Штати терапевтичного відділення

1. Завідуючий відділенням. Це найбільш досвідчений лі­кар, що керує всім лікувальним процесом у відділенні, проводить обходи, консультує палатних лікарів, контролює роботу середнього медичного персоналу та санітарок.

2. Палатні лікарі (ординатори) безпосередньо лікують хворих у закріплених за ними палатах.

3. Старша медична сестра. їй підпорядковується увесь середній медичний персонал та санітарки відділення. Вона виконує важливі функції, забезпечуючи таке: а) раціона­льну організацію праці середнього медичного персоналу та санітарок; б) графіки чергувань, заміну медичних сестер та санітарок, які не Вийшли на роботу; в) систематичне поповнення відділення медикаментами, інструментарієм, засоба­ми догляду за хворими; г) санітарно-епідемічний режим у відділенні; д) правильність збереження та обліку сильно­діючих медикаментів; є) раціональне харчування хворих; є) облік хворих, які поступають у відділення та виписуються; ж) контроль за виконанням медичними сестрами призна­чень лікаря тощо.

4. Палатні медичні сестри.

5. Процедурні медичні сестри. Це, як правило, досвідче­ні та кваліфіковані працівники, які виконують спеціальні медичні маніпуляції; внутрішньовенні струминні та крапель­ні ін'єкції, взяття крові з вени для аналізів. Вони можуть допомагати лікареві під час проведення спеціальних про­цедур, наприклад, при переливанні крові, плевральній або черевній пункції (остання має назву парацентез).

6. Санітарки.

7. Роздавальниці (буфетниці).

Приміщення терапевтичного відділення

Палати. У терапевтичному відділенні можуть стояти від 60 до 120 ліжок. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліж­ками повинна бути не меншою 1 м, щоб було зручно при транспортуванні Хворого та при наданні йому допомоги. На одного хворого має припадати не менше 7 м². Висота палат не повинна бути нижчою 3–3,5 м, тобто на одного хворого має припадати 22–25 м³ повітря.

Співвідношення площі вікон до підлоги має складати 1 : 6, температура повітря у палаті має становити 18–22 °С. Бажано, щоб у кожній палаті був окремий санвузол. Пала­ти мають бути Добре освітленими. Стіни слід фарбувати світлою олійною фарбою, щоб під час прибирання їх мож­на було добре помити. Радіатори опалення також фарбу­ють олійною фарбою. Найкращою з гігієнічної точки зору є .підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюєть­ся за рахунок провітрювання, але ліпшим засобом венти­ляції є кондиціонування повітря. Освітлення палат у вечір­ні години має здійснюватися за рахунок матових освітлюва­чів. Поряд із загальними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач.

Палати мають бути обладнані належним чином. Там повинні стояти металеві або дерев'яні ліжка з пружинною сіткою, поверх якої кладеться матрац. На ніжках ліжка прикріплено коліщата з гумовими шинами. Кожне ліжко, у тому числі й вільне, мають бути оснащені матрацом, по­душкою, простирадлом, ковдрою з підковдрою та рушни­ком. На спинці ліжка, що знаходиться від проходу, при­кріплюють дощечку, в яку вставляють листок, де вказано прізвище, ім'я та по батькові хворого, номер дієтичного стола, дату переміни білизни, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад, «Клізм не ставити» (написати червоним олівцем по діагоналі); у деяких лікарнях сюди ж вкладають і температурний листок. У хворих, прикутих до ліжка, під ліжко або на низький стілець ставлять індивідуальне судно та сечоприймач. На спинці ліжка, що прилягає до стіни, вішають рушник хворого. Між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них мають стояти склянки, а в закритій частині — зубна щітка, паста, мило, гребінець, папір, олівці, книжки тощо, а також невеликий запас продуктів, що не псуються (соки в герметично закритих пакетах, печиво). У важкохворих на тумбочці мають стояти поїльник, склянка з розчином для полоскання рота. У палаті має бути загальний стіл, на який ставлять гра-фін з кип’яченою водою. За цим столом лікар може робити записи до історій хвороби, виписувати хворим направлення на різні процедури. Його може використовувати медична сестра, коли роздає ліки.

Біля кожного ліжка мають бути вмонтовані радіонавуш­ники, кнопка сигналізації, підвішена на шнурі, щоб важко­хворий міг нею користуватися, не змінюючи пози. До кож­ного ліжка має бути підведений кисень.

У всіх палатах повинні бути кімнатні термометри.

Палати у відділенні розподіляються на загальніта па­лати для важкохворих.

