Гранично допустима концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для рослин. Встановлення площі лісів зелених зон населених пунктів
Рослинний світ також постійно відчуває на собі антропогенний тиск, сила якого залежить від багатьох факторів, до яких у першу чергу належать: сусідство промислових підприємств, селітебної зони, наявність агрохімічної обробки, інтенсивність вирубки тощо. Речовини, що забруднюють атмосферу, заподіювали значну шкоду рослинному світу протягом багатьох десятиліть. Для того, щоб зберегти у нормальному стані наші природні екосистеми і сільскогосподарські об'єкти, а від цього залежить само існування життя, необхідно здійснювати постійний строгий контроль, який забезпечує чистоту атмосфери. Так, встановлено, що хвойні породи дерев, лишайники чутливіше за інші види реагують на присутність в повітрі кислих газів, в першу чергу, сірчистого ангідриду. Дослідники пропонують встановити гранично допустимі концентрації для диких видів з тим, щоб використовувати ці нормативи при оцінці збитку і обмеженні дії на природні об'єкти, що особливо охороняються. Проте широке вживання чутливість рослин знайшла лише в біологічному моніторингу; екологічне нормування стану атмосферного повітря на практиці фактично не реалізоване.
Унаслідок дії сірчистого ангідриду (SO2) у рослинах швидко зникає хлорофіл, клітини розриваються і спостерігається некроз тканин, які набувають коричневого кольору, чим пояснюються поява темно-бурих некрозів, відмирання верхівок дерев, зменшення довжини хвої у сосни. Усередині листа діоксид сірки або перетворюється на бісульфіти, сульфіти або сульфати, або залишається у вигляді водного розчину SО2. Всі ці з'єднання, особливо сам SО2, інгібірують процес фотосинтезу. Найчутливіші види рослин, такі як люцерна, соя та ячмінь, виявляють симптоми пошкодження вже за концентрацій сірчистого ангідриду порядку 0,3-0,5 млн-1 при тривалості дії менш як 2-3 години. У разі інтенсивнішого впливу цього газу може спостерігатися майже повний некроз молодих голок хвойних дерев, їх повне обпадання. Найбільш чутливі до дії сірчистого ангідриду ялиця, пшениця, ячмінь, бавовна. У тих випадках, коли насінна популяція виробила певну стійкість до дії забрудників, з насіння зростає нове покоління рослин. Проте розвиток органів, відповідальних за статеве розмноження, може бути порушений із-за присутності в атмосфері високих концентрацій SО2. Внаслідок цього великими перевагами володіють рослини, що розмножуються нестатевим шляхом, наприклад, за рахунок підземних столонів, кореневих або повзучих втеч. Таким чином, вегетативне потомство стійких екземплярів, може селитися і розмножуватися в районах з високим рівнем забруднення.
При дії оксидів азоту на листі з'являються знебарвлені плями сіро-зеленого кольору, листя грубіє, виникає некроз (сітковий, краєвий). Хлор, фторіди викликають хлороз кінчиків листа, крапку листя, листя поступово грубіє, висихає. Фторіди інгібірують процес фотосинтезу по механізму інгібірування хлорофілу. Фторіди здатні зв'язувати центральний іон магнію в молекулі хлорофілу. Найбільш чутливі до дії фторідів сосна, персики (плоди), абрікос (китайський сорт), віноград.
Озон надає також сильну дію, яка інгібірує процес фіксації диоксиду вуглецю. Найбільшою чутливістю до забруднення атмосфери озоном володіють тополя осинообразна, сосна біла, ячмінь, пшениця, квасоля і т. д.
Пероксиацетілнітрати (ПАН). Симптоми, що викликаються ПАН були описані першими серед всіх симптомів, що викликаються забрудниками, які утворюються в результаті фотохімічних процесів; проте прошло багато років, перш ніж причина появи цих симптомів була встановлена. Спочатку вважалося, що бронзовий або срібний наліт на листі, який наносив велику втрату овочевим культурам в районі Лос-Анжелеса з початку сорокових років 20-го століття, пов'язаний з автомобілізацією. Розробка в подальшому десятиліті точних аналітичних методів, заснованих на інфрачервоній спектроскопії, дозволила ідентифікувати ПАН і його гомологи. ПАН утворюється в результаті фотохімічних реакцій між оксидами азоту і вуглеводнями, і широко поширений в атмосфері в тих випадках, коли в ній присутні вказані речовини і є сонячне освітлення. Вважається, що токсичність ПАН пов'язана з його здатністю реагувати з тіольними групами (-SН) і, внаслідок цього, впливати на деякі ферменти, що містять –SН і мають найважливіше значення для протікання фотосинтезу.
