Загальні права та обов'язки сторін

Враховуючи досить складну природу ліцензійних правовідносин, в договорі необхідно детально фіксувати права та обов'язки сторін.

Обов'язки ліцензіара, як такі, виникають ще до моменту укладення ліцензійного договору. Так, якщо за законодавством країни необхідно для надання ліцензії отримання певних дозволів, то їх необхідно отримати; якщо ліцензіат бажає, щоб об'єкт інтелектуальної власності був офіційно зареєстрований відповідними державними органами – здійснити таку реєстрацію, підготувати відповідні матеріали, які будуть передаватись ліцензіату (документацію, креслення, примірник твору на певному носії, інформацію щодо виробничого процесу і таке інше) та прийняти участь у підготовці письмового викладення узгоджених умов угоди.

Хоча за договором ліцензіар і передає ліцензіату позитивне право використання об'єкта, на практиці можуть бути випадки, коли цього недостатньо. Деколи, безпосередньо після укладання договору, ліцензіар зобов'язаний забезпечити ліцензіату, власне, можливість використовувати його права за ліцензією. В таких випадках договором необхідно точно обумовити передачу зазначених вище предметів та документації, їх перелік і обсяг, забезпечення ліцензіата документацією і інформацією в такому обсязі, щоб спеціаліст у відповідній галузі, маючи необхідне устаткування, міг здійснити випуск товару під ліцензією. Якщо є певні матеріали, що є секретом ліцензіара, він повинен (з дотриманням, звичайно, певних вимог щодо секретності такої інформації) сповістити про них ліцензіата. В деяких випадках доцільно передбачити супроводження та технічне консультування представниками ліцензіара.

З метою запобігання виникнення в майбутньому спірних ситуацій, необхідно заздалегідь зазначити, за чиї кошти буде здійснюватись надання таких послуг, що буде входити до їх складу, терміни надання консультацій з моменту звернення ліцензіата, строк забезпечення підтримки та її обсяг.

До цих, так званих "побічних" умов договору, може відноситись і питання про використання торговельних марок ліцензіара. Це питання доцільно прямо і однозначно відображати в договорі, а також зазначення на упаковці товару інформації, що продукція виготовлена за ліцензією.

За ліцензійним договором ліцензіар приймає на себе певний обсяг відповідальності. Так, укладаючи ліцензійний договір, ліцензіар повинен відповідати за те, що він насправді володіє комплексом майнових прав, які він передає за ліцензією, та ці права не обтяжені обставинами, які можуть зачіпати повноваження ліцензіата по використанню об'єкта інтелектуальної власності. Поряд з тим, він відповідає за функціональність товару за ліцензією. Ліцензіар повинен гарантувати це, і зміст цих гарантій має бути суттєвою умовою договору.

Якщо в період дії ліцензії з'являються обставини, що негативно можуть впливати на права ліцензіата або на стан ринку продукції, яка випускається за ліцензією, в договорі доцільно передбачати можливість адекватного зменшення ліцензійних платежів або навіть їх припинення та розірвання договірних відносин. Такими обставинами можуть бути, наприклад, наявність на ринкові аналогічної продукції іншого правовласника, яка була створена раніше або одночасно з ліцензійним товаром, виявлення факту неналежності чи неповної належності майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності ліцензіару, судові позови з боку співавторів твору чи співвласників прав на твір інтереси яких не були враховані при укладенні договору.

Доцільно в договір включати пункт, яким ліцензіар засвідчує факт, що йому невідомо про такі обставини. Якщо ж буде встановлено, що ліцензіар на момент укладання договору знав або мав знати про можливе настання таких негативних обставин, але не сповістив про це ліцензіата, договором є сенс передбачити майнову відповідальність ліцензіара за такі дії. У такому разі ліцензіат має право звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків у зв'язку з винними діями ліцензіара при укладанні договору.

Ліцензіат, як фактичний виробник матеріальної продукції, зобов'язаний піклуватись про бездефектне виробництво товару та організовувати контроль за його якістю. Виняток можливий тільки у випадку, коли ліцензіар свідомо укладає договір з ліцензіатом, який не володіє в повному обсязі можливостями бездефектного виробництва (частіше всього при бажанні досягти економії коштів за рахунок збільшення ліцензійних платежів або освоєння нових ринків країн, що знаходяться на недостатньому рівні технічного розвитку) та приймає на себе зобов'язання надавати підтримку недосвідченому ліцензіату до того часу, поки він не в змозі буде самостійно забезпечити належну якість продукції.

Якщо ж недоліки продукції будуть пов'язані з неякісним виконанням її втілення, що спричинено, наприклад, порушеннями технологічної дисципліни ліцензіатом чи недоліками його обладнання, то за такі недоліки має нести відповідальність саме ліцензіат на підставі чинного законодавства про захист прав споживачів.