Ринкова економіка як форма суспільного господарювання, конституйована товарним виробництвом.

Ринкова економіка є адекватною, тобто повністю відповідною товарному виробництву формою його функціонування. Товарне виробництво і ринок органічно пов'язані між собою і не існують одне без іншого. Під час вивчення цієї теми необхідно виходити насам­перед з того, що ринок є невід'ємним атрибутом товарного господар­ства. У структурі сучасної ринкової економіки відрізняються ринки предметів споживання і послуг, ринки засобів виробництва, науково-технічних розробок та інформації, фінансово-кредитний і валютний ринки, ринки праці.

Важливо набути уявлення про еволюцію товарно-ринкового господарювання. Історично відомі класичний вільний ринок, регульо­ваний ринок та соціально орієнтований ринок. Класичний вільний ринок (до середини XIX CT.) був вільним від втручання держави в економіку. Держава виступала "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни. Регульований ринок (середина XIX - 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища. Сучасному соціально орієнтованому ринку притаманні визначене державне регулювання та соціальний захист населення.

Саме ринкова економіка забезпечує і є формою руху товарів та грошей за схемами Т-Г-Т і Г-Т-Г. Через систему ринків здійснюється переважна більшість економічних процесів. Ринкова економіка - це специфічна форма економічних взаємовідносин, яка пов'язує між собою різних господарюючих суб'єктів. Вона є фундатором і формою функціонування макроекономіки та мегаекономічного світового господарства.

В емпірично-поверхневому уявленні ринок виступає як майдан, тобто як фізичний простір, як місце зустрічі продавців і покупців, як арена торговельно-мінового процесу між його контрагентами. Але ринок не просто і не лише фізичний простір. Подібно до того, що територія, яку займає якесь підприємство, не являє собою цього підприємства, так само торговельна або ринкова площа зовсім не є ринком в його сутнісному соціально-економічному розумінні. Тому для глибокого засвоєння матеріалів цієї теми необхідно, перш з все, набути дійсно наукового уявлення про ринок як економічну категорію та про торговельно-мінові відносини.

За його глибинною сутністю ринок - це особливий еконо­мічний простір у сфері обміну в суспільному відтворювальному процесі, це притаманна товарному виробництву інфраструктурна система, як відвідний канал для виробництва і постачальницький, живильний канал - для споживання. Доки товари перебувають у цих каналах, вони є товарами і перебувають на ринку.

В організаційному аспекті товарний ринок розпочинається зі складів (експедицій) готової продукції у виробників, куди надходить продукція з виробництва, і закінчується роздрібною торговельною мережею та матеріальними складами виробничих підприємств, в яких товарні продукції залишають серед обміну, і переходить як предмети споживання у сфері особистого й виробничого споживання.

Також необхідно вивчити основні соціально-економічні струк­турні елементи ринку. Такими є, насамперед, уся сукупність актів купівлі-продажу товарів та торговельно-мінові відносини, що їх супроводять. З ними безпосередньо пов'язані попит та пропозиція товарів, конкуренція серед продавців і покупців, що у своїй взаємодії формують товарні ціни, а також товарні запаси, гроші у функціях міри вартості й засобу товарного обігу. Всі ці соціально-економічні явища також є структурними елементами та факторами товарного ринку.

Найважливішими факторами, що конституюють товарний ринок, є попит на товари з боку споживачів-покупців і пропозиція товарів виробниками-продавцями. Отже, платоспроможний попит представляє на ринку споживання його потреби, а пропозиція - товарне виробництво. В цілому попит і пропозиція є формами ринкового прояву економічного зв'язку між виробництвом та споживанням за посередництво вартості, грошей і цін. Попит і пропозиція економічно реалізуються на ринку в актах купівлі й продажу товарів і безперервно відтворюються у зв'язку з нескінченністю процесів виробництва. Вивченню категорій попиту і пропозиції слід приділити особливу увагу. Треба засвоїти, що попит і пропозиція не існують одне без іншого. Кожне з них містить в собі інше, проявляє себе як інше і через нього (попит на товар є водночас і пропозицією грошей, і навпаки). Об'єктивне співіснування та взаємо­проникнення попиту й пропозиції свідчить про дію закону попиту і пропозиції. Закон попиту і пропозиції - це закон ринкової рівноваги. Він відображає об'єктивну необхідність постійної об'ємної та структурної відповідності, рівноваги між платоспроможним попитом і пропозицією кожного товару на всіх товарних та регіональних ринках у часі й просторі. Цей закон є конкретним ринковим проявом і більш поверхневою формою .