Податкова політика.

Державне регулювання економіки за допомогою використання податкових важелів в умовах України в першу чергу повинно спрямовуватися на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької активності. Ефективною може вважатися тільки та податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції. Формування прибуткової частини бюджету за рахунок податкових надходжень не можна вважати повністю самостійним завданням. Значною мірою це залежить від успішного розв'язання перелічених вище проблем.

У теорії і практиці податкового регулювання розвинутих країн Заходу податкова політика до 80-х років XX ст. будувалася відповідно до кейнсіанської концепції функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією величина видатків і норма оподаткування підпорядковані потребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватися на рівні, що забезпечує повне використання робочої сили і капіталу за умови збереження стабільних цін (при цьому бюджетна рівновага приноситься в жертву рівновазі економічній).

Починаючи з 80-х років XX ст., у зв'язку із зниженням частки державного сектора в економіці розвинутих країн і зменшенням економічної ролі держави (скороченням її прямого втручання в економіку здебільшого через зниження державних видатків) податкова політика, крім засобу регулювання,

стала ще й засобом забезпечення бездефіцитності бюджету. В умовах розвинутої економіки ця мета досягається не через посилення податкового тягаря, що лягає на виробників і фізичних осіб, а через розширення податкової бази і скорочення державних видатків на тлі широкомасштабного і цілеспрямованого зниження податків.

Перехід української економіки на ринкові засади передбачає формування принципово іншої, ніж це було в умовах адміністративно-командної системи, податкової політики. Це, однак, зовсім не означає необхідності механічного запозичення її західних моделей, ефективних тільки в умовах розвинутого ринку. Теоретична база і значний практичний досвід країн Заходу в галузі побудови і використання податкових систем повинні бути переосмислені й адаптовані до наших умов. Причому 3 урахуванням як нинішнього рівня розвитку, так і тих завдань, які належить вирішувати саме з допомогою податкової політики.

Важливо також усвідомити, що встановлення високого рівня оподаткування з метою розв'язання насамперед фіскальних завдань і поповнення бюджету не може бути основою податкової стратегії на порівняно тривалий період. Використання принципу формування податків від прибуткової частини бюджету з метою досягнення його бездефіцитності неминуче веде до встановлення завищених норм оподаткування.

При цьому забувають про об'єктивну залежність між величиною податкової ставки і зростанням надходжень до бюджету, що зображено на рис. 8.3.

Ця крива показує, що із підвищенням ставки податку доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються. Та коли податкова ставка перевищує певну межу, доходи від податкових надходжень починають зменшуватися. Причина полягає в тому, що зависокі податки знижують у людей бажання працювати в легальній економіці. Чим вища визначена ставка податку, тим менше вони будуть працювати легально і, відповідно, тим меншими будуть доходи держави. Коли ж ставка податку і далі зростатиме, то рано чи пізно вона досягне такого податків, скасування економічно невиправданих податкових пільг, посилення відповідальності за порушення податкової дисципліни, закріплення за регіонами самодостатніх джерел податкових надходжень, забезпечення стабільності податкового законодавства. Важливе значення для реалізації цих заходів матиме прийняття Податкового кодексу.

Державні видатки.

Видатки показують напрямки і цілі бюджетних асигнувань. За структурою видатки бюджету поділяють на: пов'язані з державним управлінням; видатки на оборону; соціально-економічні цілі; господарську діяльність держави; зовнішньоекономічну діяльність. Розширення функцій держави супроводжується тим, що масштаби темпів збільшення державних видатків значно перевищують темпи зростання ВВП.

Видатки бюджетів усіх рівнів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. Серед поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням усіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Органи державної виконавчої влади і виконавчі органи місцевих рад під час складання проектів бюджетів, у ході їх виконання; ради всіх рівнів під час розгляду проектів бюджетів, їх затвердження та уточнення, під час виконання в межах своєї компетенції в інтересах держави; населення відповідної території; мешканці населеного пункту, об'єднання громадян відповідно мають право:

— визначати із своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соціально-культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць у межах планових бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій, а також з урахуванням залучених коштів;

— встановлювати напрямки використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також на спільні програми з органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць; на зовнішньоекономічну діяльність, заходи щодо охорони довкілля, відновлення пам'яток природи і культури, що перебувають у віданні відповідних органів влади, на благоустрій міст, селищ та сіл, утримання і капітальний ремонт житлового фонду та об'єктів комунального призначення, мережі шляхів відповідного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, науки і культури, фізичної культури і спорту, засобів масової інформації та утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав споживачів, інші цілі;

— збільшувати в межах наявних коштів видатки на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, науки і культури, фізичної культури і спорту, охорону довкілля та інші цілі;

— визначити в установленому порядку додаткові, вишукані протягом року, кошти, необхідні для додаткових пільг та допомоги громадянам, які потребують соціального захисту;

— утворювати у складі свого бюджету в межах обсягу його доходів резервні та цільові фонди, якщо їх створення передбачено законами України;

— встановлювати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого територіального рівня та їх цільове використання;

— об'єднувати на договірних засадах кошти своїх бюджетів з коштами інших бюджетів, а також підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян для фінансування будівництва, ремонту й утримання об'єктів виробничого та невиробничого призначення.

