Шумове та вібраційне забруднення. Гранично допустимі рівні дії шуму і вібрації

Біосфера зазнає різноманітних фізичних забруднень: теплових, шумових, світлових, вібраційних, інфразвукових, електромагнітних та іонізуючих.

Шумове забруднення. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки або їх сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати потрібні звукові сигнали, відпочивати і призводять до різних порушень екосистеми. Шуми негативно впливають на здоров’я людей, знижують їх працездатність, призводять до захворювань серцево-судинної (гіпертонія), нервової та ендокринної систем та органів слуху. Вони можуть також істотно впливати на життєдіяльність біоценозів різних екосистем.

Рівень звукового тиску шумів вимірюють белами (Б) і децибелами (дБ). Це умовні одиниці характеристики сили звуку, які показують, наскільки звук (шум) у логарифмічних відносних величинах вищій за поріг слухового сприймання людини. Звичайна розмова ведеться в межах інтенсивності звуку 30-60 дБ, що відповідає частоті 250-10000 Гц (герц). Допустимі межі сили звуку становлять 45-85 дБ, больовий поріг –140 дБ.

У разі постійного шуму силою 70 дБ виникає розлад ендокринної та нервової систем.

Шум підрозділяється на:

- постійний - коли рівень шуму протягом 8 годин змінюється не більше ніж на 5 дБ (двигуни, насоси, трансформаторні підстанції і т. д.);

- непостійний - коли рівень шуму змінюється протягом 8 годин більш ніж на 5 дБ. Він підрозділяється на: той що коливається - рівень шуму безперервно змінюється (шум авіадвигунів, що прогріваються, автотранспортні потоки і т. д.); переривистий - це шум, при якому спостерігається ступінчаста зміна звуку на 5 дБ і імпульсний - один або декілька сигналів, рівень яких змінюється більш ніж на 7 дБ. Техніка, експлуатація якої супроводиться підвищеним рівнем шуму (з максимальним рівнем звуку більше 85 дБ), не повинна створювати шум на території, безпосередньо прилеглій до житлових будівель, вище певного рівня (таблиця 3.7).

Таблиця 3.7 – Рівень шуму деяких джерел

Таблиця 3.8 - Допустимі значення шуму по санітарних нормах ДСН 3077-84

Таблиця 3.9 – Гранично допустимі рівні шумової дії для різних видів трудової діяльності

Актуальною проблемою для населених місць як і раніше залишається шум. Основним джерелом шуму останніми роками є автотранспорт і прибудовані до житлових будинків об'єкти, кількість яких постійно зростає. Посиленню шуму і вібрації сприяє незадовільний технічний стан вулиць. В результаті в житловій забудові міст в районі вулиць з інтенсивним рухом транспорту рівні шуму перевищують гігієнічні нормативи, фонові значення. Відсоток перевищень гігієнічних нормативів у місті Луганськ в 2006 році шуму в октавних смугах частот склав 41 % (2005 р. — 32,8 %), еквівалентних рівнів шуму — 37 % (2005 — 28,7 %). У цілому в 2006 році в порівнянних з 2005 роком питома вага вимірів рівнів шуму, які не відповідають гігієнічним нормативам що виросла на 8,4 %.

Таблиця 3.10 - Данні вимірів рівня шуму і вібрації на территорії міської забудови за 2004—2006 роки

Слід зазначити, що в більшості населених пунктів застаріли і не переглянуті генеральні плани, відсутні шумові карти міст, не розроблені схеми руху транспорту, в деяких випадках нормативні відстані від транспортних магістралей до житлової забудови, яка приводить до перевищення рівнів шуму в селітебній зоні. У весняно-літній сезон масові нарікання населення викликають літні майданчики ресторанів, кафе, дискотек і масові заходи.

