Установчі договори щодо внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості внесків до статутного фонду господарських товариств

Досить поширеним в останній час способом набуття майнових юридичними особами прав інтелектуальної власності на об'єкти інтелектуальної власності є внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного фонду такої юридичної особи.

Як відомо, юридична особа може бути створена шляхом об'єднання юридичних і фізичних осіб та (або) майна. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено навіть однією особою.

В засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників.

Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення, тобто з моменту проведення установчих зборів.

Таким чином, товариство набуває майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, внесений до її статутного фонду в якості засновницького вкладу, на підставі добровільного рішення власника таких прав передати їх юридичній особі та згоди інших засновників товариства з прийняттям юридичною особою зазначених майнових прав в момент прийняття рішення зборами засновників про заснування товариства, визначення ними вартості таких майнових прав. Набуття юридичною особою майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності засвідчується протоколом зборів засновників товариства та укладенням відповідного Установчого договору.

При державній реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду, до реєструючого органу подається документ, що підтверджує внесення засновниками вкладів до статутного фонду юридичної особи в розмірі, який встановлено законом. Після державної реєстрації майнові права інтелектуальної власності ставляться на бухгалтерський облік юридичної особи і використовуються нею в господарській діяльності.

Договір застави

Одним з найбільш давніх правових способів забезпечення виконання зобов'язань є застава. Таке забезпечення було відоме ще за давньоримського права, збереглося та набуло поширення за часів Юстиніана. У сучасному українському праві встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставодавцемможе бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майнові права, що перебувають у спільній власності, також можуть бути передані в заставу, проте тільки за згодою всіх співвласників. Власне цим суттєво ускладнюється передача в заставу майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності створені в співавторстві, створені в порядку виконання трудового договору чи на замовлення. В таких випадках, має бути згода співавторів (співвласників) або співвласники повинні передати свої права обов'язково за договором заставодавцю.

Треба зазначити, що майнові права інтелектуальної власності як предмет застави, є досить перспективними для їх господарського обігу. Вони не потребують вживати спеціальних заходів, необхідних для збереження предмета застави, не потребують утримання, їм фактично не загрожує знищення або пошкодження. Хіба що можуть виникнути деякі труднощі при реалізації предмета застави, на який звернене стягнення, у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно положення закону про заставу, заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. Хоча саме право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, – з моменту його нотаріального посвідчення, заставодержатель власне не набуває прав на предмет застави. У разі, коли зобов'язання забезпечене заставою не буде виконано у встановлений строк (термін), заставодержатель лише набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При укладені договору застави майнових прав інтелектуальної власності, заставодержателю доцільно вимагати у заставодателя зареєструвати майнові права інтелектуальної власності (якщо така обов'язкова реєстрація не передбачена законом) у спеціально уповноваженому державному органі. Це дасть змогу більш точно та конкретно зафіксувати в договорі застави предмет застави, допоможе точно ідентифікувати його при виникненні суперечок щодо прав на такий об'єкт, та, у випадку накладення стягнення на майнові права, офіційно зафіксувати момент переходу майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності від заставодателя до заставодержателя.