Гранично допустимі концентрації атмосферних забруднень для рослин. Метод визначення допустимих норм забруднення повітря заснований на визначенні мінімальних змін фотосинтезу в рослин. Інтенсивність фотосинтезу визначають методом електро-хемілюмінесценції. За гранично допустиму разову дозу забрудненого повітря для кожного виду рослин приймають концентрацію газу, при якій після 5 хвилин дії спостерігається зменшення фотосинтезу більш ніж на 10 %. Щоб визначити вплив атмосферних забруднюючих речовин на рослини в звичайних польових умовах, бажано вирощувати культуру, що вивчається, на дослідних ділянках. Краще всього при здійсненні експерименту розташовувати над відповідними ділянками великі камери, що дозволяють виробляти фільтрацію повітря (камери з відкритим верхом). Ще ефективніший варіант полягає в подачі профільтрованого повітря по трубопроводах в міжряддя, що дозволяє витісняти з ділянки спочатку присутнє забруднене повітря.
Допустимі норми забруднення повітря сірчистим газом, аміаком і формальдегідом для рослин визначали по впливу цих речовин на інтенсивність фотосинтезу. Слабкі концентрації цих речовин викликають активацію фотосинтезу як в стійких, так і в чутливих видів. Міра зниження інтенсивності фотосинтезу під впливом, наприклад, діоксиду сірки, пропорційна збільшенню концентрації газу в досліді. Стійкі види рослин (клен) володіють зниженою інтенсивністю фотосинтезу, а нестійкі (барбарис) – підвищеною. У перших діоксид сірки викликає значно менше зниження фотосинтезу, чим у других. Допустиму санітарну норму встановлюють по минімальній концентрації газу, яка викликає зміни досліджуваних показників через 5 хвилин дії газу. Максимальні разові ГДК шкідливих речовин для рослин значно нижчі, чим для людини. В таблиці 1.5 наведені данні по значенням ГДК забруднюючих речовин для рослин.
Таблиця 1.5 - ГДК забруднюючих речовин для рослин
| Найменування забруднюючих речовин | Значення ГДК, мг/м3 | |||
| Для рослин ГДКм.р. | Для деревних порід | Для людини ГДКм.р. | ||
| ГДКм.р. | ГДКс.д. | |||
| Діоксид сірки | 0,02 | 0,03 | 0,015 | 0,5 |
| Аміак | 0,05 | 0,1 | 0,04 | 0,2 |
| Бензол | 0,1 | 0,1 | 0,05 | 1,5 |
| Хлор | 0,25 | 0,025 | 0,015 | 0,1 |
| Сірководень | 0,02 | 0,008 | 0,008 | 0,008 |
| Формальдегід | 0,02 | 0,02 | 0,003 | 0,035 |
| Пил, цемент | - | 0,2 | 0,05 | 0,5 |
| Метанол | 0,2 | 0,2 | 0,1 | 1,0 |
| Оксиди азоту | 0,05 | 0,085 | ||
| Туман сірчаної кислоти | 0,1 | 0,3 |
Як слідує із данних значення норми ГДК для рослин для всіх речовин значно нижчі в порівнянні з ГДКм.р. для людини.
Визначення площ зелених зон навколо населених пунктів. Загальні нормативи визначення площі лісів зелених зон та лісопаркових частин лісів зелених зон навколо населених пунків рекомендовані для населених пунктів чисельністю населения до 1 млн. чоловік. Для мicт з чисельністю населения понад 1 млн. чоловік зелені зони виділяються за індивідуальними проектами. Залежно від санітарних i кліматичних умов площі лісів зелених зон допускається збільшувати або зменшувати не більш як на 15 %. В степовій i лісостеповій лісорослинних зонах з лісистістю 2 % i менше до лісопаркової частини відноситься уся площа лісів зеленої зони.
