та тиском 0,07...1,6 МПа.

Під контролем органів Держгірпромнагляду перебувають трубопроводи І категорії умовним проходом більше 70 мм та трубопроводи II і ІІІ категорій умовним проходом більше 100 мм. Трубопроводи IV категорії та решта трубопроводів інших категорій реєструють та контролюють на підприємстві у встановленому порядку. Технічне опосвідчення цих трубопроводів проводиться інспектором Держгірпромнагляду у такі терміни:

1. зовнішній огляд та гідравлічне випробування до початку експлуатації заново змонтованих систем;

2. зовнішній огляд – не рідше одного разу в 3 роки;

3. зовнішній огляд та гідравлічне випробування після ремонту з використанням зварювання, а також при пуску трубопроводів після консервації на протязі більше 2 років.

Гідравлічне випробування трубопроводів на міцність і щільність швів та з'єднань провадиться пробним тиском, який дорівнює 1,25 робочого.

Трубопроводи фарбуються у визначені розпізнавальні кольори залежно від середовища, що транспортується. Трубопроводи холодної і гарячої води фарбуються у зелений колір, технічної води - чорний, пари - червоний, повітря - блакитний, газу - жовтий, кислот - оранжевий, лугів - фіолетовий, пально-мастильних рідин - у коричневий, пожежний водопровід - оранжевий, інші трубопроводи - у сірий. Напрямок переміщення середовища вказується стрілкою. Крім фарбування трубопроводи маркуються попереджувальними кольоровими кільцями. їх кількість та колір залежать від ступеня небезпеки і робочих параметрів середовища.

Правила безпеки при експлуатації парових котлів. Основними технічними причинами вибуху котлів є різке зниження рівня води в колекторі котла, перевищення робочого тиску, порушення водного режиму, дефекти конструкції елементів і основних вузлів. Попередження аварій котлів забезпечується автоматичним контролем рівня води та припиненням подачі палива до пальників, контролем тяги у топці котла тощо. Котли обов’язково комплектуються манометрами, які забезпечуються клапанами, термометрами, термопарами, запірною та регулювальною арматурою.

Стаціонарні котли повинні установлюватися у будівлях та приміщеннях відповідно до СНиП ІІ-35-76 «Котельні установки».

Вихідні двері з приміщень повинні відкриватися назовні, не мати запорів зі сторони котельні і під час роботи не запиратися. Із зовнішньої сторони повинен бути напис "Стороннім вхід заборонено".

Котельні розміщують у окремих будівлях, які не прилягають до виробничих та інших будівель.

Правила безпеки при експлуатації компресорних та холодильних установок. Небезпечність експлуатації цього обладнання полягає у тому, що при порушенні вимог безпеки вони можуть вибухнути. Холодоагенти холодильних установок можуть ще спричинити отруєння.

Вимоги безпеки при експлуатації компресорів та холодильних установок:

- кожна установка повинна бути обладнана системою автоматики та контролю, арматурою, манометрами, запобіжними клапанами, термометрами тощо;

- компресори продуктивністю біля 50 м³/хв мають бути обладнані при-

строями автоматичного регулювання тиску нагнітання;

- компресорні станції з трьома і більше компресорами обов’язково обладнуються системою дистанційного контролю, сигналізацією, блокуючи ми пристроями, які не допускають перевищення температури й тиску стисненого повітря та води;

- аміачні холодильні установки необхідно розміщувати з дотриманням протипожежних норм;

- приміщення холодильних установок забезпечується проточною вентиляцією не менш як з двократним повітрообміном (для фреонових – трикратний повітрообмін), аварійною вентиляцією та двома евакуаційними виходами;

- температура повітря у машинному та апаратному відділеннях не повинна бути нижче 12 ^оС;

- покриття приміщень повинні легко скидатися, а площа вікон, дверей і легкоскиданих панелей повинна бути не менше ніж 0,05 м² на 1 м³ об'єму.