Визначення ціни і ціноутворення

Економічна сутність ціни в умовах ринкових відносин. Класифікація цін

Визначення ціни і ціноутворення

У самому загальному розумінні ціна – це грошове вираження вартості товару. У свою чергу, вартість визначається суспільно-необхідними витратами праці на виробництво одиниці конкретного виду продукції.

Згідно з Ф.Котлером, ціна – економічна категорія, що визначає суму грошових коштів, за які продавець хоче продати товар, а покупець готовий його придбати.

Ціна – сума цінностей, які споживач обмінює або віддає у вигляді нагороди за можливість користуватися товаром або послугою.

З точки зору виробника, основними елементами ціни е витрати і прибуток:

, (1.1)

де Ц – ціна за одиницю продукції (робіт, послуг);

Вит – сукупні витрати на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг);

Пр – прибуток від реалізації одиниці продукції, робіт, послуг.

Рентабельність продукції (Р) визначається за формулою

, (1.2)

Відповідно до наведених вище співвідношень ціна може бути визначена наступним чином:

, (1.3)

У ціні фокусуються практично всі основні економічні відносини в суспільстві. Насамперед це стосується виробництва й реалізації товарів, формування їхньої вартості, а також створення, розподілу й використання грошових нагромаджень. Ціна опосередковує всі товарно-грошові відносини.

Ціноутворення є процесом формування цін на товари і послуги. Сукупність принципів формування цін складає систему ціноутворення.

У ринкових умовах ціна ніким не призначається, а формується в результаті торгу на основі взаємної угоди між продавцем і покупцем у результаті взаємодії попиту і пропозиції. Вільне ціноутворення – найважливіша ознака ринкової економіки.

Виділяють дві моделі ціноутворення:

1. Ринкове ціноутворення –функціонує на основі взаємодії попиту покупця і пропозиції продавця.

2. Централізоване державне ціноутворення –засновано на встановленні цін органами державної влади.

В Україні законодавчо встановлені наступні види цін:

- вільні (договірні);

- державно фіксовані;

- регульовані.

Вільні ціни встановлюються, виходячи з кон'юнктури ринку. У вільних цінах враховуються собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності. На продукцію підприємств, що займають монопольне положення на ринку товарів і послуг і визначають масштаб цін в економіці, здійснюється державне регулювання цін.

Ціна товару, хоча і є тільки однією із складових маркетингу, виконує виключно важливу роль. По-перше, вона дозволяє покрити витрати, необхідні для виробництва продукції та її реалізації. По-друге, рівень ціни визначає прибутковість підприємства, конкурентоспроможність продукції, саме від ціни залежать досягнуті комерційні результати підприємства.

Функції цін

Значення і місце ціни в регулюванні економічних процесів як на мікро-, так і на макрорівнях виражається за допомогою її функцій. В економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості функцій ціни. Найбільш часто виділяють наступні п'ять основних функцій ціни:

- обліково-інформаційна;

- розподільна;

- стимулююча;

- балансування попиту і пропозиції;

- як інструмент раціонального розміщення виробництва.

Обліково-інформаційна функція ціни– це вираження у грошовій формі різних за своєю натуральною формою ресурсів, витрат і результатів виробництва. Тільки за допомогою цін можна визначити вартість витраченої сировини, матеріалів, трудових ресурсів, розрахувати величину сукупних витрат на виробництво продукції і прибуток від її реалізації.

У зв'язку з цим на цінах базується весь вартісної облік різноманітних економічних процесів і визначення їх результатів. На основі цін визначаються всі вартісні макро- і мікропоказники, в тому числі валовий внутрішній продукт, національний дохід, інвестиції, об'єм виробництва, товарообіг, рентабельність, продуктивність праці і т.д.

Розподільна функціяціни полягає в тому, що за допомогою цін відбувається розподіл або перерозподіл національного доходу між галузями економіки, регіонами, формами власності, підприємствами і соціальними групами населення. Ціновий перерозподіл доходів здійснюється за допомогою співвідношення цін на різні види продукції певних галузей, рівень цін і їх структуру.

Реалізація розподільної функції досягається за рахунок включення в ціни окремих видів товарів акцизного збору, податку на додану вартість та інших податкових платежів, які спрямовуються в загальнодержавний і місцевий бюджети. Завдяки податковим надходженням до загальнодержавного бюджету забезпечується перерозподіл доходів в регіональному аспекті. Так, в Україн за рахунок бюджетних засобів дотується розвиток Волинської, Івано-франківської і деяких інших областей.

Перерозподіл доходів здійснюється також встановленням різних видів цін на однакову продукцію для різних споживачів. Наприклад, тарифи на електроенергію для населення і населених пунктів нижче за тарифи, встановлені для промислових підприємств. Тарифи на послуги підприємств житлово-комунального господарства також встановлюються місцевими органами самоврядування і можуть бути відмінними в різних областях України.

Ціни повинні не тільки відображати суспільно-необхідні витрати праці на виробництво і реалізацію продукції, але активно впливати на сам процес виробництва і споживання. У цьому виявляється стимулююча функціяціни. Ціни повинні активно стимулювати науково-технічний прогрес і упровадження його досягнень в технологічний процес виробництва, підвищення якості продукції, раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів, ресурсозбереження.

Балансуюча функціяціни полягає в тому, що за допомогою цін здійснюється взаємозв'язок між виробником і споживачем та досягається рівновага між попитом і пропозицією. У цілому можна сказати, що попит і ціна знаходяться в зворотно-пропорційній залежності. Так, при збільшенні ціни обсяг продажів падає, а при зменшенні – росте. При цьому залежність між пропозицією товару і його ціною є лінійною. При збільшенні ціни обсяг пропозиції росте, а при зменшенні – падає. Таким чином, ціна стимулює виробництво при дефіциті продукції і «гальмує» його при надлишку товару, забезпечуючи тим самим динамічний баланс між попитом і пропозицією.