З метою зниження шуму в містах і інших населених пунктах управлінню містобудування і архітектури, управлінню житлово -комунального господарства, управлінню транспорту і зв'язку облдержадміністрації, управлінню внутрішніх справ, міськвиконкомам і райдержадміністраціям необхідно переглянути міські і селищні транспортні схеми з метою зниження автотранспортного шуму в густонаселеній житловій забудові, прийняти заходи по приведенню проїзної частини вулиць в належний технічний стан, проводити озеленення населених місць, особливо насадженнями з густою і широкою кроною, які в значній мірі здатні понизити рівні автотранспортного і іншого шуму в житлових приміщеннях. Строго керуватися санітарним законодавством при вирішенні питань розміщення джерел шуму і вібрації. При розробці генеральних планів населених місць однієї з основних його концепцій має бути захист населення від шкідливого впливу міського шуму. Обмежити режим роботи літніх майданчиків відпочинку з використанням музичної апаратури в нічний час, як це передбачено чинним законодавством.

Таблиця 3.11 - Рівні шуму на территорії жилої забудови населених міст від автотранспорту

Нормативи вібраційного забруднення

Вібрація (лат. vibratio — вагання, тремтіння) - механічні коливання пружних тіл, які мають відчутний вплив на людину. Джерелами вібрації являються ковальсько-пресове устаткування, поршневі компресори, дизель-молоти, транспорт. У таблиці приведені дані за джерелами вібрації в містах.

Таблиця 3.12 - Джерела вібрації в містах

Загалом вібрація поширюється від джерела на відстань до 100 м. Найбільш потужне джерело вібрації – залізничний транспорт. Коливання грунту поблизу залізничних колій перевершують землетрясіння силою 6-7 балів. У метро інтенсивна вібрація поширюється на 50-70 м.

Залежно від джерела виникнення розрізняють наступні види вібрацій:

- локальна вібрація, що передається людині від ручного механізованого (з двигунами) інструменту;

- локальна вібрація, що передається людині від ручного немеханізованого інструменту;

- загальна вібрація 1 категорії - транспортна вібрація, що впливає на людину на робочих місцях транспортних засобів, які рухаються по місцевості, дорогам і ін. Приклад: трактори, вантажні автомобілі;

- загальна вібрація 2 категорії - транспортно-технологічна вібрація, яка впливає на людину на робочих місцях машин, що переміщаються по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень і тому подібне. Приклад: крани, підлоговий виробничий транспорт;

- загальна вібрація 3 категорії - технологічна вібрація, що впливає на людину на робочих місцях стаціонарних машин або що передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації. Приклад: верстати, ливарні машини;

- загальна вібрація в житлових приміщеннях і громадських будівлях від зовнішніх джерел. Приклад: вібрація від їдучого трамвая.

- загальна вібрація в житлових приміщеннях і громадських будівлях від внутрішніх джерел. Приклад: ліфти, холодильники.

Зразок техніки, експлуатація якого супроводиться вібрацією земної поверхні, не повинен створювати на певній відстані від зразка в житлових приміщеннях житлових будівель загальної вібрації в будь-якому напрямі, вище певного рівня.

Гранично допустимі величини вібрації установлені з розрахунку, що при постійній дії протягом 8 годин робочого дня вібрація не викликає у робітника захворювання або відхилення в стані здоров’я протягом всього періоду його робочої діяльності.

Електромагнітне забруднення виникає в результаті змін електромагнітних властивостей середовища, що приводить до порушень роботи електронних систем і змін в тонких клітинних і молекулярних біологічних структурах. Природні зміни в електромагнітному фоні (при зміні сонячній активності, магнітних "бурях" і ін.) називають електромагнітними аномаліями. Останнім часом, у зв'язку з щонайширшим розвитком електронних систем управління, передач, зв'язку, електроенергетичних об'єктів на перший план вийшло антропогенне електромагнітне забруднення - створення штучних електромагнітних полів (ЕМП).