Таблиця 1.6 - Нормативи визначення площ лісопаркової частини лісів зелених зон
| Чисельність населения, тисяч чоловж | Розмір лiconapкової частини, гектарів на 1000 чоловік |
| Менше 100 | |
| 100 - 250 | |
| 250,1 - 500 | |
| 500,1 - 1000 |
Таблиця 1.7 - Нормативи визначення загальної площі зеленої зони (гектарів на 1000 чоловік населения)
| Лісо-рослинна зона рослинна зона | Лісистість, відсотків | Населені пункти з кількістю населения, тисяч чоловік | |||||
| Менше 12 | 12-50 | 50,1- | 100,1- | 250,1-500 | Більше 500 | ||
| Полісся | Менше 5 | ||||||
| 5-10 | |||||||
| 10,1-15 | |||||||
| 15,1-20 | |||||||
| 20,1-25 | |||||||
| Понад 25 | |||||||
| Ліcoстеп i степ | Менше 3 | ||||||
| 3-5 | |||||||
| 5,1-10 | |||||||
| 10,1-15 | |||||||
| Понад 15 | |||||||
| Менше 12 | 12-50 | 50,1- | 100,1- | 250,1-500 | Більше 500 | ||
| Гірська Крим i Карпати | Менше 5 | ||||||
| 5-10 | |||||||
| 10,1-15 | |||||||
| 15,1-20 | |||||||
| 20,1-25 | |||||||
| Понад 25 |
Забруднення повітря автотранспортом. Розрахунок викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом. Норми розміщення автостоянок, гаражів, станцій технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочних станцій. Норми виділення захисних смуг лісів вздовж залізничних і автомобільних доріг
Найбільшим забрудником міського повітря є автомобільний транспорт, на частку якого припадає 40 % усіх забруднень. За рік автомобіль споживає понад 1 млн. т кисню, якого б вистачило для дихання 30 млн. чоловік. Кожний автомобіль за рік споживає з атмосфери 4350 кг кисню і викидає в неї 3250 кг оксиду карбону (ІV), 530 кг високотоксичного оксиду карбону (ІІ) СО, 93 кг вуглеводнів, 27 кг оксидів нітрогену. Нині в світі налічується близько 500 млн. автомобілів.
В основу методики розрахунку викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом покладено середній питомий викид по автомобілях окремих груп (вантажні, автобуси, легкові). При цьому викид шкідливих речовин коректується в залежності від технічного стану автомобілів, їх середнього віку, також від впливу природних кліматичних умов.
Для парку автомобілів підприємства маса викидів за розрахунковий період часу і-тої речовини (М) при наявності в групі автомобілів з різними типами двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ) – бензиновими, дизельними, газовими тощо визначається за формулою:
(1.9)
де mі – питомий викид j –тої шкідливої речовини автомобілем і-ї групи з двигуном k-го типу на розрахунковий період (вміщує пробіжний викид з врахуванням картерних викидів і випробувань пального), г/км;
Ljk - пробіг автомобілів і-ї групи з двигуном k-го типу на розрахунковий період, млн. км;
Ксвп – коефіцієнт впливу середнього віку парку;
Кртс – коефіцієнт впливу рівня технічного стану.
Питома вага шкідливих речовин наведена в таблиці 1.8.
Таблиця 1.8 - Значення коефіцієнтів впливу і питомого викиду забруднюючих речовин для різних груп автомобілів
| Групи автомобілів | СО | СН | NOx | ||||||
| mCO г/км | Ксвп | Кртс | mСН г/км | Ксвп | Кртс | mNOx г/км | Ксвп | Кртс | |
| Грузові з бензиновим ДВС | 55,5 | 1,33 | 1,69 | 12,0 | 1,20 | 1,86 | 6,8 | 1,0 | 0,8 |
| Грузові з дизельним ДВС | 15,0 | 1,33 | 1,80 | 6,4 | 1,2 | 2,0 | 8,5 | 1,0 | 1,0 |
| Автобуси з бензиновим ДВС | 51,5 | 1,32 | 1,69 | 9,6 | 1,20 | 1,86 | 6,4 | 1,0 | 0,8 |
| Автобуси з дизельним ДВС | 15,0 | 1,27 | 1,80 | 6,4 | 1,17 | 2,0 | 8,5 | 1,0 | 1,0 |
| Легкові службові і спеціальні | 16,5 | 1,28 | 1,63 | 1,6 | 1,17 | 1,83 | 2,23 | 1,0 | 0,85 |
Частку шкідливих домішок, що проникають у повітряне середовище через нещільності двигуна та його газоповітряний тракт, встановлюють за допомогою замірів в реальних умовах або розрахунковим методом. При експлуатації кислотних акумуляторних батарей виділяються водень, кисень, двоокис сірки, сурм'янистий та миш'яковистий водень, вуглекислий газ, а також аерозоль сірчаної кислоти у вигляді туману.
