Загальна характеристика правомірної поведінки
Правомірна поведінка — це такі вчинки (діяння), які не суперечать приписам правових норм або основним принципам права певної держави.
Види правомірної поведінки:
1) за суб'єктами — діяльністьгромадян (людей),державних організацій (зокрема, органів держави),громадських об'єднань, соціальних спільностей;
2) за сферою суспільних відносин —економічна, політична та ін.
3) за об'єктивною стороною (тобто за формою зовнішнього прояву) —активна (вчинення дії), пасивна (утримання від неї);
4) за суб'єктивною стороною (тобто належно від психологічного ставлення особи до своїх діянь) —принципова, зумовлена особистим, внутрішнім переконанням у необхідності поводитися правомірно;звичаєва, зумовлена особистою звичкою без роздумів і сумнівів виконувати будь-який державний припис;пристосувальна (конформістська) , викликана прагненням не відрізнятися від інших суб'єктів, які поводяться правомірно;
маргінальна, що пояснюється загрозою відповідальності у разі вчинення правопорушення;
5) залежно від зафіксованості у законодавстві —врегульована законодавством,не врегульована законодавством;
6) залежно від ставлення держави до правомірної поведінки —схвалювана, стимульована (заохочувана),допустима;
7) за формою зовнішнього прояву —фізична(діяльнісна),вербальна (усна),письмова (документована).
Загальна характеристика реалізації правових норм
Реалізація правових норм — це здійснення їх приписів у практичних діях (бездіяльності) суб'єктів.
Соціальна сутність реалізації правових норм — задоволення учасниками суспільного життя своїх потреб соціальне прийнятними (допустимими) способами, засобами, які змодельовані, «сконструйовані» державою.
Форми реалізації правових норм залежно від характеру їх диспозиції розподіляються за такими видами:
використання — форма реалізації уповноважу-вальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється за їх власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на вищу освіту);
виконання — форма реалізації зобов'язальних норм, яка полягає в активній поведінці суб'єктів, що здійснюється ними незалежно від їх власного бажання (наприклад, реалізація законодавства про державні податки);
дотримання — форма реалізації забороняючих юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, вчинюваній незалежно від їх власного бажання (наприклад, не порушення водіями транспортних засобів обмежень швидкості руху в місті).
Дата добавления: 2016-02-24; просмотров: 838;