Очікувані результати реалізації стратегії

У процесі реалізації Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні мають бути створені інституційні механізми поширення СВБ серед вітчизняних суб’єктів господарювання та організацій. Означені механізми повинні спиратися на міжнародний досвід і відповідати поточним завданням розвитку держави, зокрема з питань розвитку конкурентоспроможності економіки та підвищення якості життя громадян, а також зважати на потреби подальшого розвитку СВБ як інструменту державного стимулювання.

Очікувані результати для національної економіки:

Короткострокові результати (до трьох років з моменту затвердження Стратегії):

– усталення явища соціальної відповідальності бізнесу в суспільстві,

– формування ефективних механізмів соціального діалогу між різними суб’єктами суспільного процесу (бізнес, профспілки, владні структури, громадські організації тощо);

– збільшення кількості компаній різного розміру, що розробляють і реалізують власні стратегії соціальної відповідальності;

– поширення кращих практик соціальної відповідальності українського бізнесу щодо етичної та чесної поведінки, поліпшення умов праці; захисту і покращення соціально-трудових прав працівника; захисту прав споживачів; дотримання сучасних стандартів безпеки праці та розвитку людини;

– збільшення кількості нефінансових звітів компаній;

– розробка державних механізмів підтримки та стимулювання реалізації політики безперервного системного вдосконалення соціальної відповідальності компаній;

– інтеграція вітчизняних фахівців з СВБ до європейського та світового фахового середовища.

Довгострокові результати:

– забезпечення сталого розвитку країни;

– розвиток соціальної відповідальності бізнесу в українському суспільстві як загальноприйнятої тенденції;

– підвищення конкурентоспроможності країни і таких її показників, як: рівень макроекономічної стабільності; ефективність діяльності державних і приватних інституцій; ефективність і розмір ринку товарів та праці; рівень оплати праці; рівень розвитку і ділової досконалості бізнесу; якість інфраструктури; рівень легкості ведення бізнесу; інноваційний та технологічний розвиток; якість людського капіталу;

– полегшена інтеграція до європейського економічного і соціального простору і, зрештою, поступова інтеграція до ЄС;

– активізація інвестиційних та інноваційних процесів;

– підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди шляхом дотримання міжнародних стандартів з СВБ українськими комерційними організаціями;

– збільшення обсягу іноземних інвестицій до вітчизняної економіки, адже на сьогодні у світі набуває поширення тенденція, коли компанії принципово не виходять на нестабільні і ненадійні ринки, дотримуючись принципів чесного і етичного ведення бізнесу.

Фінансування реалізації Стратегії

• Фінансування реалізації Стратегії може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інвестицій підприємств та організацій, грантів міжнародних організацій, коштів діючих спільних операційних програм Європейського інструменту сусідства та партнерства (ЄІСП), а також інших джерел. Детальне обґрунтування та розрахунок необхідних інвестицій під впровадження тих чи інших ініціатив Стратегії буде зроблено після ухвалення Концепції та викладено в окремому документі. Лише після його розробки розглядатимуться можливості та джерела фінансування ініціатив Стратегії.

• З метою системної та ефективної реалізації Стратегії пропонується створити Форум донорів для фінансування та координації програм.

Питання для обговорення

1.Концепція Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні.

2.Терміни і поняття, що використовуються у Концепції.

3.Мета,завдання і цілі стратегії, як вони застосовуються соціальній відповідальності бізнесу.

4.Які застосовують складові, для розвитку соціальної відповідальності в Україні.

5.Очікувані результати реалізаціїстратегії.

[3,16,23, 37,47]

Рекомендована література

1. Котлер Філіп, Лі Ненсі. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / пер. з англ. С.Яринич — К.: Стандарт, 2005. — 302 с.

2. Кузьмін О.Є. Соціально-економічна діагностика в умовах глобалізації: навчальний посібник / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник, Н.Я. Петришин, Л.С. Ноджак, О.С. Скибінський. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2012. — 284 с.

3. Практики КСВ в Україні 2010 / під ред. М.А. Саприкіної; Центр «Розвиток КСВ». — К.: Вид-во «Фабований лист», 2010. — 106 с.

4. Саприкіна М.А. Корпоративна соціальна відповідальність: моделі та управлінська практика: підручник / М.А.Саприкіна, О.Ляшенко,

5. М.А.Саєнсус, Г.А. Місько, А.Г. Зінченко; за наук. ред. О.С. Редькіна) — К.: ТОВ «Фарбований лис», 2011. — 480 с.

Соціальна відповідальність: теорія і практика розвитку: монографія / А.М. Колот, О.А. Грішнова та ін.; за наук. ред. А.М. Колота. — К.: КНЕУ, 2012. — 501 с.

6. Корпоративна соціальна відповідальність: модель і управлінські практики: підручник для ВУЗів / М. А. Саприкіна, М. А. Саєнсус, Г. А. Місько та ні. –К. : Вид. "Фабований лист", 2011. – 690 с.

