Хвилі злиття і національна економіка

Як свідчить практика, злиття компаній відбувається хвилями. Перша хвиля інтенсивних угод зі злиття наступила на межі віків, друга припала на 1920-ті роки. Потім з 1967 по 1969 роки виникла ще одна хвиля. І, нарешті, остання хвиля злиття спостерігалася у 1980-х роках. Усі хвилі злиття співпадали з тенденцією до підвищення курсів акцій, хоча в кожній з них можна помітити суттєві відмінності типів компаній, що приймали участь в злитті, і способів, які були використані для цього [38 та ін.].

Однак, до цих пір не ясно, чому процеси в галузі злиття такі мінливі. Якщо припустити, що злиття диктується економічними причинами, то очевидно одна з них повинна співіснувати повсякденно і в найближчому майбутньому, і ця причина повинна бути якимось чином пов’язана з високими курсами акцій. Але жоден з тих економічних мотивів, що були приведені вище, не зв’язаний з загальним рівнем кон’юнктури ринку акцій. Більш того, ні один з них не виявився ні в 1967 році, ні в 1970; ні один з них не повторився на протязі більшої частини десятиріччя у 80-і роки.

Деякі злиття можуть здійснюватися на основі помилкових оцінок вартості акцій, які можуть статися на самому фондовому ринку. Іншими словами, покупець може вірити в те, що інвестори явно недооцінили вартість компанії, яку продають, або вони можуть надіятися, що інвестори оцінять занадто високо вартість компанії після злиття. Але, якщо подивитися більш ретельно на факти, ми повинні побачити, що інвестори припускаються помилки як на ринку «ведмедів», тобто коли є переважаюча тенденція до зниження курсів, так і на ринку «биків». Але чому ми не спостерігаємо такої самої кількості бажаючих вести переговори про купівлю компанії, коли на ринку акцій переважають тенденції до зниження курсів?

Компанії не є єдиними покупцями і продавцями на ринку «биків». Індивідуальні інвестори також проводять більш активні операції з цінними паперами, коли зростають курси акцій. Спеціалісти поки що не дали коректного пояснення, чому хвилі злиття повинні обов’язково співпадати з тенденціями до підвищення курсу акцій. Можливо відповідь лежить зовсім не в площині економіки. На наш погляд, хвилі злиття і зростання активності операцій з акціями – це явища, які можна пояснити з точки зору поведінки людини. Відомо, що люди, як і тварини, більш активні, коли стоїть сонячна погода.

Хоча ми не можемо достеменно пояснити періодику хвиль злиття, все ж в стані досягти більшого успіху в розумінні недавніх подій. У 80-ті роки міжнародні корпорації таких галузей, як нафтова, тютюнова та деревообробна, опинилися в ситуації, коли вони володіли великими потоками грошових засобів від поточних операцій і в той же час обмеженими можливостями для інвестицій в рамках їх основного бізнесу у зв’язку зі станом попиту. Багато з них використали свої вільні грошові засоби для придбання компаній з інших сфер бізнесу. Однак, вони самі перетворилися в мішені для поглинання з боку інших компаній, які поставили завдання перерозподілу цих грошових засобів.

На протязі періоду буму злиття 1980-х років ні одна компанія, за винятком самих великих, не могла вважатися невразливою від нападу з боку конкуруючої команди менеджерів. Наприклад, в 1985 році американська (США) «Пентрі Прайд», невелика група універсамів, яка зовсім недавно вибралася з стану банкрутства, зробила публічну пропозицію про придбання компанії з виробництва косметики «Ревлон». За обсягами активів компанія «Ревлон» була більшою від «Пентрі Прайд» у п’ять разів. Пропозиція про купівлю «Ревлона» стала не тільки можливою, але й успішною завдяки позиці у $2,1 млрд., яку одержала компанія «Пентрі Прайд», щоб забезпечити поглинення. Нарощення темпів угод викупу компаній в кредит, що спостерігалися на протязі 1980-х років, залежало від стану ринку спекулятивних облігацій, який в той час дозволяв розміщувати нові випуски облігацій з низьким рейтингом швидко і у великих обсягах.