Складові розвитку соціальної відповідальності в Україні

Організаційні та нормативні умови розвитку СВ:

– сформувати постійно діючий орган (можливо, шляхом реорганізації Координаційної ради при Комітеті ВРУ з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва), до компетенції якого належали б аналіз існуючого стану СВв Україні та сприяння її подальшому розвитку; створити регіональні консультативні ради із реалізації Національної стратегії розвитку СВ (або уповноважити на цю діяльність уже існуючі регіональні ради);

– розробити Національну стратегію розвитку СВ в Україні;

– розробити нормативну базу з метою впровадження екологічного та соціального маркування і методику його використання;

– унормувати систему преференцій для організацій, що запроваджують політику соціальної відповідальності та реалізують соціально важливі програми.

– стимулювати поширення українськими суб’єктами господарювання та організаціями нефінансових звітів, у т.ч. через українські та міжнародні спеціалізовані портали та бази звітів;

– розробити та щорічно проводити бізнес-конкурси з тематики СВ, у тому числі щорічний Український національний конкурс якості;

2.Розвивати можливості та компетенції бізнес-організацій для підтримки їх у реалізації СВ:

– сприяти обміну досвідом і позитивними практиками компаній щодо СВ;

– поширювати стандарти і системи управління, що кореспондуються із СВ;

– сприяти покращенню корпоративного управління та поширенню стратегій СВ на українських підприємствах, у т.ч. на державних;

– встановити у законодавстві, що регулює здійснення державних закупівель, діяльність на фондовому ринку (зокрема, в аспекті розкриття інформації про нефінансові ризики діяльності компаній), вимоги до компаній у сфері соціальної відповідальності;

– ініціювати проекти розвитку навичок інвестиційних компаній, аналітиків, інвесторів, фондів та банків щодо аналізу нефінансових ризиків;

– сприяти підготовці фахівців за кваліфікацією «Менеджер із соціальної та корпоративної відповідальності», «Експерт із соціальної відповідальності бізнесу», «Соціальний аудитор» (відповідно до Державного класифікатора професій).

3. Підвищити обізнаність щодо СВ серед різних груп заінтересованих осіб:

– створити єдиний портал корпоративної соціальної відповідальності для забезпечення обізнаності щодо реалізації Національної стратегії СВ в Україні;

– проводити державні інформаційні кампанії, в т.ч. з підтримки публікації статей та підготовки телепрограм з тематики СВ у ЗМІ, в тому числі державних;

– створити всеукраїнський інформаційний центр з питань СВ, що діятиме за принципом «гарячої лінії» (call-centre), яка відповідатиме на питання стосовно СВ, надаватиме інформаційну та методичну підтримку тощо;

– оприлюднювати інформацію стосовно компаній-порушників принципів захисту прав споживачів та принципів діяльності з соціальної відповідальності;

– підвищити рівень обізнаності про СВ серед державних службовців на національному, регіональному рівнях та в органах місцевого самоврядування, зокрема шляхом включення концепції СВ до програм підвищення кваліфікації державних службовців;

– розробити програму інформування органів влади та місцевого самоврядування щодо програм СВ і проектів, що реалізуються на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

– проводити щорічні парламентські слухання із реалізації СВ в Україні;

– проводити періодичні конференції з питань впровадження та результативності СВ в Україні за підтримки державних органів влади та із залученням органів місцевої влади, місцевих громад, ЗМІ та організацій громадянського суспільства, академічних кіл;

– включити вивчення дисципліни «Соціальна відповідальність» до навчального процесу вищих навчальних закладів та бізнес-шкіл, а також програм підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців; сприяти створенню відповідних вітчизняних підручників і навчальних матеріалів;

– підтримати наукові дослідження у сфері СВ на національному та регіональному рівнях.