Чинники проектування організації

У нових умовах до проектування організаційних структур необхідно широко використовувати системний підхід. Він пе­редбачає врахування зовнішніх і внутрішніх чинників оточен­ня організації. Як показують дослідження, ці чинники мають ситуативний характер і поділяються на п'ять груп (рис. 8.2): стан зовнішнього середовища; технології діяльності в організації; стратегічний вибір керівництва організації щодо її цілей; поведінка працівників; розмір.

Зовнішнє середовище характеризується складністю і дина­мізмом. Складність зовнішнього оточення визначається кіль­кістю чинників, які впливають на проектування організації. Динамізм зовнішнього оточення характеризується тим, як швидко змінюються чинники, що впливають на проектування організації.

Двовимірна класифікація чинників зовнішнього середови­ща дає змогу виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких співвідноситься з тим або іншим видом бізнесу (рис. 6.2).

Квадрант 1. Ситуація характеризується низькою невизна­ченістю і є сприятливою для керівництва організації. Зовніш­нє середовище не робитиме багато сюрпризів, і працівники безумовно дотримуватимуться прийнятих в організації полі­тики та процедур. Від керівників не вимагається високого рів­ня підготовки, тривалого навчання, великого досвіду.

Квадрант 2. Ситуація характеризується помірною неви­значеністю. Вона є більш напруженою для керівництва органі­зації. Високий ступінь складності зовнішнього оточення вно­сить елемент значного ризику до процесу ухвалення рішень. Керівники в цій ситуації потребують серйозної підготовки і на­явності досвіду.

Квадрант 3. Ситуація характеризується помірно високою невизначеністю. Вона вимагає від керівництва і самої організа­ції достатньої гнучкості. Це необхідно в зв'язку з частою змі­ною характеру взаємодії з чинниками зовнішнього середови­ща. Проте врахування і аналіз чинників дають змогу керівни­кам справлятися з ситуацією.

Квадрант 4. Ситуація характеризується високою невизна­ченістю. Вона є найбільш проблемною для управління органі­зацією. Ця ситуація вимагає від керівників високого рівня під­готовки, аналітичних здібностей та інтуїції. За оцінками фа­хівців, тільки 20 % зовнішніх чинників у бізнесі піддаються врахуванню і контролю з боку керівника, а інші 80 % є неконтрольованими.

Кожна з розглянутих вище ситуацій вимагає свого специ­фічного підходу до проектування як організації в цілому, так і її частин зокрема.

Рис. 8.2. Основні типи ситуацій при проектуванні організації

Під технологією розуміються дії працівника, матеріали, устаткування, а також способи, які він використовує для пере­творення об'єкта своїх дій. Проектування організації пов'язане з технологією роботи за двома напрямками: розподіл праці та групування робіт, тобто створення підрозділів.

Англійська дослідниця Д. Вудворт одна з перших встанови­ла залежність між технологією і організаційним проектуван­ням. Залежно від типу технології організаційні структури поділяються на декілька типів. Із збільшенням технологічної складності зростає чисельність рівнів управління та організа­ційна піраміда, збільшується інтервал контролю вищої ланки управління. За технології середнього ступеня складності ін­тервал контролю менеджерів нижчих рівнів стає найбільшим. Організації, що характеризуються найбільшою та найменшою складністю технологій, мають тенденцію до органічних проек­тів, а організації, що використовують технології середнього ступеня складності, віддають перевагу більш механістичним проектам.

У 1962 р. А. Чандлер сформулював принцип, за яким про­ектування організації має відповідати вибраній стратегії. Він зробив висновок про те, що зі зміною стратегії перед організа­цією виникають нові проблеми, вирішення яких безпосередньо пов'язане з проектуванням нової організаційної системи. Від­мова від перепроектування організації призводить до того, що вона виявляється не в змозі досягти своїх цілей. Пізніше, в 1977 р., Дж. Гелбрейт визначив елементи сучасного організа­ційного проектування, а також вплив стратегії на дизайн ор­ганізації та вплив дизайну на стратегію організації (рис. 6.3). Вибір вищим керівництвом певної стратегії чинить безпосе­редній вплив на багато рішень стосовно проектування органі­зації. Розглянемо три можливі сфери стратегічного вибору. Перша належить до тієї ідеології управління, якої дотримуєть­ся вище керівництво. Цінності і принципи, що лежать в її ос­ ос­нові, можуть вирішальним чином вплинути на такі елементи проектування організації, як розвиток горизонтальних зв'яз­ків, масштаб керованості, кількість рівнів ієрархії, ланковість організаційної системи, централізація і децентралізація. Дру­га сфера залежить від споживачів, які обслуговуватимуться організацією. Якщо організація має індивідуальних і "органі­зованих" споживачів, то ця подвійність повинна знайти від­дзеркалення у процесі її проектування у всіх елементах.

Третя сфера стратегічного вибору — це ринки збуту і тери­торіальне розміщення виробництва. Вихід організації з метою розміщення виробництва або продажу продукції за національ­ні межі вимагає врахування у процесі проектування її органі­заційної системи чинників інтернаціоналізації та глобаліза­ції.

У процесі проектування необхідно враховувати потреби, ін­тереси, установки, рівень кваліфікації, мотивації та дисциплі­нованості працівників.

Розмір організації впливає на організаційну структуру, а відповідно і на її проектування таким чином: коли організації стають більшими, то вони потребують складніших проектів.

На думку дослідницької групи "Астерн Груп", розмір організа­ції набагато більше впливає на характер організаційного про­ектування, ніж технології.

Отже, ситуативний погляд на проектування організації спирається на твердження, що оптимальний проект для кон­кретної організації залежить від низки чинників, які визнача­ють ситуацію, в якій функціонує організація в кожний момент часу. До цих чинників можна віднести: технології, зовнішнє середовище, масштаб організації, цикл життя організації та стратегію розвитку організації.