Класифікація протимікозних засобів

За походженням:

І. Антибіотики полієнового ряду: амфотерецин, пімафуцин, ністатин, леворин, грізеофульвін.

ІІ. Синтетичні препарати:

1. Похідні імідазолу: клотримазол, кетоконазол, міконазол;
2. Похідні тріазолу: флуконазол, іпіраконазол;
3. Похідні N- метилнафталіну: тербінафін, нафтафін;
4. Похідні морфоліну: аморфолін;
5. Похідні нітрофенолу: нітрофунгін;
6. Похідні тіокарбомату: хінофунгін;
7. Четвертинні амонієві сполуки: декамін;
8. Похідні кислоти ундецилової: мазь “Цинкундан”, “Ундецин”,
9. Похідні кислоти карбонової: октизил;
10. Інші: препарати йоду, кислоти борна, молочна, натрію тетраборат, барвники.

ІІІ. Рослинні: лопух, бузина, горіх волоський.

За призначенням:

І. Препарати, які призначають при захворюваннях, що викликаються патогенними грибами:

1. при системних глибоких мікозах: антибіотики полієнового ряду, похідні імідазолу, тріазолу;
2. при епідермомікозах: гризеофульвін, тербінафін, нітрофунгін, хінофунгін, препарати йоду, кислоти ундецилової.

ІІ. Препарати, які призначають при захворюваннях, що викликаються умовно патогенними грибами: ністатин, леворин, міконазол, клотримазол, декамін, галогени, неорганічні кислоти, луги.

За механізмом дії:

1. Порушують проникність оболонки (полієнові антибіотики).
2. Порушують синтез нуклеїнових кислот і білка (грізеофульвін).

Ністатин – антибіотик, що пригнічує ріст патогенних грибів, особливо дріжджових грибів роду Candida, справляє амебіцидну дію. Стійкість до препарату виникає повільно. При внутрішньому застосуванні ністатин погано всмоктується і виводиться з калом.

Призначають місцево у вигляді аплікації на шкіру і слизові оболонки у формі мазі, супозиторіїв та внутрішню для профілактики і лікування кандидозів у дітей та дорослих зі зниженим імунітетом; профілактично призначають для запобігання кандидозу під час лікування антибіотиками широкого спектра дії, особливо групи тетрацикліну, а також під час антибіотикотерапії ослаблених хворих з цукровим діабетом, під час променевої терапії.

Побічна дія: зниження апетиту, нудота, блювання, пронос.

Амфотерицин В – антибіотик широкого спектра дії. Вводять в/в, ендолюмбально або в порожнини тіла. Добре проникає у тканини, але погано в спинномозковий канал.

Призначають при гістоматозі, кокцидоїдозі, вісцеральних формах кандидамікозу, бластомікозах, генералізованому трихофітозі.

Побічна дія: флебіт, нефротоксичність, гіпокаліємія, головний біль, нудота, блювання, пронос, анемія, підвищується температура тіла.

Для зменшення побічної дії збільшують перерви між циклами лікування.

Амфоглюкамін – менш токсичний препарат амфотерицну В.

Гризеофульвін – антибіотик, що продуктується пліснявим грибом. Добре всмоктується з травного каналу, його біозасвоєння збільшується у разі вживання жирної їжі. Краще всмоктується у вигляді суспензії. Накопичується в клітинах епідермісу і зв’язується з кератином, порушує синтез клітинної стінки грибів. Одужання настає після повної заміни інфікованого епідермісу.

Призначають при мікозах шкіри, волосся, нігтів.

Побічна дія: головний біль, анорексія, діарея, безсоння, фото- сенсибілізація, алергійні реакції. Встановлено тератогенний та канцерогенний ефекти.

Препарати нітрофунгін, клотримазол, мікосептин, міконазол, кетоконазол застосовують зовнішньо при мікозах шкіри, слизових оболонок, статевих органів.

Флуконазол (дифлюкан) вводять усередину і в/в при різних мікозах.