7 Лазаренко О. Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності, посібник їз КСВ / О. Лазаренко, Р. Колиско, та ін. – К. : Видавництво "Енергія", 2014. – 96 с.

8. Основы социального государства : учебник для вузов / под общ. ред. д.э.н., проф. Н. Н. Гриценко, д.э.н., проф. А. А. Шулуса. – М. : Издательский дом "АТИСО", 2013. – 440 с.

9. Тульчинский Г. Л. Корпоративная социальная ответственность (Социальные инвестиции, партнерство и коммуникации)/ Г. Л. Тульчинский. – СПб. : Справочники Петербурга, 2006. – 415 с.

10. Корпоративна соціальна відповідальність: підручник / О. Гирик, О.Денис, О. Дубовик, І. Жеребило, А. Зінченко, Н. Реверчук, М. Саприкіна, Р. Семів, З. Скринник, К. Телюк; За заг. ред. д-ра економ. наук, проф. Т.С. Смовженко, д-ра екон. наук, проф. А. Я. Кузнєцової. -К.:УБСНБУ,2009.-258с.

11. Лазаренко О. Посібник їз КСВ «Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності» / О. Лазаренко, Р. Колиско, та ін. – К.: Видавництво«Енергія»,2008. 305 с.

12Глобализация и социальная политика развитых стран / Сборникобзоров. – М. : РАН, 2008. – 280 с.

13. Коммуникативная культура. От коммуникативной компетентности к социальной ответственности / под ред. С. В. Титовой. – СПб. : Питер, 2009. – 176 с.

14. Корпоративная социальная ответственность: управленческий аспект: монография / под общ. ред. д.э.н., проф. И. Ю. Беляевой, д.э.н., проф. М. А. Эскиндарова. – М. : КНОРУС, 2008. – 504 с.

15. Назарова Г. В. Організаційні структури управління корпораціями : наукове видання / Г. В. Назарова. – Х. : Вид. ХДЕУ, 2004. – 408 с.

16. Попов О. Є. Теоретико-методологічні та концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму корпоративного управління : монографія / О. Є. Попов. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2009. – 390 с.

17. Попов О. Є. Розподіл та реалізація корпоративного контролю при формуванні капіталу акціонерного товариства : монографія / О. Є. Попов, А. М. Котов, Т. Г. Зайцева. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2009. – 360 с.

18. Социальная политика : учебник для вузов / под общей редакцией Н. А. Волгина. – М. : Экзамен, 2008. – 943 с. 57

19. Туркин С. Как выгодно быть добрым. Сделайте свой бизнес социально ответственным / С. Туркин. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 384 с.

20. Baker Mallen. Arguments against Corporate Social Responsibility. Business Respect. Retrieved on 2008-03-07.

21. Farnham Castle. Corporate Social Responsibility: New Fad or Necessity. Retrieved on 2008-03-07.

22. Jastram Sarah (2007). The Link Between Corporate Soci

Responsibility and Strategic Management. CIS Papers No.17. Centre of International Studies, Hamburg.

23. Richardson B. J. (2008). Socially Responsible Investment Law: Regulating the Unseen Polluters (Oxford University Press).

24. Беляева И.Ю. Корпоративная социальная ответственность:

управленческий аспект : монография /И. Ю.Беляева;под общ. ред. док.экон.аук, проф. И.Ю. Беляевой, док. экон. наук, проф. М.А. Эскиндарова. –М. : КНОРУС,2008. –205 с.

25. Звєрєва І. Професійний етичний кодекс –нагальна вимога часу: [Правове забезпечення соціальної роботи] / І. Звєрєва // Соц. робота в Україні : теорія і практика. –2003. –No 3. –С. 33–40.

26. Китчин Т. Корпоративная социальная ответственность: в фокусе бренд / Т. Китчин // Менеджмент сегодня. –2003. –No 5. –С. 24.

27. Коновалова Л. Н. Управление социальными программами

компании / Л. Н. Коновалова, М. И. Корсаков, В. Н. Якимец;под ред. С. Е. Литовченко. –М. : Ассоциация менеджеров, 2003. –152 с.

28. Корсаков М.И. Корпоративная социальная ответственность :

общественные ожидания / С. Е. Литовченко, М. И. Корсаков. –М. : Ассоциация менеджеров, 2003 –208 с.

29. Палацци М. Корпоративная социальная ответственность и успехв бизнесе / М. Палацции, Дж. Статчер. –М., 1997. –174с.27. Роббинс С.П. Менеджмент / С.П. Роббинс, М. Коултер; пер. с англ.6-е изд.–М. : Изд. дом "Вильямс",2004. –192 с.

Інтернет ресурси

30.Всесвітня організація по стандартізації ISO [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://isotc.iso.org/.

31. Глобальная инициатива по отчетности экологически ответственных экономик [Электронный ресурс]. – Режим доступа : /www.globalreporting.org.

32.Експертно-аналітичний портал, присвячений тематиці корпоративної соціальної відповідальності і стійкому розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.csr-review.net.

