Ринковий механізм ціноутворення

Корінна відмінність ринкового ціноутворення від централізованого встановлення цін полягає в тому, що реальний процес формування цін тут відбувається не в сфері виробництва, не на підприємстві, а в сфері реалізації продукції, тобто на ринку, під впливом попиту та пропозиції, товарно-грошових відносин. Ціна товару і його корисність проходять перевірку ринком і остаточно формуються на ринку.

Ринок і ціна - категорії, обумовлені товарним виробництвом. При цьому первинним є ринок. Це пояснюється тим, що при товарному виробництві економічні відносини проявляються головним чином через ринок.

Саме ринок є основною формою прояву товарно-грошових відносин і вартісних категорій. У ринковому господарстві важливу роль грає закон вартості, що реалізується через механізми ціноутворення, збалансованості попиту та пропозиції. Він є одним з регуляторів суспільного виробництва, сприяючи переливу ресурсів з одного сектора економіки в інший і усередині окремих секторів під впливом товарно-грошових відносин. За законом попиту та пропозиції при скороченні кількості товару, що надходить на ринок, відбувається ріст цін, тобто реальна вартість товару виходить нижче ціни на даний вид товару. При надлишку кількості товару даного виду на ринку, коли пропозиція перевищує попит, виробник змушений знижувати ціни, які іноді не тільки не забезпечують запланований рівень прибутку, але можуть бути навіть нижче собівартості товару.

Щоб установити ціну на товар, виробникові доводиться розробляти цінову політику, що в основному залежить від типу ринку, на якому виробник буде збувати свій товар.

У командно-адміністративній економіці, при пануванні переваги державної власності, регулювання економіки здійснювалося за допомогою планування. Всі економічні інструменти, у тому числі й ціни, були прив’язані до плану, підлеглі його виконанню. У міру переходу до ринкової економіки, підприємство і його власники самостійно, на свій страх і ризик, з повною економічною відповідальністю за свої дії приймають виробничо-економічні й інші рішення. Тільки підприємці вирішують: що, скільки, коли, де, якої якості продукцію виготовляти; кому, на яких умовах, за якими цінами продавати її й т.д.

Таким чином, в умовах ринкових відносин трудові, фінансові й матеріальні ресурси підприємства, будучи частиною сукупних ресурсів суспільства, включаються в загальний процес відтворення самим підприємством, як господарюючим суб’єктом. Природно, що й економічні наслідки рішень, прийнятих ним, повністю відображаються на кінцевих результатах його діяльності.

У ринковій економіці існує багато механізмів регулювання діяльності підприємства, але, що принципово важливо, вони базуються на використанні економічних методів, які створюють умови для підвищення зацікавленості підприємства в задоволенні потреб суспільства або ж мають обмежувальний характер, захищають інтереси суспільства, держави. В умовах ринкових відносин регулювання відтворення здійснюється поряд з іншими економічними законами: законом вартості, що діє через механізм цін і ціноутворення. Тут немає місця для адміністративного, примусового встановлення цін, що часто допускає вольові рішення, що спотворюють реальне положення справ в економіці.

Як відомо, позаринкові принципи й методи формування цін будуються на тім, що вони повинні визначатися на підприємстві, тобто в сфері виробництва, нерідко до початку випуску продукції. Такий підхід неминуче приводить до того, що за базу цін приймаються витрати на виробництво. Звідси - витратний метод ціноутворення. При такому підході побудови цін, ринок робить дуже слабкий вплив на їхній рівень і динаміку.

Корінна відмінність ринкового ціноутворення полягає в тому, що реальний процес формування цін відбувається не в сфері виробництва, не на підприємстві, а в сфері реалізації, тобто на ринку, під впливом попиту та пропозиції, товарно-грошових відносин. Ціна товару і його корисність проходять перевірку на ринку й остаточно формуються на ринку. Оскільки тільки на ринку відбувається суспільне визнання продуктів як товарів, остільки їхня вартість одержує суспільне визнання через механізм цін тільки на ринку.

Основна відмінність ринкового ціноутворення від планового встановлення цін складається також у тім, що ціни на товари повинні визначатися їхніми власниками - суб’єктами господарювання. Тільки тоді можна перебороти відчуження товаровиробників від результатів їхньої праці. Таким чином, підприємства або фірми реалізують свої товари й послуги, як правило, за цінами й тарифами, установленими ними самостійно або на договірній основі, і тільки в окремих випадках, передбачених законодавчими актами, за державними цінами. Державне регулювання цін здійснюється на продукцію підприємств, що займають монопольне положення на ринку товарів, а також на товари й послуги, що визначають масштаб цін в економіці й соціальній захищеності окремих категорій громадян. Державні органи, залежно від сформованої господарської ситуації можуть регулювати ціни тільки на обмежене коло товарів. На всі інші товари, вироблені суб’єктами господарювання, держава може визначати лише загальні правила й принципи ціноутворення, іноді встановлювати граничні рівні рентабельності або цін на окремі товари й таким шляхом здійснювати свої керуючі функції.

Література: [6] с.5-10, [3] с. 3-7, [8] с. 4-11.