ІІ Класифікація сульфаніламідних препаратів
- Комбіновані сульфаніламідні препарати: бісептол (бактрим, гросептол, котримоксазол, ориприм).
- Препарати резорбтивної дії (добре всмоктуються із травного каналу). За тривалістю дії їх поділяють на:
2.1. Препарати короткої дії (: - 8 годин): стрептоцид, сульфацил-натрій, етазол, сульфадимезин.
2.2. Препарати тривалої дії (24 – 48 годин): сульфапіридазин, сульфадиметоксин.
2.3. Препарати надтривалої дії (144 години) - сульфален.
- Сульфаніламідні препарати, що діють у просвіті кишок (погано всмоктуються із травного каналу): сульгін, фталазол, фтазин.
- Препарати місцевої дії: стрептоцид, сульфацил-натрій.
Сульфаніламідні препарати
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування |
| Sulfadimezinum Сульфадимезин сп.Б | Порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 г | Внутрішньо: перше приймання - 2г, потім по 1г кожні 4 – 6 годин, запиваючи лужною водою. |
| Aethazolum Етазол сп.Б | Порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 г | Внутрішньо по 0,5 – 1,0 г 4 – 6 разів на день |
| Sulfadimethoxnum Сульфадіметоксин сп.Б | Порошок, таблетки по 0,2 і 0,5г | Внутрішньо: перший день – 1 –2 г, далі по 0,5 – 1 г на добу |
| Urosulfanum Уросудьфан сп.Б | Порошок, таблетки по 0,5г | Внутрішньо по 0,5 – 1 г 4 – 6 разів на добу |
| Sulfacylum - natrium Сульфацил-натрію сп.Б | Флакони 20% і 30% розчин по 10 мл | Очні краплі |
| Phthalazolum Фталазол сп.Б | Порошок, таблетки по 0,5г | Внутрішньо 1-й і 2-й день по 6г на добу, 3-й і 4-й день - 4 г, 5-й і 6-й день - 3 г |
| Biseptol - 480 (120, 240, 960) Бісептол сп.Б | Таблетки по 20 шт. | Внутрішньо по 2 таблетки 2 рази на добу після їди. |
Сульфаніламідні препарати добре проникають в легені, аденоїди, мигдалики, тканини і рідини середнього і внутрішнього вуха, через плацентарний бар’єр і в молоко матері. Препарати короткої і середньої тривалості дії ацетилюються в слизовій оболонці травного каналу, печінці та нирках. При цьому утворюються метаболіти, які в кислому середовищі кристалізуються і випадають в осад, пошкоджуючи канальці нирок. Препарати тривалої і надтривалої дії підлягають біотрансформації в печінці. Препарати короткої і середньої тривалості дії виводяться нирками, а препарати тривалої дії - печінкою.
Сульфаніламідні препарати застосовують при:
™ інфекціях жовчовивідних шляхів (сульфапіридазин, сульфадиметоксин);
™ інфекціях органів дихання, ЛОР – інфекціях;
™ інфекціях сечовивідних шляхів (уросульфан);
™ коліентериті, коліті (сульгін, фталазол) ;
™ кон’юктивітах, блефаритах (сульфацил-натрій)
Побічні явища та ускладнення:
™ нефротоксичність може бути внаслідок застосування препаратів короткої тривалості дії;
™ пригнічення кровотворення;
™ алергійні реакції;
™ симптоми недостатності фолієвої кислоти (лейкопенія, порушення функції травного каналу, порушення сперматогенезу);
™ тератогенність (особливо при використанні препаратів з триметопримом).
VІ
До протитуберкульозних відносять хіміотерапевтичні засоби, що затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу. Комітет з лікування Міжнародної протитуберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:
1. Група А (найбільш ефективні) – ізоніазид та інші похідні гідрозиду ізонікотинової кислоти, рифампіцин.
2. Група Б (ефективні) – стрептоміцин, етамбутол, канаміцин, етіонамід, піразинамід, циклосерин.
3. Група С (найменш ефективні) – ПАКС, тіоцетазон.
Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:
Ø тривале лікування (18-24 місяці). Спочатку призначають комбінацію з трьох препаратів (2-3 місяці), потім з двох;
Ø уривчасте лікування;
Ø короткотривалі курси лікування. Різні схеми лікування короткотривалими курсами відрізняються компонентами, які використовують у початковий період, але всі засновані на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.
Найбільшу протитуберкульозну активність має гідразид кислоти ізонікотинової – ізоніазид(тубазид). Синтезовано також його похідні: фтивазид, салюзид. Найчастіше застосовують ізоніазид. Залежно від концентрації справляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар’єри та проникає в клітини та спинномозкову рідину, діє на мікобактерії в стадії розмноження. У ділянці туберкульозного запалення посилює фагоцитоз.
Залежно від концентрації в організмі може розширювати периферичні та вінцеві судини, через що знижується артеріальний тиск, підвищується секреторна функція шлунку, поліпшується апетит, підвищується утворення і виділення жовчі.
До препарату виробляється толерантність, тому найбільшої ефективності досягають комбінованим застосуванням похідних ГІНК із протитуберкульозними антибіотиками, препаратами ПАСК та засобами інших хімічних груп.
Показання: усі форми активного туберкульозу у дорослих та дітей.
Має найбільший ефект у випадках свіжого процесу з гострим перебігом. При змішаній інфекції разом з ізоніазидом призначають інші антибактеріальні препарати: антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламіди.
Побічна дія: головний біль, порушення сну, ейфорія, нудота, блювання, алергічні реакції, психоз, гепатит.
Для запобігання нейротоксичності призначають піридоксин
(вітамін В6).
Рифампіцин – антибіотик широкого спектра дії. Добре всмоктується з травного каналу. Легко проникає через тканинні бар’єри, в тому числі і через ГЕБ. Терапевтичний ефект триває 8-12 годин.
Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу.
Побічна дія: ураження функції печінки та підшлункової залози; диспепсичні розлади; надає сечі, харкотинню та сльозовій рідині червоного забарвлення.
Стрептоміцину сульфат – антибіотик широкого спектра дії (дивись у розділі “Антибіотики – аміноглікозиди”).
Етамбутол – синтетичний протитуберкульозний препарат, пригнічує розмноження мікроорганізмів, стійких до стрептоміцину сульфату, ізоніазиду, натрію пара-аміносаліцилату, етіонаміду, канаміцину. Механізм дії зумовлений пригніченням синтезу нуклеїнових кислот.
Показання: усі форми туберкульозу. До препарату швидко розвивається резистентність, тому його застосовують у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами (ізоніазидом, стрептоміцину сульфатом).
Побічна дія: алергічні реакції, порушення функції травного каналу, печінки, нирок, розлади зору.
Особливості роботи з протитуберкульозними препаратами:
Ø суворо дотримуватися режиму дозування;
Ø для запобігання нейротоксичності слід призначати з ізоніазидом піридоксин;
Ø при застосуванні етамбутолу потрібен систематичний контроль за функцією зору. Пацієнту радять звернути увагу на спроможність читати дрібний текст, щоб виявити побічні явища на ранній стадії і повідомити лікаря.
Дата добавления: 2016-03-15; просмотров: 1530;