Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства

Визначальною рисою сучасного пе­ріоду розвитку всіх без винятку роз­винених країн є зростання в суспіль­ному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Вико­ристання накопиченого капіталу знань веде до суттє­вих змін у характері функціонування підприємств та організацій.

За природою свого походження нематеріальні ре­сурси виникають або завдяки новим, унікальним знан­ням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках не­достатність ресурсів (унаслідок унікальності чи на­явності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх влас­ників єдиним виробником певної продукції, або за­безпечує зменшення витрат проти інших виробників.

Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для харак­теристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелек­туальна власність у широкому розумінні — це юридична катего­рія, яка застосовується для:

- визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

- позначення належності таких результатів творчої праці відпо­відним суб'єктам творчої діяльності;

- закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і май­нових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об’єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1. об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів);

2. об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними

правами;

3. інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності.

З-поміж об'єктів промислової власності централь­не місце належить винаходам.
Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об'єктами вина­ходу можуть бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин) і спосіб.

До способів належать процеси виконання дій над матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою інших матеріальних об'єктів. Спосіб характеризується наявністю дій або сукупності дій, поряд­ком їхнього виконання в часі.

Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об'єк­том якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне вирішен­ня пристрою (просторова композиція, взаємне розташування еле­ментів пристрою, його форма). Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також спосо­би не можуть бути визнані корисними моделями. За законами Украї­ни корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою (не є частиною рівня техніки) і промислово придат­ною (тобто придатною для відтворення промисловими засобами).

Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяль­ності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Товарними знаками вважаються оригінальні позначення (ім'я, термін, малюнок або їх сполучення), які мають правовий захист та призначені для виділення даного товару серед інших подібних товарів. Товарний знак при цьому виконує дві функції: рекламування товару та гарантування його якості.

Фірмове найменування – це стале позначення підприємства або окремої особи, від імені якої здійснюються виробнича або інша діяльність.

До об’єктів, що охороняються авторським правом, належать як оприлюднені, так і неоприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), котрі існують у таких об'єктивних формах:

- письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо);

- усній (оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді тощо);

- образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фотокадри тощо);

- об'ємно-просторовій (скульптури, моделі, архітектурні фор­ми тощо);

- в інших формах.

Авторське право не поширюється на:

1. Офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішен­ня, інструкції тощо);

2. Державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки);

3. Твори народної творчості;

4. Повідомлення про новини дня, поточні події, що мають ха­рактер звичайної пресінформації;

5. Ідеї, процедури, процеси, концепції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції;

6. Твори, термін дії авторського права на які закінчився.

Авторським правом захищаються також комп’ютерні програми, бази даних, мікросхеми.

Під комп'ютерною програмою розуміють об'єктивну форму подання сукупності даних та команд, призначених для забезпечен­ня функціонування електронних обчислювальних машин. Конкрет­но — це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, символів чи в будь якому іншому вигляді, виражених у формі, яку читає машина і які приводять її у дію для досягнення певної мети або результату. По­няття «комп'ютерна програма» охоплює операційні системи і при­кладні програми, виражені у вихідному або об'єктному коді, вклю­чаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одер­жані внаслідок розробки комп'ютерної програми.

Базою даних називається сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

Бази даних охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони містять, об'єктами авторського права. Але авторське пра­во на базу даних визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом авторського права.

Топологією інтегральної мікросхеми називається зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукуп­ності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

Умовою правової охорони топологій інтегральних мікросхем є їхня оригінальність, тобто випадок, коли сукупність їхніх елементів не є загальновідомою розробникам та виробникам інтегральних мікросхем на дату створення цих конкретних схем, або коли су­купність загальновідомих елементів у цілому задовольняє умову оригінальності.

Суміжні права — це права, які примикають (прилягають) до авторського права, є похідними від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1. права виконавців;

2. права виробників фонограм;

3.права організацій мовлення.

Результати творчої діяльності людини, які не належать до об'єктів промислової власності та об'єктів, що охороняються авторським та суміжними правами, утворюють групу так званих нетради­ційних об'єктів інтелектуальної власності. Це раціоналізаторська пропозиція, „ноу-хау”, комерційна таємниця.

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціо­налізаторськими вважаються пропозиції щодо вдосконалення ви­користовуваної техніки (машин, агрегатів, пристроїв), продукції, що виготовляється, способів контролю, спостереження й дослі­дження, техніки безпеки, а також пропозиції, які сприяють підви­щенню продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів.

За своєю сутністю раціоналізаторські пропозиції, як і винаходи, є технічними рішеннями, але відрізняються від останніх мірою новизни. Раціоналізаторська пропозиція має, сказати б, «місцеву» новизну, є новою щодо техніки і технології, яка використовується на даному підприємстві, незалежно від того, чи відоме це технічне рішення ще деінде, чи ні.

Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «знати як зробити». До «ноу-хау» належать також не запатентовані з різних причин винаходи. Об'єктами «ноу-хау» можуть бути різноманітні посібники (порадники), специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу, оформленні упаковки продукції тощо. Важливою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобування яких підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.

Комерційна таємниця — це відомості, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і роз­голошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства. У загальному розумінні комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-тех­нічної інформації про діяльність підприємства, розголошення котрої може призвести до економічних збитків.