Психологічна інтервенція девіантної поведінки

Психологічна інтервенція — це психологічне втручання до особистісного простору з метою стимуляції позитивних змін. Мета інтервенції полягає в послабленні або усуненні тих форм поведінки, які перешкоджають соціальній адаптації.

Відмінною особливістю психологічної інтервенції виступає бажання змін з боку самої особистості, її готовність співпрацю­вати з психологом. У випадку девіантної поведінки неповноліт­ніх ініціатива та згода повинні йти від законних представників інтересів дитини.

Труднощі роботи з девіантною поведінкою особистості полягає у тому, що, зазвичай, на перших етапах соціально-психологічної допомоги підліток чинить опір змінам, не зва­жаючи на виразні негативні наслідки своєї поведінки. У таких випадках підставою для втручання може бути міра шкоди, яку наносить девіація. Наприклад, причиною звернення по допо­могу наркозалежної людини часто є або серйозні проблеми зі здоров'ям, або досягнення нею ситуації "соціального дна".

Провідні завдання психологічного втручання:

- формування мотивації на соціальну адаптацію або видужан­
ня;

- стимуляція особистісних змін;

- корекція конкретних форм девіантної'поведінки;

- збільшення гнучкості поведінки за рахунок розширення її ва­
ріативності у різних ситуаціях;

- створення сприятливих соціально-психологічних умов для
особистісних змін або видужання.

До основних методів психологічної інтервенції можна від­нести: психотерапію, психологічне консультування, психологіч­ний тренінг, організацію терапевтичного або саногенного середо­вища. Шляхи психологічної інтервенції девіантної поведінка найбільш розроблені у руслі новедшкової психотерапії (біхевю ристична психологія).

Психолого-педагогічна корекція відхилень у поведінці дітей

В .залежності від мети інтервенції виділяють три види пси­хотерапії:

- підтримуюча - забезпечує підтримку наявних захисних сил
та вироблення нових більш ефективних засобів поведінки;

- переучуюча - створює зовнішні та внутрішні умови, які за­
безпечують перебудову поведінкових патернів;

- особистісно реконструктивна - спрямована на внутрішньоосо-
бистісні зміни через усвідомлення інтрапсихічних конфліктів.

Контрольні запитання

Розкрити зміст поняття «девіантна поведінка». Обґрунтувати необхідність наявності всіх ознак девіантної поведінки для діагностики девіантності учня на прикладах. Порівняти поняття «девіація» та «психофізична вада». Дати визначення делінквентності.

Розкрити механізми формування адиктивної поведінки. Здійснити аналіз причин формування схильності до суїцид-ної поведінки.

Назвати біологічні чинники формування девіантної поведінки. Проаналізувати типи сімейного виховання та визначити їх вплив на формування девіацій.

Розкрити психологічні механізми формування девіантної по­ведінки.

Назвати негативні особистісні новоутворення. Назвати форми соціально-психологічної профілактики деві­антної поведінки.

Визначити шляхи діагностики психологічної готовності до девіантної поведінки.

13. Проаналізувати шляхи та засоби подолання негативних осо-
бистісних новоутворень.

14. Визначити особливості педагогічно корекції важковиховува-
ності.

15. Скласти програму вивчення виховного впливу сім'ї.

16. Скласти програму вивчення виховного впливу школи.

17. Скласти програму вивчення виховного впливу класного ко­
лективу.

18 Назвати шляхи психологічної інтервенції при девіаціях.