Сучасні моделі соціальної відповідальності на підприємствах

В сучасній науковій літературі існує ряд моделей соціальної відповідальності бізнесу, що відображають основні тенденції формування системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у компаніях різних країн. Як правило, виділяються американська, британська, європейська (континентальна), японська та російська моделі корпоративної соціальної відповідальності.

1.Американська модель КСВ за більш ніж вікову історію свого розвитку сформувала набір традиційних механізмів і форм реалізації корпоративних соціальних програм. Для американських корпорацій характерні добровільні ініціативи в галузі КСВ, фінансування різних проектів і програм, благодійність, меценатство, спонсорство. Подібні види діяльності виходять за рамки вимог закону, більше того, заохочуються суспільством і державою, зокрема, компанії, що активно реалізують програми КСВ звільняються від низки податків, що закріплено на законодавчому рівні.

2. Європейська модель. На відміну від американської моделі КСВ, характерною рисою європейської моделі є її державне регулювання, в наслідок чого її визнають як приховану форму КСВ.

3. Британська модель корпоративної соціальної відповідальності є за своєю суттю симбіозом європейської та американської моделей. Як і в європейській моделі, держава активно підтримує бізнес, з американською моделлю схожість полягає у великій активності корпорацій в реалізації власних соціальних проектів.

4. Японська модель КСВ. Як відзначають дослідники, японська модель КСВ проявляється в системі «довічного найму» та відповідних умовах управління персоналом. Таким чином, можна сказати, що японська модель корпоративної соціальної відповідальності орієнтована на внутрішнє середовище підприємства.

5. Пострадянська модель. Пострадянська модель КСВ сформувалась на основі спадщини соціалістичних підприємств, що мають у своїй структурі такі традиційно соціально-спрямовані підрозділи, як дитячі садки, літні табори і пансіонати, власні лікарні, будинки культури, клуби і т.д. В умовах економічної системи Радянського союзу, соціальна відповідальність підприємств не розглядалася як особливий вид діяльності, КСВ була державно закріпленою формою активності виробничого сектора.

За кілька найбільш кризових для країни років багато підприємств були змушені відмовитися від «соціалки» як непрофільних активів, які не приносять підприємству прибутку, більше того, вимагають абсолютно невиправданих з економічної точки зору серйозних фінансових витрат на її підтримку. Однак, в сучасних умовах господарювання український бізнес, особливо великий, вже на добровільних засадах повертається до відродження традицій соціальної відповідальності: розвивається соціальна інфраструктура підприємств, з'являються спеціальні програми, бізнес активно починає брати участь у благодійних заходах та акціях.

Пострадянська модель КСВ ще не сформувалася остаточно, а швидше знаходиться в стадії свого розвитку, демонструючи при цьому стійкі позитивні результати.

Серед інституційних основ формування сучасних моделей КСВ можна виділити наступні:

1. Інститути влади національного, регіонального та місцевого рівня (законодавче забезпечення КСВ).

2. Податкова система (стимулювання соціальної відповідальності бізнесу за допомогою податкових пільг і привілеїв).

3. Цивільне право, яке передбачає відповідне покарання за невиконання відповідних соціально-спрямованих заходів (нанесення екологічної шкоди та ін.)

4. Етичні та професійні кодекси, в яких прописані норми етичного, соціального поведінки представників бізнесу тій, чи іншій галузі. Регулювання професійної діяльності здійснюється за допомогою не тільки загальних трудових, адміністративних та інших норм, але і специфічними для певного виду діяльності, характерними для відповідного професійного співтовариства, в силу чого не можуть розглядатися як правові. Такі норми знаходять відображення у відповідних Хартія, Деклараціях, Кодексах, що приймаються професійними асоціаціями, або окремими корпораціями. «Кодекс етики та стандарти професійної практики висловлює добровільне прийняття членами асоціації зобов'язання дотримуватися суворої дисципліни в більшій, ніж це передбачено законом, мірі» - говорить Кодекс американської Асоціації фірм з управлінського консультування, створеної в 1929 р.

Сьогодні КСВ реалізується компаніями через відповідні соціальні проекти і програми, які за своїм змістом можна розділити на дві великі групи:

1. Програми, спрямовані в зовнішнє середовище підприємства, в яких безпосереднім адресатом не є персонал компанії.

2. Програми, спрямовані на розвиток внутрішнього середовища підприємства, соціальну підтримку власного персоналу, працівників.

Реалізуючи КСВ у зовнішньому середовищі, компанії, як правило, орієнтуються на наступні напрями:

• Екологічні програми.

• Освітні програми та підтримка наукових досліджень.

• Програми по взаємодії з органами місцевого самоврядування.

• Програми щодо підтримки культури і мистецтва.

• Філантропічні програми.

Крім програм, що надаються компаніями у зовнішньому середовищі для багатьох підприємств елементом КСВ є підтримка власного внутрішнього середовища - співробітників підприємства.

Серед найбільш поширених напрямів внутрішньої КСВ-активності можна виділити наступні:

1. Програми розвитку персоналу: навчальні курси і програми; комплексні соціальні пакети.