При дії електромагнітних полів виникає втомлюємість, відчуття апатії. Основну потенційну небезпеку для довкілля складають такі джерела електромагнітних випромінювань, як телерадіопередавачі, телетранслятори, передавачі радіомовлення з частотною модуляцією, які безпосередньо розташовані в житловій забудові населених пунктів. Спостерігається зростання впливу на довкілля і здоров'я людей електромагнітного випромінювання від стаціонарних РТО. Проведеними дослідженнями в США і Швеції встановлений зв'язок між лейкозом у дітей і дією напруженості високовольтних ліній. Серед тих, що проживають під лінією ЛЕП зафіксована аномально висока смертність від раку, туберкульозу і серцево - судинних захворювань.

Контроль за електромагнітною ситуацією передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №300 "Про порядок розробки і затвердження нормативів гранично - допустимого рівня впливу фізичних і біологічних чинників стаціонарних джерел забруднення і стан атмосферного повітря".

Гранично допустимий рівень дії фізичних чинників довкілля – це рівень, що не викликає соматичних або психічних захворювань, а також змін в стані здоров'я. Величини ГДР визначають по величині небезпечного рівня щільності наведених в тілі людини струмів - 10 мА/м². Напруженість магнітного поля Н, небезпечна для здоров'я, визначена в 4 кА/м.

Основною мірою захисту від електромагнітного забруднення є дотримання нормативів часу перебування працівників і санітарно-захисних зон (СЗЗ) в зоні джерел забруднення.

У "Державних санітарних правилах по захисту населення від електромагнітних випромінювань" від 01.08.96 р. №239 вказані вимоги відносно порядку паспортизації радіотехнічних об'єктів і надання управлінням архітектури і будівництва органів місцевої виконавчої влади, місцевої самоврядності витягань з санітарного паспорту у вигляді ситуаційного плану з визначенням кордонів санітарно-захисної зони і зони обмеження забудови і відповідною пояснювальною запискою.

Для типових передавальних радіо- і телевізійних станцій нормативами встановлені санітарно-захисні зони залежно від робочої частоти і потужності. Так, для радіопередавачів від 5 до 1000 кВт ВЧ нормативами обмовлені розміри санітарно-захисної зони від 25 до 2500 м, які складаються із зони строгого режиму з напруженістю на кордоні 20 В/м, і зони обмеженого користування – до 4 В/м на зовнішньому кордоні.

Напруженість електричного поля Е (кВ/м) від 0,5 (усередині житлових будівель), 1 (на території житлової забудови) і 5 (у ненаселеній місцевості, що часто відвідується людьми) і 20 (у важкодоступній місцевості) приймається як ГДР для ЕМП повітряних ліній електропередач змінного струму промислової частоти. При цьому для всіх випадків при Е>1 мають бути прийняті заходи, що виключають дію розрядів і струмів стікання на людину. Наприклад, в зоні з напруженістю 10 кВ/м можливо знаходиться не більше 3 годин, а при 20 кВ/м - не більше 10 хвилин в день.

Для ліній електропередач СЗЗ встановлюють у вигляді відстані від проекції на землю крайніх фазових дротів для напруги високовольтних ліній: для 1150 кВ – 300 м; 110 кВ - 20 м; до 20 кВ - 10 м. Причому допускається зменшення цих відстаней для сільської місцевості і найвищої напруги майже в 6 разів за умови обмеження часу перебування і інших спеціальних заходів.

Останніми роками в населених пунктах спостерігається збільшення кількості радіо - телекомунікаційних систем і радіоелектронних засобів зв'язку, які випромінюють в довкілля електромагнітну енергію, яка за певних умов може негативно впливати на здоров'ї людини. Особливого розвитку останніми роками придбав мобільний стільниковий зв'язок стандартів Gsm/dcs 900—1800 Мгц. Лише на протязі 2005—2006 років в Луганській області побудовано і реконструйовано більше 400 таких об'єктів. Найбільша кількість об'єктів за цей період (порядку 32 %) побудована і введена в експлуатацію в обласному центрі, 5,9 % в м. Сєверодонецьку, понад

