Особливості ліцензування об'єктів авторського права

Передання прав на об'єкти авторського права може бути як в договірній, так і в недоговірній формах. Причому, повне безповоротне передання усього комплексу майнових авторських прав та повне безповоротне передання частини таких прав може відбуватись у кожній з цих форм, а передання комплексу прав, або його частини у тимчасове користування – виключно в договірній формі.

За договорами про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Закон "Про авторське право і суміжні права" уточнює, що передання майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Стосовно договорів передання прав у тимчасове користування, то для об'єктів авторського права, як і для інших об'єктів права інтелектуальної власності, вони можуть бути названі "ліцензіями", чи "ліцензійними договорами".

Термін "ліцензія" для об'єктів авторського права (особливо для комп'ютерних програм) є дуже поширеним в світовій практиці, та, певною мірою, тільки він і застосовується у випадках надання прав на використання та надання права на користування програмами. На відміну від класичного поняття "ліцензії", яке застосовується об'єктів права промислової власності (якому, власне, і відповідає в більшій мірі визначення, надане в ЦК України), визначення, яке вкладають в нього щодо комп'ютерних програм є трохи іншим.

Так, за "класичним" визначенням, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл (ліцензію) на використання об'єкта права інтелектуальної власності на умовах, визначених за взаємною згодою сторін. Ситуація, коли присутня взаємна згода сторін, трапляється у випадках передання прав на комп'ютерні програми, коли ліцензіар індивідуально надає ліцензіару ліцензію на використання комп'ютерної програми.

Це може бути або право на використання шляхом тиражування та розповсюдження примірників програми, або використання, як процес надання певних, точно визначених прав на певній територій певному визначеному колу або кількості осіб на певний термін на здійснення визначених дій з цією програмою. Найчастіше це програми, створені на замовлення ліцензіата, або досить специфічні (і дорогі) прикладні програми, спрямовані на вирішення певних, специфічних завдань. В обох випадках, саме термін "використання" може характеризувати мету, з якою ліцензіат отримує права на програму.

Термін "ліцензія", який застосовується для масових, широкого вживанння комп'ютерних програм, більше можна охарактеризувати як дозвіл правовласника на користування примірником такої програми шляхом отримання корисних властивостей цього продукту. Фактично, правовласник не надає будь-яких прав, які в традиційному розумінні вважають авторськими правами на використання твору: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних тощо; продаж, передання в найом (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо, а надає лише право отримувати корисні властивості певного, визначеного, одиничного примірника твору. Так, наприклад, в ліцензійній угоді до комп'ютерної програми "Microsoft Windows XP Professional", виробництва корпорації "Майкрософт" зазначено: "Продукт захищений законами і міжнародними угодами про авторське право та інші права інтелектуальної власності. Усі права власності, авторські права та інші права на інтелектуальну власність відносно продукту належать корпорації Майкрософт чи її постачальникам. Продукт надається у користування ("ліцензується"), а не продається".