Методики оцінювання соціальної відповідальності

Суть моделі «Лондонської групи порівняльного аналізу» і особливості її використання.

Дана модель розроблена організацією «Лондонська група порівняльного аналізу» (LondonBenchmarkingGroup - LBG) в 1997 році.

Основними поняттями цієї моделі є: благодійність, внесок у місцеве співтовариство, комерційна ініціатива і основні види ділової активності. Модель порівняльного аналізу базується на показниках корпоративних інвестицій в місцеві спільноти.

ПІРАМІДА

На вершині піраміди - філантропічна діяльність, що фінансується з бюджету інвестицій в місцеві спільноти як реакція на їхні запити;

Другий рівень (нижче)- також інвестиції в місцеві спільноти, але тут компанія займає більш активну позицію і діє спільно з партнерами, другими зацікавленими учасниками.

Третій рівень - комерційні ініціативи, які також приносять вигоди спільнотам, їх фінансування ведеться з маркетингового бюджету компанії. Четвертий найнижчий рівень - лежить основна бізнес-діяльність з її соціальними впливами і ефектами. Дана модель виходить з того, що вся соціально значуща діяльність компанії є додатковою до її основної діяльності. Потім, на основі повних визначень основних понять, розроблених LBG, становится можливим виробляти матеріальну оцінку витрат компанії, матеріальних і нематеріальних ресурсів, включаючи робочий час співробітників та інші види безпосередньої соціальної діяльності. Наприклад, коли співробітники компанії добровільно витрачають час на соціальні проекти, розрахунок внеску компанії повинен включати в себе відповідну частку заробітної плати і накладних витрат. Така модель також допомагає компаніям в проясненні мотивів своєї діяльності в соціальних проектах. У процесі такого аналізу також можливо визначити безпосередній соціальний внесок компанії за такими показниками, як кількість членів спільноти, які отримали користь від діяльності компанії, обсяг матеріальних та інших ресурсів, залучених для реалізації програми з інших джерел, а також безпосередня вигода для бізнесу компанії. В даний час компанії та їх соціальні партнери зайняті розробкою показників, що описують кінцеві результати діяльності.

Термін "інвестиції" походить від латинського "invest", що означає "вкладати". В більш широкому трактуванні інвестиції виражають вкладення капіталу в активи підприємства з метою наступного його збільшення. При цьому приріст капіталу, який отриманий в результаті інвестування, повинен бути достатнім, щоб відшкодувати інвестору відмову від використання власних коштів на споживання в поточному періоді, нагородити його за ризик та компенсувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиції виражають всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Для визначення доцільності вкладання грошових коштів у різні інвестиційні проекти існує багато методів. Серед них основними є наступні:

- метод розрахунку чистого наведеного ефекту ;

- метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій;

- метод розрахунку норми рентабельності інвестицій;

- метод визначення строку окупності інвестицій;

- метод розрахунку коефіцієнтів ефективності.

Розглянемо сутність кожного з них.

Метод розрахунку чистого наведеного ефекту

Центральним складником аналізу доцільності здійснення та ефективності інвестицій є розрахунок поточної вартості. Метод розрахунку чистого наведеного ефекту прямо пов'язаний з ним. Його розраховують за такою формулою:

де NPV — чистий наведений ефект;

Рп— грошовий потік упродовж п років;

r — ставка дисконтування;

1C — сума початкових інвестицій.

Таким чином, чистий наведений ефект дорівнює - різниці між дисконтованою вартістю та сумою інвестиції. Також очевидно, що якщо: NPV >0, інвестиції дадуть прибуток; NPV<0, інвестиції будуть збитковими; NPV=0, інвестиції не дадуть ні прибутку, ні збитку.

Як видно з рисунку 7, для інвестора початкові інвестиції мають знак "-", грошові потоки – знак "+". Якщо NPV>0, сума довжини відрізків дисконтованих грошових потоків повинна перевищувати довжину відрізка початкового вкладення капіталу. Коли ж NPV<0, ситуація буде зворотною, а; при NPV=0 довжина цих відрізків повинна збігатися.

