Ринок праці та безробіття

Суть ринку праці.

В умовах ринкової економіки робоча сила, як і інші чинники виробництва, функціонує як товар. Робітники пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред'являють попит на робочу силу і платять за неї. Таким чином, на ринку праці, як і на інших ринках, існують пропозиція, попит і ціна праці, заробітна плата.

Для того, щоб праця була продана (куплена), необхідне узгодження пропозиції і попиту на робочу силу, тобто узгодження між пропозицією робочої сили і робочих місць. Отже, ринок праці — це соціально-економічна система, окремими складовими (підсистемами) якої виступають ринок робочої сили і ринок робочих місць. Інакше кажучи, ринок праці — це механізм (інститут ), що регулює взаємовідносини продавців товару (робоча сила — працівники) з покупцями цього товару (роботодавцями). У науковій літературі існують і інші визначення ринку праці.

Як ми вже зауважили, ціна праці — заробітна плата. Цей особливий вид ціни називають ставкою заробітної плати. Щоб дати кількісну характеристику заробітної плати, треба знати її ставки за одиницю часу: за годину, день, тиждень тощо, а також кількість годин, відпрацьованих працівником за день, тиждень, місяць. Заробітна плата, що виплачується працівнику у вигляді певної суми грошей, являє собою номінальну заробітну плату. Купівельна спроможність останньої залежить від рівня цін на ті товари і послуги, на які вона буде витрачатися. Чим вищими будуть ціни, тим менше відповідних благ зможе придбати людина за свою номінальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата вимірюється тим, який набір споживчих товарів і послуг можна за неї купити. Під час аналізу трудових заробітків нас цікавить реальна заробітна плата. З метою порівняння рівнів реальної заробітної плати в різних країнах, регіонах, сферах зайнятості, порівняння її змін у часі застосовують показник середнього рівня заробітної плати.

У країнах ринкової економіки попит і пропозиція визначають рівень середньої конкурентної заробітної плати. Вищий рівень заробітної плати спостерігається в тих країнах, де вищий рівень освіченості працівників, краща кваліфікація робітників, більша кількість капіталу на робітника і застосовуються сучасні технології.

Пропозиція робочої сили визначається цілим рядом чинників, а саме: рівнем заробітної плати, культурою та релігією (наприклад, коли це стосується застосування жіночої праці), податковою системою, турботою про дітей, силою профспілок тощо. Ті, хто пропонує свою працю, пропонують свою робочу силу. Масштаби і склад робочої сили постійно змінюються, і різні люди то поповнюють її, то вибувають із складу робочої сили. Це ті, що починають працювати після закінчення школи або сидять вдома для догляду за дитиною, або пенсіонери.

Попит визначається потребою роботодавців у робочій силі для виробництва товарів і послуг відповідно до попиту в економіці. Це означає, що попит на робочу силу визначається як загальним тиском попиту в економіці, так і технічною оснащеністю виробництва. Витрати на заробітну плату найманих робітників відіграють важливу роль при зіставленні з витратами на придбання машин. Ті, кого прийняли на роботу, вважаються зайнятими.