Особливості фації як природно-теріторіального комплексу

Морфологічна структура ландшафту

Морфологічна структура ландшафту – це упорядковане просторове розташування морфологічних одиниць у межах природного територіального комплексу (ПТК) більш високого рангу.

Локальні ПТК усередині ландшафту вивчає розділ «Морфологія ландшафту». Завдання розділу:

· Визначення морфологічних одиниць, їх таксономічних рівнів та ієрархічних відносин.

· Характеристика одиниць.

· Класифікація одиниць по кожному рівню окремо.

· Вивчення речовинно-енергетичних зв’язків між локальними ПТК та ін.

Універсальне значення мають фації та урочища, виділені у ландшафті Л.Г. Раменським ще у 30-ті роки ХХ ст. До морфологічної структури ландшафту включають ще й місцевості.

Рис.1. Морфологічна структура ландшафту (одиниці)

Поняття про фацію

Фація – гранична остання категорія ієрархії ПТК («нижня сходинка»), що характеризується однорідними умовами місцеположення та місця проживання біоти, одним біоценозом.

Синонімів терміну «фація» багато: «епіморфа» (Абонін); «елементарний ландшафт» (Полинов); «мікроландшафт» (Ларін); «біогеоценоз» (Сукачов); «епіфація» (Берг, Раменський) тощо. Термін «фація» був запозичений у геологів.

Особливості фації як природно-теріторіального комплексу

Фація – найвідкритіша система, а тому вона:

· динамічна;

· відносно нестійка;

· недовговічна;

· у межах фації дія біоти на абіотичні компоненти більш суттєва, ніж у ландшафті.

Крім того, фація – найменший ПТК, найбільш однорідний.

Ландшафтна фація – це найпростіший ПТК, який займає одну грань рельєфу (елемент мезоформи, рідше – мікро форми) з однаковою літологією поверхневих порід, мікрокліматом і характером ґрунтового зволоження, однією ґрунтовою відміною, одним біоценозом (в умовах непорушеної природної рослинності!).

Отже, з діагностичних ознак випливає, що фація характеризується найбільшою однорідністю природних умов. Вона може займати частину або увесь елемент мезоформи рельєфу, частину або всю мікроформу (наприклад, днище западини, схил яру, вершину піщаного яру на терасі тощо).

Однакова літогенна основа забезпечує однорідність умов місцеперебування організмів – тепловий режим, баланс вологи і мінеральних речовин.

Приклади фацій:

1) полога ділянка вододілу з вилуженими середньосуглинковими чорноземами, розорана;

2) пологий схил балки з темно-сірими лісовими важко суглинковими ґрунтами, розорана;

3) днище балки з лучно-болотними ґрунтами і злаково-осоковою асоціацією.

Далі – проаналізувати фації на заплаві Сів.Дінця з посібника «Гайдари»

За своїм походженням фації поділяють на природні (корінні) та антропогенні (похідні).

В умовах порушеного природного рослинного покриву, де корінний фітоценоз не зберігся або зберігся лише частково, бувають випадки, коли в межах однієї фації зустрічається декілька фітоценозів. Наприклад, поряд з дібровою зустрічається березняк (антропогенні насадження). У таких випадках вирішальне значення має літогенна основа (!), тобто рельєф, літологічний склад поверхневих порід, ґрунтовий покрив. Єдність фітоценозу як ознака фації властива лише для територій з непорушеним рослинним покривом.