У зв’язку з ростом чисельності автомобільного транспорту у містах актуальним становиться виконання норм розміщення автостоянок, гаражів, станцій технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочних станцій. В Наказі Міністерства охорони здоров'я N 362 від 02.07.2007 втановлені такі норми:
- індивідуальні гаражі та відкриті майданчики для постійного зберігання особистих автомобілів місткістю до 300 легкових автомобілів слід розміщувати на периферії мікрорайонів або спеціально виділених ділянках житлових районів з віддаленням від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл, дошкільних закладів. Такі ж гаражі та стоянки місткістю понад 300 машиномісць необхідно розташовувати за межами житлових районів (в комунально-складській зоні, смугах відведення залізниць і автомобільних доріг, санітарно-захисних зонах і т.ін.), а понад 800 місць - на виробничій території.- Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.- Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів, відкритих стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання легкових автомобілів, і станцій технічного обслуговування з урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку слід приймати не менше наведених у додатку N 10 ( від 10 до 50 м).- В житлових районах треба передбачати гаражі без технічного обслуговування і ремонту автомобілів.- Допускається будівництво підземних і напівпідземних стоянок автотранспорту в цокольній і підвальній частинах адміністративних, громадських та житлових (для легкових автомобілів, які належать населенню, що проживає в цих будинках) будівель з забезпеченням шумозахисту і захисту від викидів автотранспорту відповідно до гігієнічних нормативів.- Не допускається будівництво стоянок автотранспорту в цокольній і підземній частинах дитячих закладів, установ охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, культури, громадського харчування.- В'їзди і виїзди із підземних гаражів і проїзди до них повинні бути розташовані не ближче 15 м від вікон робочих та житлових приміщень, ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних і лікувальних закладів, майданчиків відпочинку.- Гаражі вантажних автомобілів, відомчих і легкових автомобілів спеціального призначення, таксі та прокату автомобілів, автобусні і тролейбусні парки, трамвайні депо, бази централізованого технічного обслуговування слід розміщувати у виробничій зоні.- Забороняється влаштування вбудованих і прибудованих гаражів до будівель шкіл, дитячих дошкільних закладів і лікувальних закладів із стаціонаром.- Відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.- Автомобільні газонаповнювальні компресорні станції слід розміщувати в промислових та комунально-складських зонах за межами житлової забудови з дотриманням санітарно-захисної зони відповідно до додатку 4.Норми виділення на землях державного лісового фонду захисних смуг лісів уздовж залізничних і автомобільних доріг.
Захисні смуги лісів уздовж залізничних і автомобільних доріг призначені для захисту доріг від снігових і піщаних заметів, селів, лавин, зсувів, обвалів, вітрової і водної ерозії на прилеглих до доріг землях, для зниження рівня шуму, для виконання санітарно-гігієнічних і естетичних функцій, для обгороджування рухомого транспорту від несприятливих аеродинамічних дій. На непокритих лісом площах, придатних для вирощування лесу, на землях захисних смуг лісів уздовж залізничних і автомобільних доріг мають бути створені лісові насадження. Ширіна захисних смуг уздовж залізниць повинна складати не менше 500 м з кожного боку дороги. Ширіна захисних смуг уздовж автомобільних доріг повинна складати не менше 250 м з кожного боку дороги. Ширіну захисних смуг лісів уздовж залізничних і автомобільних доріг обчислюють від кордону смуги відведення земель транспорту, але не менше 15 м від полотна залізниці або від осі автомобільної дороги. Зовнішні кордони захисних смуг лісів уздовж залізничних і автомобільних доріг мають бути обмежені водними об'єктами, складками рельєфу, іншими природними рубіжами, каналами, просіками і візирями.
Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 2079;