Загальні палатизвичайно розраховані на 2–4 місця, де лікують хворих, що можуть самі себе обслуговувати, та хво­рих, тіло яких не має неприємного запаху.

Палатидля важкохворихзвичайно розраховані на 1–2 місця, з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох різ­новидів: а) палати інтенсивної терапії, де розміщені хворі з важкими, гострими порушеннями органів дихання та кро­вообігу, але які не потребують суто реанімаційних засобів лікування. Це можуть бути хворі з важким приступом сер­цевої або бронхіальної астми, приступом стенокардії, що затягнувся, аритмії, важким гіпертонічним кризом, з не­стримним блюванням.

Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за життєвими функціями організму. При потребі у такій палаті може розташовуватися пост медичної сестри; б) палати для важкохворих з хронічними та дуже важкими захворюваннями. Це група хворих, які потребують не стіль­ки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду, бо через хворобу вони не можуть обійтися без сторонньої до­помоги; сюди ж належать хворі, від яких іде неприємний запах внаслідок різних виразок шкіри, нориці, гангрени легень. Це можуть бути онкологічні важкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч тощо.

Таких хворих розміщують у спеціальних палатах, щоб здійснювати кращий догляд за ними. Перебування цих хво­рих у загальних палатах стоїть на заваді одужання хворих з легшим перебігом захворювань.

Пост медичної сестри є робочим місцем палат­ної медичної сестри. Він розрахований на 25–30 хворих, завжди розміщується біля палат, щоб усі хворі могли перебувати під постійним наглядом медичної сестри. Звичайно він розташований у коридорі та відокремлюється від нього перегородкою — дерев'яною знизу та прозорим склом уго­рі. Там має бути таке обладнання та устаткування :

1. Стіл з висувними шухлядами, що обов'язково замика­ються, для збереження історій хвороби, листків лікарських призначень, різних бланків.

2. Спеціальні медичні шафи з пластикового матеріалу для збереження: а) медикаментів; окремо зберігаються препарати групи «А» (отруйні) та «Б» (сильнодіючі), препа­рати для внутрішнього приймання та для ін'єкцій; б) медич­ного інструментарію (пінцетів, корнцангів, ножиць, скаль­пелів); в) медичних термометрів; г) предметів догляду за хворими; д) дезинфікуючих розчинів; є) перев'язного ма­теріалу.

3. Столик, де знаходиться біксзі стерильним матеріалом (ватою, бинтами), банка з дезинфікуючим розчином (фурациліном), з опущеним у нього корнцангом.

4. Столик з біксом, де знаходяться стерильні шприци.

5. Столик для роздавання ліків з відділеннями для кожного хворого.

6. Холодильник, де зберігаються різні настоянки, відвари, сироватки, вакцини.

7. Пульт світлової сигналізації.

8. Телефон.

9.Засоби аварійного освітлення.

10. Раковина для миття рук, мило, чистий рушник.

Процедурний кабінет. Їх має бути декілька: 1) для підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкцій; 2) для внутрішньовенних ін'єкцій, переливань крові, взяття крові з вени для досліджень; 3) для проведення спеціальних лікувальних та діагностичних процедур – плевральної пункції, парацентезу; 4) процедурні кабінети для промивання шлун­ка, постановки клізм.

Стіни процедурних кабінетів повинні бути обкладені кахлями, підлога – кахлями або лінолеумом. Площа про­цедурного кабінету повинна бути не меншою 15 м².

У процедурному кабінеті має бути таке обладнання (мал. 5): а) шафа для зберігання інструментарію та меди­каментів; б) бікси зі стерильними шприцами, голками, сис­темами для переливання кропі та рідин; в) набори стериль­них інструментів для проведення парацентезу, плевральної пункції; г) штативи для крапельних уведень лікарських препаратів; д) штативи для чистих пробірок, що використо­вуються для забору крові; є) набори для визначення групи крові; є) холодильники для зберігання крові, стерильних розчинів для внутрішньовенних ін'єкцій, сироваток, вакцин; ж) бактерицидна лампа; з) декілька кушеток; и) електровідсос.

Буфетна кімната (їдальня).

Ванна кімната та душова.

Туалетні кімнати (санвузол).

У коридорах та холах ставлять телевізор, який вмикається не раніше 8.00, а вимикається під час денного відпочинку хворих та о 22.00; стелять килими за умови їх щоденної чистки пилососом; вішають фіранки, які необхід­но прати не рідше одного разу на місяць, полотна, де зобра­жені в основному пейзажі та натюрморти, витримані у спо­кійній кольоровій гамі, що заспокоює нервову систему; ви­рощують невелику кількість кімнатних рослин.