2. Програми з охорони здоров'я і впровадженню здоров'язберігаючих технологій: заходи щодо дотримання техніки безпеки; заходи щодо дотримання санітарно-гігієнічних умов праці; медичне обслуговування співробітників на підприємства.

3. Соціально-культурний сервіс: надання житла, або «дешевих» кредитів та субсидій на його придбання, створення і підтримка власних творчих і наукових колективів з числа працівників, створення мережі соціальних установ: дитячий сад, будинок культури, пансіонат тощо; формування програм відпочинку персоналу: фінансування путівок, проведення екскурсій і т.д.

Існує два підходи розуміння соціальної відповідальності підприємництва

Підприємництво вважається соціально-відповідальним, якщо воно, не порушуючи законів і норм державного регулювання, збільшує прибуток, тобто досягає запланованих економічних цілей.

Підприємець в доповнення до економічної відповідальності повинен враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, партнерів, споживачів, і також, вносити позитивний внесок у рішення суспільних проблем суспільства в цілому. Тобто, суспільство чекає від росту підприємництва не тільки високих економічних результатів, а й суттєвих досягнень з точки зору соціальних цілей.

Підприємництво повинне бути націлене на досягнення прибутку за умов дотримання правил гри у відкритій конкурентній боротьбі без обману і шахрайства, а також активно діяти у таких сферах як охорона здоров'я, оточуючого середовища, суспільна безпека, громадські права, захист прав споживачів тощо. Це означає, що бізнес повинен бути соціально відповідальним .

Концепція участі підприємства у соціальному розвитку суспільства, соціальної відповідальності реалізується через напрями: соціальної відповідальності перед працівниками, соціальної відповідальності перед державою, соціальної відповідальністю перед суспільством регіону, територій, на яких працює підприємство.

Соціальна відповідальність перед працівниками передбачає створення якісних і безпечних умови праці, гідну, чесну, адекватну оплату праці та систему мотивації й заохочення, справедливу систему надбавок і компенсацій, корпоративну культуру, відносини, екологію праці.

Соціальна відповідальність підприємства перед державою передбачає своєчасну та сплату податків, відрахувань, штрафів та інших платежів.

Соціальна відповідальність перед суспільством регіону, територій, на яких працює підприємство передбачає ініціативні та компенсаційні витрати та програми з участі у суспільному житті, його розвитку, покращенню умов існування громади на територіях, що оточують підприємство.

Перехід України до ринкової економіки вимагає запровадження такого механізму взаємовідносин держава-підприємництво-суспільство, який дозволив б посилити взаємну відповідальність усіх учасників цих відносин та створити передумови для стабільного розвитку суспільства, побудованого на врахуванні інтересів усіх його членів. Ефективною формою такого механізму є соціальна відповідальність підприємництва.

Під соціальною відповідальністю бізнесу розуміється сукупність добровільних формальних і неформальних прав і обов’язків суб’єктів підприємницького сектора національної економіки перед персоналом та суспільством стосовно дотримання норм чинного законодавства у сферах соціальної політики, зайнятості, умов та оплати праці, екології, оподаткування; забезпечення збереження та розвитку людського капіталу; ефективності виконання соціальних і суспільних функцій; здатності задовольняти поточні цілі та створювати передумови для задоволення перспективних потреб.

На сьогодні соціальна відповідальність стала загальноприйнятим правилом ведення бізнесу у всіх економічно розвинених країнах світу. В Україні це радше виняток із правил, ніж правило. Якщо у розвинених ринкових економіках питання розвитку соціальної відповідальності належить до сфери особливої уваги органів державної влади, то в Україні воно фактично перебуває поза межами державного впливу. Влада сприймає соціальну відповідальність бізнесу досить однобічно, як «соціальне партнерство», «соціальний діалог», «благодійність». Результатом цього є недостатня підтримка соціальних програм і проектів підприємств органами державної влади, відсутність відкритого діалогу щодо розробки належних стимулів для бізнесу, який прагне у своїй діяльності реалізувати принципи соціальної відповідальності .Виникає необхідність переосмислення державної політики у сфері підприємництва. Розширення кола соціальних функцій бізнесу має стати однією з головних цілей держави.

Досягти поставленої мети можливо за допомогою використання як економічних, так і адміністративних методів державного регулювання розвитку підприємництва .Адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади та засобах заборони, обмежень, дозволів і примусів. Це імперативні методи державного регулювання соціальної відповідальності. Основними їх інструментами є укази, декрети, розпорядження, фіксовані ціни, економічні, харчові, фармацевтичні, екологічні стандарти і нормативи, контроль за додержанням законів та правил і санкції за їх порушення.

Економічні методи являють собою сукупність способів та важелів впливу держави на ту чи іншу ситуацію через економічні інтереси за допомогою податкового регулювання, програмування і планування розвитку, фінансово-кредитну політику, засобів соціально-психологічного й інформаційно-роз’яснювального характеру.

Питання для обговорення

1.Що таке соціальна відповідальність.

2.Основні принципи соціальної відповідальності

3.Сучасні моделі соціальної відповідальності на підприємствах.

4.Поняття та види соціальної відповідальності.

5.Чим відрізняєтьсясоціальна відповідальність від інших.

[8,15,26,95,108]