5 % в мм. Алчевськ, Антрацит, Свердловськ, Червоний Луч. Під наглядом госсанепідемслужби Луганської області станом на 01.01.2007 р. згідно статотчетності ф.18 знаходиться 288 радіотехнічних об'єктів джерел електромагнітних випромінювань з яких 4 станції радіолокацій, 25 телетрасляторів, 105 теле-радіопередавачів, 148 передавачів радіомовлення з частотною модуляцією, 6 ліній електропередач 220 кВт і більше. Всього під наглядом держсанепідемслужби області знаходиться 881 радіотехнічний об'єкт з яких 593 (67 %) складають базові станції стільникового зв'язку, які працюють в діапазоні частот 900-1800 МГц. Не паспортизовані 4 станції радіолокацій, прострочені санітарні паспорти на 7 телетрасляторів, на 10 теле радіопередавачів и 48 передатчиків радіомовлення с частотною модуляцією.

При проведені вимірів приладами ПЗ-41, які апробовуються Луганською обласною санепідстанцією, фіксується значне підвищення рівнів ЕМП в зоні розміщення окремих РТО (РТС ЛОРТПЦ в м. Луганськ по вул. Демьохіна, 25; РТО, що експлуатується ТОВ телекомпанія "Лкт-плюс" по вул. Херсонська 7А у м. Луганську) порівняно з рівнями ЕМП поза зоною впливу цих об'єктів.

Слід зазначити, що система сформованого на даний час моніторингу за рівнем ЕМП в населених пунктах області унаслідок відсутності сучасного лабораторного оснащення не забезпечує в повному об'ємі контролю за електромагнітною ситуацією. На підприємствах, установах і організаціях не організований відомчий інструментальний контроль за дотриманням встановлених нормативів ЕМП в житловій забудові, не проведена інвентаризація стаціонарних джерел забруднення і оцінка їх впливу на довкілля відповідно до вимог Державних санітарних правил. Проблемними на сьогоднішній день залишаються питання розробки генеральних схем розвитку зв'язку, визначення електромагнітної ситуації в генеральних планах розвитку населених пунктів і в інших проектних матеріалах. Вищезгадане не дозволяє в повному об'ємі контролювати електромагнітну ситуацію в населених пунктах.

Для поліпшення контролю за електромагнітною ситуацією і захисту населення від впливу електромагнітного випромінювання, виконання санітарного законодавства і постанови КМУ від 13 березня 2002 р. №300 необхідно:

- керівникам підприємств, установ всіх форм власності, які мають на балансі і експлуатації РТО, провести інвентаризацію стаціонарних джерел електромагнітного випромінювання в довкілля;

- матеріали інвентаризації, відносно характеристик РТО, відповідно до "Державних санітарних правил по захисту населення від електромагнітних випромінювань" від 01.08.96 р. №239, надати до Луганської обласної санітарно-епідеміологічної станції, управлінь архітектури і будівництва місцевих органів виконавчої влади, Луганській філії Держчастотнадзора України;

- по планах, погоджених з установами державної санітарно-епідеміологічної служби Луганської області і іншими зацікавленими організаціями, здійснювати відомчий інструментальний контроль за оцінкою рівнів ЕМП в житловій забудові в зоні розміщення РТО;

- заборонити введення в експлуатацію РТО і експлуатацію РТО, що діють, на яких відсутні санітарні паспорти відповідно до вимог "Державних санітарних правил по захисту населення від електромагнітних випромінювань" от 01.08.96 г. №239.

- забезпечити надання в управління архітектури і будівництва місцевих органів виконавчої влади відповідні пояснювальні записки і ситуаційні плани з визначенням кордонів санітарно-захисних зон і зон обмеження забудови. Надати в Луганську обласну санепідстанцію, в управління архітектури і будівництва місцевих органів виконавчої влади перспективні плани відносно розвитку і розміщення РТО в населених пунктах області.