Зовнішня заборгованість.

Зовнішній борг — це частина державного боргу. Він виникає внаслідок того, що для фінансування дефіциту поточних операцій країна змушена брати позики за кордоном. Сальдо рахунку поточних операцій визначається перш за все балансом товарів і послуг. Торговельний дефіцит може бути наслідком низької конкурентоспроможності виробництва, невисокої якості продукції, невідповідності товарів та послуг попиту або міжнародним стандартам. У деяких випадках він може бути результатом неплатоспроможності підприємств або уряду.

Дефіцит поточних операцій фінансують чистим припливом капіталу в країну. Для цього країна змушена позичати у когось або зменшити свої іноземні активи. Міжнародні позики, як і продаж фінансових активів за кордон, збільшують розмір зовнішнього боргу країни.

Вагомими факторами нарощування зовнішньої заборгованості є також дефіцит державного бюджету, оскільки зовнішні запозичення на міжнародних ринках та іноземні кредити офіційних кредиторів також є джерелами фінансування дефіциту державного бюджету. Фактором, який змушує державу вдаватися до зовнішніх позик, є також втеча капіталу, що веде до дефіциту валютних ресурсів і низького рівня внутрішніх інвестицій.

Доцільність використання зовнішніх позик залежить від їхньої величини, витрат на оплату і від того, як вони застосовуються. Якщо брати позику під низькі відсотки і використовувати ці гроші для інвестицій, які дають приріст і доходи, що полегшує виплату позики, то іноземна позика не принесе турбот. Модернізація капіталу і реструктуризація національної економіки на основі залучення значних іноземних інвестицій також створить перспективи для розвитку економіки. Але якщо позики використовуються для поточного споживання і відсоткові витрати високі, то швидко зростаючий іноземний борг стає проблемою. Його витрати — виплата відсотків за іноземний борг — повинні сплачуватися із поточних виробничих доходів. Ці витрати вилучають ресурси із внутрішнього споживання і можуть бути дуже відчутними.

Існує також ризик, що витрати, пов'язані із заборгованістю, можуть зростати самі по собі неконтрольованим чином. Коли не вистачає доходів для виплати відсотків за іноземну позику, це викликає новий дефіцит платіжного балансу, що веде до ще більшої іноземної позики, а це в свою чергу ще збільшує платежі, які знову збільшують дефіцит тощо. Ця проблема часто постає перед країнами, що розвиваються, та перед країнами з перехідною економікою або країнами, що переживають певні економічні труднощі.