Підсумки

1. Однією з найістотніших рис, що відрізняють економічні системи світу одна від одної, є співвідношення між роллю уряду і ринку в управлінні економікою. Економічні функції уряду надзвичайно різноманітні. Вони спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової системи, а також на посилення і модифікацію функціонування ринкових відносин.

2. Важливу роль в економічній діяльності держави відіграє правова база, яка визначає правило поведінки суб'єктів ринку і сприяє підвищенню ефективності його функціонування.

3. Оскільки на більшості ринків ефективне виробництво може бути забезпечене при високому рівні розвитку конкуренції, то уряди багатьох країн впроваджують антимонопольні закони з метою захисту і посилення конкуренції як ефективного регулятора підприємницької діяльності.

4. Ринкова система дуже нерівномірно розподіляє грошові доходи, а отже, і національний продукт, між окремими сім'ями та особами. Важливим завданням уряду є відносне вирівнювання доходів окремих груп населення за допомогою субсидій або споживачам, або виробникам.

5. Конкурентна ринкова система часто спонукає до виготовлення продукції, яка не відповідає суспільним потребам. Відхилення рівноважного обсягу виробництва деяких товарів від його оптимального обсягу виникає в результаті переливів або побічних наслідків, пов'язаних з виробництвом чи споживанням деяких товарів. Витрати переливу спричиняють надмірне надходження ресурсів у деякі галузі, яке можна усунути за допомогою законодавства та запровадження особливих податків. Вигоди переливу супроводжуються недостатнім виділенням ресурсів у деякі галузі" яке можна усунути за допомогою субсидій або споживачам, або виробникам.

6. Блага, які обумовлюють значні вигоди переливу, ринкова система не вироблятиме в достатній кількості. Тому держава бере на себе їх фінансування і виробництво.

7. Держава повинна забезпечувати потребу в громадських благах, які звичайно неподільні і не підлягають принципу виключення.

8. Модель кругопотоку доходів і видатків за участю державного сектора показує, як уряд виконує функції перерозподілу доходів і ресурсів та стабілізації економіки.

9. Державні закупівлі поглинають або використовують ресурси, тому їх називають виснажливими. Трансфертні платежі не є виснажливими, бо вони не поглинають ресурсів.

10. Основні види надходжень до Державного бюджету України — податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та акцизні збори.

11. Основні джерела надходжень місцевих бюджетів України — прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств.

12. Крива Лаффера відображає об'єктивну залежність між величиною податкової ставки і зростанням надходжень до бюджету. Із підвищенням ставки податку доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються, та коли податкова ставка перевищує певну межу, доходи від податкових надходжень починають скорочуватися.

13. Видатки держави поділяють на: пов'язані з державним управлінням; на оборону; на соціально-економічні цілі; на господарську діяльність держави; на зовнішньоекономічну діяльність.

Терміни і поняття

Економічні функції держави; монополія; оподаткування; крива Лаффера; витрати переливу; вигоди переливу; товари індивідуального споживання; суспільні (громадські) блага; принцип виключення; квазісуспільні (квазідержавні) блага; кругопотік доходів і видатків; державні закупівлі; трансфертні платежі; загальнодержавні податки; місцеві податки; податок на додану вартість; податок на прибуток підприємств; податок з доходів фізичних осіб; прогресивні; пропорційні та регресивні податки; бюджетні асигнування; поточні видатки бюджетів і видатки розвитку.

Питання для повторення

1. Перечисліть і коротко поясніть основні економічні функції держави.

2. Поясніть, яким має бути співвідношення між функціонуванням ринку як саморегулюючим механізмом і економічною роллю держави?

3. Чи можуть ринки бути абсолютно вільними? Чи є ринок "невільним", якщо на ньому діють закони, які забороняють використання фальшивих мір і ваг, неправдиву рекламу; підвищення цін, якщо воно не було схвалене державною установою? Де б Ви провели межу між "вільним" і регульованим ринками? Чому?

4. Поясніть, чому за відсутності переливів рівноважні й оптимальні продукти тотожні на конкурентному ринку. Які виникають розходження між рівноважною та оптимальною величинами продукту, коли існують; а) витрати переливу; б) вигоди переливу? Яким чином уряд може усунути ці розходження?

5. Як, на Вашу думку, має змінюватися частка бюджетних видатків у національному доході України на наступні роки?

6. Виходячи зі свого розуміння основних властивостей громадських благ і товарів індивідуального споживання, продумайте перелік благ від тільки суспільних до тільки індивідуальних і опишіть їх систематично на аркуші паперу. При цьому назвіть продукти, які можуть бути тільки індивідуальними, здебільшого громадськими, тільки громадськими.

7. Чому в оцінці впливу зростання урядових видатків на економіку важливо розрізняти трансфертні платежі й урядові закупівлі товарів та послуг?

8. Які особливості формування місцевих бюджетів України?

9. Дайте визначення прогресивному, регресивному і пропорційному податкам.

10. Проаналізуйте позитивні та негативні сторони податкової системи України.