Чинники, що важко піддаються кількісній оцінці.

Значний вплив на темпи економічного зростання має і ціла низка інших чинників, що важко піддаються кількісній оцінці. До них належать: великі запаси різноманітних природних ресурсів, достатня кількість родючих земель, сприятливі кліматичні та погодні умови тощо.

Хоча багаті природні ресурси і є важливим позитивним чинником економічного зростання, але це зовсім не означає, що країни з недостатніми запасами приречені на невисокі темпи економічного зростання. Приміром, в Японії природні ресурси обмежені, проте темпи економічного зростання цієї країни у повоєнний період були одними з найвищих у світі. Якщо в 1960 році її ВВП був меншим 10 % американського, то на початку 1990 років він становив понад 60 % ВНП США. У 1962 році частка Японії у світовому випуску продукції становила 4,4 % порівняно з 41,5% частки Сполучених Штатів; у 1988 році частка Японії зросла до 11,2 %, тоді як частка США зменшилась до 25,8 %. Стосовно сукупного ВВП Європейського Економічного Співтовариства ВВП Японії в 1990 році склав 56,2 %. З іншого боку, деякі найбільш економічно відсталі країни Африки і Південної Америки володіють великими запасами природних ресурсів.

До чинників, які важко піддаються кількісній оцінці, передусім відноситься соціальна, культурна і політична атмосфера в країні. Мається на увазі ціла низка взаємопов'язаних чинників: відсутність соціальних або моральних заборон, які перешкоджають процесу виробництва і матеріальному прогресу; позитивне ставлення до праці та підприємництва; стабільність політичної системи, що стосується внутрішніх порядків, прав власності, законів про статус підприємств, процедури укладання контрактів. Усі перелічені умови, хоча їх і неможливо оцінити кількісно, безперечно, лежать в основі економічного зростання.

Зростання дійсного, а не потенційного (тобто в умовах повної зайнятості) реального національного доходу означає зміну його величини під впливом коливань сукупного попиту. Зрозуміло, що темпи зростання були б вищими, якби економіка щорічно досягала потенційного рівня виробництва. Відхилення від повної зайнятості через недостатній сукупний попит є причиною того, що реальні темпи зростання відстають від потенційно можливих.

Водночас циклічне безробіття може викликати і певні від'ємні побічні ефекти, які позначаться на темпах економічного зростання в наступні роки повної зайнятості, негативно вплинувши на інші чинники економічного зростання. Наприклад, безробіття гальмує інвестиції і процес нагромадження капіталу. Фінансові можливості сімей можуть виявитися недостатніми для додаткових видатків на освіту і професійну підготовку. При цьому може взагалі зникнути потреба в отриманні освіти і професій, якщо на них зменшується попит на ринку праці. Темпи зростання видатків на дослідження також можуть уповільнитися через економічний спад, що негативно відіб'ється на технічному прогресі. Може посилитися опір профспілок впровадженню нової технології тощо. Усі ці чинники, безперечно, впливають на економічне зростання, хоча кількісно оцінити цей вплив досить важко.

Практика показує, що економічне зростання в економічно розвинутих країнах проходить не стільки за рахунок збільшення трудозатрат, скільки за рахунок підвищення продуктивності праці. Це підвищення досягається завдяки технічному прогресу, збільшенню обсягу капіталу, підвищенню рівня освіти та професійної підготовки, переміщенню ресурсів із низькопродуктивних у високопродуктивні галузі, а також завдяки цілому ряду інших чинників, пов'язаних передусім із науково-технічним прогресом. І ні в якому разі не можна сприймати зростання продуктивності праці і реального продукту як природний процес. Так, у розвинутих країнах за останні десятиліття спостерігалось певне зниження темпів зростання продуктивності праці. Однак зараз його абсолютні показники досить високі.