Проблема однорідності фації. Парцела як частина фації

Однорідність фації – це умовність. Ми розгдядаємо фацію однорідною, тому що в її основі лежить один біоценоз. Але усередині фації сам біоценоз – неоднорідний, і окремі ділянки внутрішньої «мозаїки» фації називають парцелами. Найчастіше, парцели – біогенного походження, але можуть бути і небіогенні причини її утворення.

Фаціальні мікрокомплекси часто розглядають як початок утворення нової фації чи нових фацій. Наприклад, зростання групи дерев на заплаві, поява на схилі нового джерела, заболочування ділянки внаслідок підйому грунтових вод тощо. Але парцели можуть виникати як тимчасове явище.

Класифікації фацій

Уперше класифікацію «місцеположень» запропонував Г.М. Висоцький у 1906 р. Класифікація виглядала так:

1 – плакори з віддаленим рівнем ґрунтових вод;

2 – нагірна ложбина;

3 – нижні частини схилів із близьким заляганням ґрунтових вод;

4 – пониження з виходом ґрунтових вод.

Рис. 2. Класифікація місцеположень залежно від рівня ґрунтових вод.

У 1938 р. Л.Г. Раменський дав більш детальну класифікацію (9 підрозділів).

Ще пізніше Б.Б. Полинов залежгно від умов міграції хімічних елементів дав класифікацію, що включає три великі групи «елементарних ландшафтів»:

елювальні (І), супераквальні (ІІ) та субаквальні(ІІІ).

І – баланс хімічних елементів негативний (переважає винесення)

ІІ – баланс переважно позитивний (переважає надходження)

ІІІ – баланс завжди позитивний (надходження більше винесення)

Рис. 3. Класифікація фацій залежно від міграції хімічних елементів.

Звідси, для І – бідна рослинність;

для ІІІ – найбагатша (замість гумусу – сапропелі);

для ІІ – наприклад, солончаки, якщо грунтові води – солонцюваті і т. ін.

Деталізували цю класифікацію М.О. Глазовська, В.О. Ніколаєв та інші вчені сучасного покоління ландшафтознавців.

Узагальнюючи їх погляди, можна запропонувати таку класифікацію фацій: