Санітарно-захисна зона промислових підприємств

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) - це простір між межею території (проммайданчика) підприємства та житловою або ландшафтно-рекреаційною, курортною зоною, або зоною відпочинку.

Промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, які є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону (СЗЗ) встановлюють в цілях зниження рівня забруднення приземного шару атмосферного повітря в житловій забудові промислової зони міста до встановлених меж.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, в тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих віпромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

- для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;

- для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарчих підприємств та об'єктів - від межі об'єкта.

Нормативний розмір кордону санітарно-захисної зони визначається від крайніх джерел викидів промислового майданчика підприємства.

На зовнішній межі санитарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігиєнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв розширення підприємств, селітебної території і прирівняних до них об'єктів.

Розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.

У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів.

У санітарних нормах проектування промислових підприємств ДСП 173-96 приведена санітарна класифікація підприємств і виробництв, розміри СЗЗ для них. Деякі приклади:

Хімічні підприємства і виробництва

Клас I - СЗЗ 1000 м

- виробництво зв'язаного азоту (аміак, азотна кислота, добрива і інш.) (Северодонецьке ПО «Азот» )

- виробництво органічних розчинників і масел (бензол, толуол, нафталін і інші) (Рубіжанський хімзавод «Заря»)

- підприємства по переробці нафти (ЗАО «ЛІНІК»)

Клас II - СЗЗ 500 м

- виробництво мочевини і тіомочевини

- виробництво аміачної, калієвої, натрієвої і кальцієвої селітри

Клас III - СЗЗ 300 м

- виробництво бітуму

- виробництво фенолформальдегідних пресматеріалів (Северодонецьке об′єднання «Склопластик»)

- виробництво резино-технічніх виробів (Лисичанський завод РТВ)

Клас I. - підприємства по видобуванню копалин:

А. Санітарно-захисна зона 1500 м

- Кар'єри по видобуванню залізних руд відкритим способом з використанням вибухових засобів.

Б. Санітарно-захисна зона 1000 м

- Підприємства по видобуванню нафти при викиді сірководню від 0,5 до 1 т/добу, а також із великим вмістом летучих вуглеводнів.

- Підприємства по видобуванню свинцевих руд, ртуті, миш'яку, марганцю.

Клас II. Санітарно-захисна зона 500 м

- Підприємства по видобуванню кам'яного, бурого та іншого вугілля.

- Породні відвали вугільних шахт, що експлуатуються; недіючі породні відвали висотою більше 30 м, що піддаються горінню; недіючі породні відвали висотою більше 50 м, що не схильні до горіння.

Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до "Санитарных правил для животноводческих предприятий" N 4542-87, "Санитарных правил и норм размещения, устройства и эксплуатации малых ферм для содержания животных (скота, птицы, зверей) в населенных пунктах Украинской ССР" N 5.02-12/Н, ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств".

Санітарно-захисна зона для підприємств та об'єктів, що проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, може бути збільшена при необхідності та належному техніко-економічному та гігиєнічному обгрунтуванні, але не більше, ніж в 3 рази у випадках:

- відсутності способів очищення викидів;

- неможливості знизити надходження в навколишнє середовище хімічних речовин, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами;

- при розташуванні житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об'єктів з подвітряного боку відносно підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери.

Якщо трикратне збільшення санітарно-захисної зони не забезпечує припинення впливу підприємства на стан навколишнього середовища та здоров'я населення, слід приймати рішення

У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішенняпро зміну технології виробництва, яка передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Відповідно до п.5.5 цих Правил розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

У разі організації нових, не вивчених в санітарно-гігієнічному відношенні виробництв та технологічних процесів, а також будівництва (реконструкції) великих підприємств I та II класів небезпеки та їх комплексів, що можуть несприятливо впливати на навколишнє середовище та здоров'я населення, розміри санитарно - захисних зон слід встановлювати у кожному конкретному випадку з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об'єктів, які функціонують у державі та за її кордоном та відповідних розрахунків.

Розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об'єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення) для підприємств і виробництв I-III класів небезпеки затверджуються Мінздравом України на підставі висновку державної санитарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.

Зміна розмерів санітарно-захисних зон для підприємств та інших виробничих об'єктів IV-V класів небезпеки затверджується головними державними санітарними лікарями Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі висновку державної санитарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.

Якщо відповідно до передбачених технічних рішень і розрахунків забруднення атмосфери розміри СЗЗ для підприємства виходять більше, ніж розміри, встановлені Санітарними нормами проектування промислових підприємств, то необхідно переглянути проектні рішення і забезпечити виконання вимог Санітарних норм за рахунок зменшення кількості викидів шкідливих речовин в атмосферу, збільшення висоти їх викиду з врахуванням встановлених обмежень і ін. Якщо і після додаткового опрацювання не виявлені технічні можливості забезпечення розмірів СЗЗ, потрібних цими Санітарними нормами, то розміри СЗЗ приймаються відповідно до результатів розрахунку забруднення атмосфери за узгодженням з Мінздравом і Держбудом.

У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально -профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;

- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;

- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.

Не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санитарно-захисних зон, що не забруднюються вищепереліченими речовинами, необхідно визначати за погодженням з територіальними органами Мінсільгосппроду і Міністерства охорони здоров'я України.

В промислові райони, відділені від сельбищної території санитарно-захисною зоною шириною 1000 м і больше, не слід включати підприємства харчової, медичної, легкої та інших видів промисловості, на продукцію яких і умови праці робітників можуть негативно впливати викиди виробництв високого класу шкідливості.

У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:

- пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбові заклади, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов'язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;

- приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санитарно-захисної зони.

Територія санитарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санитарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м – 60 %, від 300 до 1000 м – 50 %, понад 1000 м – 40 %.

З боку селітебної території необхідно передбачати смугу дерево - чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.

Проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

Розрахункова СЗЗ - уточнена відповідно до ОНД-86.

Розміри санітарно-захисної зони (СЗЗ) L₀ (м), встановлені в Санітарних нормах проектування промислових підприємств, повинні перевірятися розрахунком забруднення атмосфери відповідно до вимог ОНД-86 (розділи 2-5) з врахуванням перспективи розвитку підприємства і фактичного забруднення атмосферного повітря.

Уточнення розміру санітарно-захисної зони проводять по ОНД-86 п. 8.6 окремо для різних напрямів вітру, залежно від результатів розрахунку забруднення атмосфери і середньорічної троянди вітрів району розташування підприємства, згідно з формулою:

L = L₀ · (P/P₀) (1.8)

де L — розрахунковий розмір СЗЗ, м;

L₀ — розрахунковий розмір ділянки місцевості в даному напрямі, де концентрація шкідливих речовин (з врахуванням фонової концентрації від інших джерел) перевищує ГДК, м;

Р — середньорічна повторюваність напряму вітрів даного румба, %;

Р₀ — повторюваність напрямів вітрів одного румба при круговій троянді вітрів, %.

При восьми румбовій троянді вітру значення Р₀ = 100/8 = 12,5 %.

Наприклад, СЗЗ підприємства - 100 м, якщо середньорічна повторюваність напряму західних вітрів Р = 12,9 %, а Р₀ = 12,5 %, то розрахунковий розмір СЗЗ в даному напрямі становить: L = 103,2 м.

Для північного вітру Р = 17,8 %, розрахунковий розмір СЗЗ в даному напрямі становить L = 142,3 м.