Наслідки перерозподілу доходів.

Хоча з етичного погляду зменшення нерівності — добро, однак за нього треба платити. Перерозподіл задля рівності часто наносить шкоду ефективності. Чим більше спеціальних програм, які збільшують рівність у суспільстві, тим глибшим стає конфлікт між рівністю та ефективністю. Перерозподіл за рахунок прогресивного оподаткування дещо зменшує можливий обсяг випуску продукції. Оптимальний розмір перерозподілу визначається допустимим ступенем зменшення розміру сукупного національного продукту.

Насправді ж програми перерозподілу призводять до зниження ефективності. Якщо суспільство вводить прогресивне оподаткування, виробники можуть втрачати правильні орієнтири: послабне зацікавленість у капіталовкладеннях в ризиковані технології. Якщо доходи малозабезпеченої частини населення будуть достатньо великі, то бідняки не будуть особливо наполегливо шукати роботу. Вказані причини ведуть до того, що програми перерозподілу зменшують розмір сукупного національного продукту. Досвід показує, що в багатьох випадках спроби допомогти одній соціальній групі за рахунок іншої приносять обом їм більше шкоди, ніж користі.

Представники класичної економічної школи вважали, що розподіл доходу не підлягає змінюванню. Вони вірили, що будь-які спроби держави підтримати бідних завершуються крахом. Життя, однак, показало, що уряди цивілізованих країн з допомогою податків, трансфертів та інших програм можуть підняти життєвий рівень бідних сімей.

Перехід України до ринкової економіки вимагає зміни підходів до соціальних програм, що склалися в державі, регіоні, трудовому колективі. З'являється зовсім нова сфера економічних стосунків між населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб'єктами господарювання.

В умовах багатоманітності форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних структур управління економікою, демократизації самого процесу управління, скорочення і зміни способів та методів державного втручання в господарську діяльність ланок економіки потрібні певні заходи для забезпечення соціальних гарантій населенню з боку держави. Держава має гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ і послуг — за рахунок як внесків самого громадянина, так і перерозподілу ресурсів поміж населенням з метою його матеріального забезпечення.

Гарантії держави полягають в тому, що вона, по-перше, створює умови для самозабезпечення життєво необхідними благами та задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, повертає їм (незалежно від взятої частини) блага і послуги в формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, соціального страхування і забезпечення, а також підтримки культури; по-третє, за рахунок вилучення у громадян частини національного доходу надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичним станом не в змозі самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

Економічне становище України, що склалося впродовж 90-х років XX ст., різко знизило життєвий рівень, на межі виживання опинилися цілі соціальні групи. Причому більш інтенсивно падає рівень життя найменш забезпечених груп населення. Мав місце не тільки спад виробництва, але й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівняти окремі країни, то співвідношення доходів 10 % найбагатшої частини населення до доходів такої ж кількості найбіднішої частини населення становить в Китаї: 7:1, у країнах ЕС — 7:1, в Японії — 4,3:1, а в Україні 12:1.

Для підтримки тих соціальних груп, які опинилися далеко за межею бідності, в Україні (згідно з Законом Президента України від 15.08.2002 року № 637/2001) у соціальній політиці розроблено заходи щодо зменшення масштабів бідності та усунення ц найгостріших проявів. Прийнятий Закон України "Про державні соціальні стандарти і державні гарантії" (№ 2017-ПІ від 05.10.2000 року) визначає систему соціальних стандартів в Україні, яка зорієнтована на показник прожиткового мінімуму. Цей показник береться за основу соціальної політики в галузі соціальної захищеності громадян на середньострокову перспективу. Мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія, неоподатковуваний мінімум, соціальні допомоги й пільги необхідно узгоджувати з цим показником.

Вирішення проблеми бідності та розподілу доходів сприятиме повнішому включенню населення до ринкових умов і дозволить створити середній клас, який матиме цивілізовані умови життя. Становлення середнього класу відбуватиметься за рахунок збільшення стійкого прошарку власників нерухомого майна, земельних ділянок і акцій, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, посилення законодавчого захисту інтелектуальної власності та зміцнення на цій основі соціальних позицій та доходів представників науково-технічної інтелігенції, діячів культури й освіти, фахівців середньої ланки управління, фінансистів та менеджерів.

Підсумки

1. Економічна рента — це ціна, сплачувана за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких суворо обмежена.

2. До чинників, що визначають попит на землю, належать: ціна продукції, вирощеної на цій землі, яка залежить частково від кількості та якості ресурсів, в поєднанні з якими використовується земля, і ціни на них.

