Засоби, які застосовують при трихомонозі

Протигельмінтні засоби – це хіміотерапевтичні препарати для лікування захворювань, що спричинені паразитарними червами та їх личинками.

За спектром дії вони поділяються на:

1) засоби широкого спектра дії;

2) засоби, що застосовують при кишкових гельмінтозах;

3) засоби, що застосовують при позакишкових гельмінтозах.

Мебендазол (вермокс) має широкий спектр дії; пригнічує метаболізм глюкози у гельмінтів, що зумовлює зменшення концентрації АТФ, що спричинює порушення процесів життєдіяльності гельмінтів.

Показання: кишковий нематодоз (аскаридоз, ентеробіоз, анкілостомідоз, трихоцефальоз, трихостронгілоїдоз, кишковий цестодоз (теніоз, теніаринхоз, гіменолепідоз).

Побічна дія: запаморочення, блювання, пронос.

Левамізол (декарис) – блокує ферменти нематод, викликає спочатку контрактуру, а потім параліч м’язів гельмінтів. Найчутливішими до препарату є аскариди, менше – анкілостоми, трихостронгіли та вугриця кишкова.

Препарат має імуномоделюючу дію.

Показання: аскаридоз, анкілостомідоз, строгольоїдоз.

Побічна дія: біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, анорексія, головний біль, запаморочення, можлива лейкопенія.

Пірантел викликає спастичний параліч м’язів гельмінтів. Високоефективний щодо аскаридозу та ентеробіозу (одноразово 10 мг/кг). Хворим на анкілостомідоз і трихостронгілоїдоз вводять протягом 3 днів. Можна застосовувати у випадках поліінвазій.

Побічна дія: біль у животі, пронос, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, сонливість.

Піперазину адипінат – викликає параліч м’язів гельмінтів, блокуючи нервово-м’язову передачу. Впливає на статевозрілі й нестатевозрілі форми аскарид та на гострики.

У людини активує перистальтику кишок, тому його можна застосовувати без проносних засобів.

Побічна дія: погіршення апетиту, нудота, блювання, біль у животі, пронос.

Нафтамон – має гангліоблокуючу дію, викликає спочатку спастичне скорочення , а потім параліч м’язів гельмінтів.

Показання: найбільшу ефективність має щодо анкілостомідозу, меншу - щодо аскаридозу, ентеробіозу, трихоцефальозу.

Побічна дія: нудота, блювання.

Фенасал є основним засобом для лікування при кишкових цестодозах, поряд з празиквантелом. Пригнічує окисне фосфорування у цестод, що призводить до паралічу гельмінтів і руйнування їхніх покривних тканин, знижаючи їх стійкість до впливу протеолітичних ферментів травного каналу.

Показання: теніоз, теніаринхоз, дифілоботріоз, гіменолепідоз. За 1-2 дні до лікування і в день лікування призначають легкозасвоювану їжу.

Побічна дія: нудота, блювання, кишкова колька.

Менше значення в лікуванні хворих на цестодоз мають екстракт чоловічої папороті та насіння гарбуза.