Розрахунок за формулою (1) можна проводити, якщо інвестиції здійснюють упродовж невеликого проміжку часу чи одноразово. Така ситуація має місце, наприклад, коли господарство придбало і встановило лінію з переробки сільгосппродукції. Якщо інвестиції здійснюють не одноразово, а має місце тривалий процес інвестування, розрахунки за формулою (1) будуть не зовсім коректні. Крім того, можливо, що після завершення проекту обладнання, яке відпрацювало запланований період, буде продане за своєю залишковою вартістю. У такому разі необхідно використовувати формулу:

де RC —ліквідаційна вартість обладнання.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій

Метод розрахунку чистого наведеного ефекту допомагає розраховувати його абсолютний розмір. Але абсолютний розмір NPV далеко не завжди дає правильне уявлення про економічну ефективність інвестиції. Об'єктивніше ситуацію можна оцінити, якщо зіставити NPV декількох проектів з сумою початкових інвестицій у них. Саме порівняння чистого наведеного ефекту та початкових інвестицій і лежить в основі розрахунку індексу рентабельності інвестиції. Формула його розрахунку така:

З цієї формули випливає, якщо:

РІ>1, інвестиції рентабельні;

РІ<1, інвестиції збиткові;

РІ=1, інвестиції не збиткові і не рентабельні.

Таким чином, інвестиції виправдані лише тоді, коли їхня рентабельність вища за ціну цих інвестицій (CС). Тобто РІ>СС.

Формула (3) має базовий характер і залежно від конкретних умов можлива її модернізація, як і у випадку з модернізацією формули розрахунку чистого наведеного ефекту.

Метод розрахунку норми рентабельності інвестицій

Інвестиції, перед тим як їх здійснити, потребують визначення джерела їхнього фінансування. Відомо, що існує два можливих джерела цього фінансування: власні та запозичені. Вартість власних джерел визначають рівнем одержуваних акціонерами дивідендів, вартість запозичених — відсотками з кредитів банків, облігацій. Тобто виникає потреба в зіставленні рентабельності інвестиції та ціни їхнього залучення.

Нормою рентабельності (IRR) чи прибутку інвестиції є таке значення коефіцієнта дисконтування, коли NPV проекту дорівнює 0:

IRR = r при NPV=0. (4)

Так, якщо підприємство бере в банку довгостроковий кредит під 40% на два роки, то воно має вкласти його в такий проект, який забезпечить позитивне значення чистого наведеного ефекту при коефіцієнті дисконтування 40% впродовж двох років. Розглянемо умовний приклад.

Коли грошовий потік не являється постійною величиною, тоді необхідно використовувати таку формулу:

r1 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV>0;

г2 — значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV<0.

Точність розрахунку за цією формулою буде тим більша,
чим менша різниця між r1та г2. При цьому необхідною умовою є min NPV2>0 при r2, та max NPV2<0 при r2.

Норму рентабельності інвестицій можна також визначити за допомогою графічного методу. Для цього по осі абсцис відкладають значення NPV, а по осі ординат — значення коефіцієнта дисконтування

Модифікована норма рентабельності (MIRR)— значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого поточна вартість (PV) проекту дорівнює його кінцевій вартості, деостання перебуває як сума майбутніх вартостей грошових прибутків, компаудированих під вартість капіталу фірми.

Метод визначення строку окупності інвестицій

Аналіз інвестицій з використанням вищевикладених методів дає можливість у цілому оцінити їхню ефективність. Але всі вони залишають поза увагою один важливий аспект — час, упродовж якого буде досягнута окупність початкових вкладень. У фінансовому аналізі цей показник має назву строку окупності інвестицій (РР). Формула його розрахунку має такий вигляд:

Як видно з наведеної формули, зіставлення інвестицій роблять з грошовим потоком від проекту. Як тільки він перевищить їх, період, у якому це сталося, і буде вважатися кінцевим у визначенні строку окупності інвестицій.

Чому важливо знати строки окупності інвестицій? Тому що це пов'язано з можливістю реінвестування доходів та одержання відповідно додаткових прибутків. Капітал завжди віддаватиме перевагу тим проектам, які забезпечать найкоротший термін його окупності за інших рівних умов.

Пропонована формула має й окремі недоліки. Так, вона залишає поза увагою суми грошових потоків, які будуть одержані поза строком окупності інвестицій. Крім цього, аналіз строків окупності інвестицій роблять, враховуючи недисконтовані грошові потоки. Це теж може значно викривити одержані результати.

Метод розрахунку коефіцієнтів ефективності

В основу цього методу покладено зіставлення чистого прибутку та початкових інвестицій. Формула його розрахунку має такий вигляд:

де АRR—коефіцієнт ефективності інвестицій;

RV—ліквідаційна вартість обладнання;

ІС —середня величина початкових інвестицій;

PN— середньорічний прибуток за час дії проекту.

Формула розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій має окремі особливості. Перша із них полягає в тому, що як економічний ефект тут використовують чистий прибуток, а не грошовий потік. Друга особливість — чистий прибуток беруть без урахування його поточної вартості. Це, безумовно, з одного боку, спрощує розрахунки, але, з іншого, може призвести до неправильного тлумачення одержаних результатів.