3. Економічна рента — це надлишок, тобто плата, яка не є необхідністю в тому розумінні, що вона не забезпечує наявності землі в економіці.

4. Ренту, яка зумовлена родючішими ділянками землі і кращим місцеположенням до ринків збуту, деякі економісти називають диференціальною рентою І. Надлишок прибутку, обумовлений підвищенням родючості в результаті додаткових виробничих затрат на обробіток землі, ряд економістів називає диференціальною рентою II. Відповідно до умов її створення вирішується проблема розподілу цього додаткового прибутку.

5. Відсоткова ставка — ціна, що сплачується за використання грошей. Сукупний попит на гроші включає в себе попит на гроші для операцій і попит на гроші як на активи. Пропозиція грошей головним чином залежить від монетарної політики.

6. На прийняття рішень про інвестиції впливає реальна відсоткова ставка. На відсоткову ставку впливає ряд чинників: ступінь ризику, терміновість, розмір позики, оподаткування, ступінь конкурентності тощо. Відсоткова ставка одночасно впливає як на рівень, так і на структуру виробництва інвестиційних товарів. Вона розподіляє гроші і тим самим реальний капітал між тими галузями, де вони виявляються найпродуктивнішими і найприбутковішими.

7. Економічний, або чистий, прибуток — це те, що залишається після вирахування всіх витрат — явних і неявних витрат на заробітну плату, ренту і відсоток, і, крім того, нормального прибутку — із загального доходу (виторгу) підприємства. Джерелом економічного прибутку можуть бути управлінські, інноваційні, ризикові функції підприємств, а також наявність певного ступеня економічної влади (існування монополії).

8. Прибуток спонукає підприємство здійснювати нововведення, що стимулює інвестиції, загальний випуск продукції і зайнятість. Прибуток і збиток призводять до розподілу ресурсів, орієнтованого на ті переваги, що надають споживачі.

9. У національному доході економічно розвинутих країн відносна частка доходів від праці складає 70—80 %, а частка майнових доходів — 20—30 %. В Україні в 2002 році в загальній структурі доходів частка заробітної плати складала 41 %, прибуток та змішаний дохід — 16,8%, доходи від власності — 2,8 %, соціальні та інші одержані поточні трансферти — 39,4 %.

Терміни і поняття

Економічна рента; диференціальна рента І; диференціальна рента II; номінальна і реальна відсоткова ставка; чиста відсоткова ставка; явні та неявні витрати; економічний або чистий прибуток; нормальний прибуток; статична економіка; незастрахований ризик; нерівність доходів; крива Лоренца; співвідношення між рівністю доходів і ефективністю економіки.

Питання для повторення

1. Чим відрізняється поняття "рента", що застосовується економістами, від застосування цього терміна в побуті? Поясніть, чому для економіки в цілому економічна рента є надлишком, а для окремих підприємств і галузей — витратами виробництва? Які аргументи можна навести "за" і "проти" високого податку на землю?

2. Якщо грошовий капітал як такий не є економічним ресурсом, то чому платять і отримують відсоток за його використання? Які доречні міркування для доказу, що відсоткові ставки суттєво відрізняються залежно від виду кредиту?

3. Які чинники визначають операційний попит на гроші? Попит на гроші як на активи?

4. Які основні функції відсоткової ставки та економічного прибутку? Як може вплинути той факт, що все більше та більше підприємців фінансують свою інвестиційну діяльність за рахунок власних коштів, на ефективність виконання відсотковою ставкою своїх функцій?

5. Розмежуйте номінальну і реальну ставки відсотка. Яка із них більше впливає на прийняття інвестиційних рішень?

6. Яка різниця між підприємницьким і економічним прибутком? Чому економічний прибуток менший, ніж підприємницький? Які основні джерела економічного прибутку?

7. Припустимо, що сім'ї а, б, в, г, д отримують доходи в роз мірі 1000, 500, 250,150 і 100 грн відповідно. Побудуйте криву Лоренца для такої економіки із п'яти сімей і дайте необхідні пояснення.

8. Назвіть основні причини нерівності доходів. Як треба розподіляти національний дохід між членами суспільства: відповідно до їхнього вкладу у виробництво загального доходу чи залежно від їхніх потреб? Суспільство повинно намагатись зрівняти доходи чи економічні можливості? Чи тотожні поняття "справедливість" і "рівність" при розподілі доходу? Якою мірою справедлива нерівність доходів, якщо вона взагалі може бути справедливою?