Соціальна відповідальність людини як чинник стійкої соціальної динаміки

Соціальна відповідальність людини – це позитивна реакція її людського духу (духовно-моральних якостей) на виклики як власного «Я», так і оточуючого середовища.

Соціальна відповідальність людини – це форма прояву її духовно-моральних цінностей та установок

Проблема соціальної відповідальності людини як відповідальності за свої дії перед суспільством і самою собою, відповідальності, що асоціюється з багатством внутрішньої культури, давно перебуває у полі зору вчених різних галузей знань – філософських, економічних, соціологічних, політологічних тощо. Підкреслимо, що ця проблема має комплексний, складний характер, оскільки пов’язана з дослідженням самої природи людини, її духовно-моральних цінностей та форм їх прояву. На рубежі двох тисячоліть спостерігається підвищений інтерес до наукових і прикладних аспектів відповідальності в цілому і соціальної, зокрема, як і до багатьох споріднених, близьких за природою норм і суспільних явищ. Це пов’язано з багатьма причинами і серед них чи не найголовніша – поглиблення невідповідності між потребою підвищення морально-духовного потенціалу соціуму, – з одного боку, і реальним перебігом подій, а саме, небажаними змінами у структурі цінностей та соціальних норм поведінки членів суспільства та його інститутів, – з іншого.

Теоретична конструкція сутності соціальної відповідальності людини має бути відображенням

а)органічного зв’язку людини з суспільством і природою;

б)поєднання у людині трьох начал – біологічного, соціального і духовного;

в)соціальної діяльності людини та її соціально відповідальної поведінки.

Соціальна відповідальність є елементом суспільного буття, вона має безпосередньо суспільний характер та виникає разом з зародженням людського суспільства. Від появи цього феномену на нього покладено важливу суспільну функцію – регулювання поведінки людей. На розвиток цієї функції, її значущість визначальний вплив справляє поглиблення поділу праці та зростання усуспільнення виробництва. Зв’язки та відносини між членами суспільства, що розвиваються з поглибленням суспільного поділу праці, є об’єктивною основою взаємозалежності людей, потребують соціально відповідальної поведінки, оскільки зростає взаємозалежність людини і суспільства.

Суб’єкт соціальної діяльності є одночасно і суб’єктом соціальної відповідальності. У якості суб’єкта соціальної відповідальності може бути як окрема особистість, так і різноманітні соціальні групи, колективи, організації, держави, народи, людство в цілому як сукупний суб’єкт соціальної діяльності і відповідальності. Соціальна відповідальніть, як випливає з наведеного вище, не буває абстрактною, безсуб’єктною. Водночас цей феномен передбачає обов’язкову наявність об’єкту соціально відповідальної поведінки, тобто того, за що саме суб’єкт діяльності несе відповідальність, яку покладено на нього або прийняту ним самим як забов’язання, норму діяльності.

Інтереси вирішення широкого кола завдань науково-прикладного характеру потребують виокремлення наступних рівнів соціальної відповідальності особи.

- відповідальність особи стосовно самої себе;

- відповідальність особи стосовно іншої людини;

- відповідальність особи стосовно своїх батьків, дітей і близьких;

- відповідальність особи стосовно соціальної групи;

- відповідальність особи стосовно громади;

- відповідальність особи перед суспільством;

Правомірним є твердження, що відповідальність – це єдність об’єктивних і суб’єктивних її сторін, це одночасно взаємодія:

- вимог суспільства до особистості, її соціальних якостей;

- світоглядних характеристик людини, її морально-духовних настанов, індивідуального сприйняття характеру суспільних вимог;

- практичної реалізації особистістю суспільних вимог, оцінки діяльності з точки зору її відповідності інтересам соціуму.

Соціальна відповідальність особи має наступні форми прояву:

- пряма і зворотня;

- постійна і тимчасова;

- відкрита і прихована;

- безпосередня і опосередкована;

- повна і часткова.