33. Нормативні акти України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nau.kiev.ua/.

34. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minrd.gov.ua/nk.

35. Регіони України : статистичний щорічник [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

36. Сайт Всемирного совета бизнеса по устойчивому развитию [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.globalcompact.org.

37. Статистична звітність емітентів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.smida.gov.ua/db/emitent.

Глосарій

Соціальна відповідальність— це визначений рівень добровільної безкорисної підтримки вирішення соціальних проблем з боку підприємця, що має місце поза вимогами державних органів і над ними.

Взаємодія заінтересованими сторонами – цей принцип означає, що організації слід поважати, розглядати інтереси її заінтересованих сторін та всемірно взаємодіяти з ними.

Міжнародні норми – цей принцип визначає, що організації слід поважати міжнародні норми, в тих випадках, коли ці норми є важливими для сталого розвитку і добробуту суспільства.

Права людини – цей принцип означає, що організація повинна визнавати важливість і загальність прав людини, поважати права, зазначені у Всесвітній Декларації з прав людини.

Соціальна відповідальність людини – це позитивна реакція її людського духу (духовно-моральних якостей) на виклики як власного «Я», так і оточуючого середовища.

Громадянське суспільство - це сукупність усіх громадян, їх вільних обєднань та асоціацій, повязаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості, політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.

Суспільство - це середовище життєдіяльності особи, яке формується зі спільної діяльності людей і є сукупністю їх формалізованих та природних звязків і відповідних суспільних інститутів, а тому воно не може бути чужим людині.

Системна якість — це особливий якісний стан, який не можна розглядати як звичайну суму елементів.

Координація — це певна злагодженість елементів, той особливий характер їх взаємної залежності, який забезпечує збереження цілісної системи. Субординація— це підлеглість і сопід­леглість, що вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів у цілісній системі.

Соціальна єдність — це реально існуюча сукупність індивідів, що емпірично фіксується і відрізняється відносною цілісністю та виступає самостійним суб’єктом соціальної дії, поведінки.

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) – це філософське поняття, що визначає позицію компанії щодо своєї країни, суспільства, співробітників та навколишнього середовища.

Бізнес- інститут, який з'явився в результаті громадського розвитку, тому організації, що займаються бізнесом, по ідеї повинні нести деяку відповідальність перед соціумом, відповідаючи певним громадським очікуванням.

Етика- це набір моральних принципів і цінностей, що керується поведінкою людини чи групи людей і визначає позитивні та негативні оцінки.

Моральний кодекс - це формальний виклад етичних і соціальних цінностей організації.

Заявлена політика - це опис (знову ж досить загальний) порядку дій компанії і її співробітників у конкретних, що торкаються питання етики і моралі, ситуаціях (ринкова практика, конфлікти інтересів, дотримання законів, патентна практика, подарунки співробітникам, надання їм рівних можливостей).

Соціально-трудові відносини (СТВ) – це відносини між роботодавцями та найманими працівниками, які здійснюються ними безпосередньо або за участі держави.

Соціальна відповідальність бізнесу – відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішеннінайгостріших соціальних проблем.

Благодійництво– це короткотривала дія на надання матеріальної допомоги, а соціальна відповідальність - це постійна робота на покращення соціальної сфери.

Соціальне партнерство — це система взаємозв'язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками — з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями — з другого, і державою та органами місцевого самоврядування — з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулювання соціально-трудових відносин, які (взаємозв'язки) полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.

Професійна спілка— це добровільна громадська організація громадян, пов'язаних спільними професійними, виробничими інтересами за родом їхньої діяльності, яка створюється з метою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав та інтересів.

Соціальний моніторинг – це науково обґрунтована система періодичного збору, узагальнення та аналізу соціальної інформації і подання визначених даних для прийняття стратегічних і тактичних рішень на державному, регіональному і місцевому рівнях управління.

Ефективність інновацій — величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, техЕфективність протягом розрахункового періоду — це результат, отриманий протягом терміну використання інновації.

Ключові показники ефективності ( англ.KeyPerformanceIndicators, KPI ) - система оцінки, яка допомагає організації визначити досягнення стратегічних і тактичних (операційних) цілей.

Громадська організація – об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Етична поведінка – поведінка згідно з прийнятими принципами правильної та належної поведінки, у контексті конкретної ситуації, та відповідно до міжнародних норм поведінки.

Нефінансовий звіт – затверджений організацією, компанією (верифікований або не верифікований) документ, що містить опис інших, аніж фінансові, показників діяльності компанії, організації.

Прозорість – відкритість рішень і дій, що впливають на суспільство, економіку та навколишнє середовище, прагнення висвітлювати ці питання чітко, вчасно, чесно та у повному обсязі.

Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання соціально-трудових відносин.

Споживач – фізична особа, яка купує, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

Сталий розвиток – розвиток, що відповідає потребам теперішнього часу і забезпечує майбутнім поколінням можливість задовольняти їхні власні потреби.