Правила побудови опитувальних аркушів та анкет

Використання опитувальних аркушів та анкет – один із найпопулярніших методів дослідження.

Метод анкетування – психологічний вербально-комунікативний метод, у якому роль засобів для збору відомостей відіграє оформлений список питань – анкета.

Анкетування – один з головних технічних засобів конкретного соціального дослідження, застосовується у соціологічних, соціально-психологічних, економічних, демографічних та інших дослідженнях.

Під час анкетування контакт із респондентом зведений до мінімуму.

Анкетування дозволяє найбільш жорстко слідувати плану дослідження, оскільки процедура «запитання-відповідь» суворо регламентована.

Недоліки анкетування:

- невідомо, який рівень подробиць у відповідях, наскільки вони обґрунтовані;

- не всі опитувані правильно зрозуміють сенс питання;

- аналіз анкет дозволяє зрозути що думають респонденти, але не роз’яснює чому вони дотримуються даного погляду;

- точність відповідей залежить від якості поставлених питань.

Анкета складається із трьох частин:

-вступу, основної частини,відомостей про респондента.

У вступі до анкети має бути:

· чітко визначена ціль дослідження;

· вказана організація, яка здійснює дослідження;

· висловлена подяка за можливу співпрацю чи подана інформація про конкретні матеріальні винагороди у разі згоди респондента відповісти на запитання.

У вступі до анкети можна також дати інструкції щодо заповнення анкети.

В основній частині анкети подається перелік запитань, які спрямовані на збирання інформації, необхідної для досягнення цілей ринкового дослідження. При її розробці треба, насамперед, визначитись з послідовністю розміщення запитань і їх кількістю.

У відомостях про респондента подаються запитання, відповіді на які дозволяють отримати інформацію особистого плану. На ці запитання респондент не завжди готовий і хоче відповідати об'єктивно.Якщо можна уникнути більшості особистих запитань, то це треба робити. Досліднику слід багато разів зважити, яка інформація про

респондента йому необхідна, а потім знайти відповідну форму для отримання такої інформації.

Кількість запитань в анкеті залежить від таких факторів:

1. Цілі дослідження і кількості пошукових питань, відповіді на які можна отримати тільки шляхом опитування експертів чи кінцевих споживачів.

2. Ступеня розуміння дослідником проблеми і наявності відповідних джерел вторинної ринкової інформації.

З. Потреби в інформації особистого характеру чи такій, що містить комерційну таємницю. Відповіді на такі запитання часто можна отримати лише за допомогою серії непрямих запитань.

У середньому кількість запитань в анкеті коливається від кількох до 20.

За формою питання поділяються на:

1. Закриті - це такі запитання, що передбачають вибір одного з запропонованих варіантів відповіді. Вони бувають таких типів:

А) Альтернативні —це запитання, що дозволяють зробити вибір відповіді двох варіантів (так/ні).

Б) Запитання з кількома варіантами відповіді, які передбачають вибір одного з трьох і більше тверджень.

В) Запитання зі шкалою Лайкерта, які надають можливість опитуваному висловити ступінь згоди чи незгоди з висунутими твердженнями, наприклад: (Цілком згоден, згоден, згоден певною мірою, не згоден, категорично не згоден

Г) Семантичний диференціал являє собою 5-7-розмірну шкалу розрядів між двома біполярними твердженнями. Опитуваний за запропонованою шкалою може оцінити своє ставлення до об'єкта, що вивчається.

Д) Шкала важливості -це тип запитання, при якому опитуваний визначає ступінь важливості запропонованого йому твердження (Важлива, не дуже важлива, зовсім не важлива).

Е) Оцінкова шкала —це тип запитання, що пропонує дати кількісну оцінку (у балах) певного твердження.

Є) Шкала зацікавленості у купівлі - це шкала, яка відображає міру готовності респондента здійснити купівлю (Звичайно, куплю; Можливо, куплю; Я ще не знаю; Можливо, не куплю; Не куплю)

2. Відкриті запитання. Це запитання без заданої структури

відповіді, коли опитуваному надається можливість у довільній формі висловити свою думку з питання, що вивчається.

Перевагами цього типу запитань є:

· широкий спектр відповідей;

·відсутність впливу на відповідь.

Проте відкриті запитання мають і деякі недоліки:

· велика різноманітність відповідей;

· важко проводити телефонні опитування;

·необхідно багато часу на опитування та обробку відповідей;

· важко кваліфікувати відповідь.

Відкриті запитання доцільно використовувати як вступ до опитування; коли важко окреслити респонденту характеристики проблеми; коли важко передбачити варіанти відповідей; коли потрібна дослівна відповідь; коли

необхідні відповіді на особисті запитання. Як правило, їх використовують при опитуванні експертів у разі необхідності глибокого вивчення проблеми.

Існують такі типи відкритих запитань:

· Запитання без заданої структури, на які опитуваний може відповідати багатьма способами.

· Відбір словесних асоціацій, коли опитуваному називають окреме слово і просять назвати його перше слово, яке спадає йому на думку.

· Завершення речення, коли опитуваному пропонують незавершене речення і просять закінчити його.

· Завершення розповіді, коли респондент повинен закінчити незавершену розповідь.

· Завершення рисунка, коли на рисунку зображені два персонажі, один із яких ділиться своїми думками з іншим щодо певного питання. Опитуваного просять поставити себе на місце іншого персонажу і вписати відповідь у порожній овал.

· Тематичний тест, коли опитуваному показують картинку і він повинен розказати, що на ній відбувається.

За змістом питання поділяються на:

- об’єктивні (заробітна плата, вік, стать, да/ні);

- суб’єктивні (виявляють соціально-психологічну установку опитуваного, його ставлення до предмету анкетування).

Немає чітко встановлених правил відносно кількості відкритих та закритих запитань в анкеті. Рекомендується використовувати якомога більше закритих запитань, які легше обробляти і аналізувати.

Процес складання опитувального листка/анкети:

- визначення мети анкетування;

- вибір методів збирання даних;

- розробка питань;

- оцінка питань;

- схвалення клієнта;

- тестування;

- уточнення анкет.

Основні правила побудови анкети:

- логічна послідовність тем;

- відсутність надто складних і інтимних питань;

- відповідність формулювання питань освітньому рівню опитуваних;

- в закритих питаннях мають бути всі можливі варіанти відповідей;

- загальна кількість питань не повинна бути надто великою;

- анкетування не повинно втомлювати чи дратувати опитуваних.