Функція ціни як інструменту раціонального розміщення виробництва полягає в тому, що за допомогою цін здійснюється перерозподіл капіталу між різними галузями. Такий перелив капіталу здійснюється самостійно під впливом ринкових механізмів з метою отримання більшої величини прибутку.

Всі перераховані функції ціни тісно взаємозв'язані. Так, балансуюча функція є продовженням стимулюючої і також направлена на збільшення об'єму виробництва товарів, що користуються попитом. Функція ціни як інструменту раціонального розміщення виробництва тісно зв'язана з розподільною функцією, загалом вони сприяють становленню і розвитку високоприбуткових секторів економіки.

Види цін

Вітчизняний і світовий досвід свідчить про те, що на практиці використовується дуже велике різноманіття цін, що пов'язано з особливостями придбання товарів і їх реалізацією.

Залежно від ознаки, встановленої за основу класифікації, можна виділити наступні види цін:

1. За характером обслуговуваного обороту:

- оптові;

- роздрібні;

- закупівельні (за якими реалізується сільськогосподарська продукція);

- кошторисна вартість (оцінюється вартість будівельних робіт);

- тарифи (вид цін на послуги житлово-комунального господарства).

2. Залежно від державного впливу:

- вільні ціни;

- регульовані ціни, в числі яких виділяють:

- граничні ціни (лімітовані) – ціни, вище (нижче) за які підприємства не можуть встановлювати ціну на свою продукцію (послуги);

- фіксовані – ціни, встановлені на певному рівні. Зміна цих цін можлива тільки за рішенням того органу державної влади, який їх встановив.

3. За способом встановлення і фіксації:

- тверда ціна – ціна, що встановлюється на момент підписання договору і не змінюється протягом всього терміну дії договору. Звичайно в договорі робиться обмовка про те, що ціна тверда і зміні не підлягає;

- рухома ціна – ціна, зафіксована в договорі з обмовкою про те, що вона може бути переглянута, якщо ринкові ціни на дану продукцію зміняться (ціни на промислові, сировинні, продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими договорами);

- ковзаючі ціни – встановлюються на вироби, що вимагають тривалого терміну виготовлення. Обчислюються з моменту виконання договору шляхом перегляду первинної договірної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва за період часу, необхідний для виготовлення продукції (виготовлення складного промислового устаткування, суднобудування, літакобудування). Як правило, при підписанні довгострокового договору обумовлюється базис ціни і можливий відсоток ковзання.

4. З урахуванням чинника часу:

- постійні ціни – ціни, що не змінюються під впливом чинника часу;

- сезонні ціни – ціни, що встановлюються на товари, які мають сезонний характер. Визначаються шляхом вживання знижок від первинної продажної ціни, яка діє протягом певного періоду часу;

- східчасті ціни – ряд цін на продукцію, які послідовно знижуються в наперед обумовлені моменти часу за заздалегідь визначеною шкалою.

5. За способом отримання інформації про рівень цін:

- довідкові ціни – публікуються в каталогах, довідниках, економічних журналах, спеціальних економічних оглядах. Використовуються як орієнтовна інформація при встановленні цін на аналогічну продукцію;

- прейскурантна ціна – вид довідкової ціни, публікованої в прейскурантах фірм - продавців;

- розрахункова ціна – застосовується при визначенні ціни на нестандартну продукцію, що виробляється за індивідуальними замовленнями і розраховується виробником для кожного замовлення окремо з урахуванням якісних і технічних особливостей даного виду продукції.

6. Залежно від виду ринку:

- аукціонні ціни – ціни публічного продажу за максимально запропонованим рівнем на заздалегідь оглянуту покупцем партію товару (лот). Ціна встановлюється в результаті зміни співвідношення між попитом і пропозицією;

- біржові котирування – ціни на однорідний вид товару, що реалізуєть-ся через біржу. Ціна біржового товару формується на основі біржового котирування і надбавок або знижок залежно від якості товару, відстані товару від місця поставки, передбаченого біржовим контрактом, і т.д.;

- ціни торгів – ціни особливої форми торгівлі, заснованої на видачі замовлень на поставку товару або виробництво певних робіт (отримання підрядів) за наперед оголошених в спеціальному документі – тендері умовам. Замовнику пропонується декілька проектів по виконанню певного виду робіт з яких він згодом обирає для себе самий оптимальний, у тому числі і за ціною.

7. Внутрішньофірмові або трансфертні ціни – ціни, вживані всередині підприємства при реалізації продукції між підрозділами підприємства., а також між різними підприємствами, що входять в одну асоціацію, організаційну форму.

8. За умовами поставки:

-франко-склад продавця;

- франко-склад покупця.

Термін «франко» (від італ. franko) буквально означає «вільний», а стосовно підприємницької діяльності «вільний від оплати».

Термін «франко» означає, до якого пункту на шляху проходження товару від продавця до покупця постачальник відшкодовує транспортні витрати (транспортні, вантажно-розвантажувальні витрати, страхування).

У практиці міжнародної торгівлі при оформленні й укладанні зовнішньоторговельних контрактів купівлі-продажу сторони використовують базисні умови постачання, тлумачення яких і зобов'язання сторін, що випливають з них, містяться в спеціальному збірнику Міжнародної торговельної палати "Інкотермс-2000". Відповідно до міжнародних правил, основний принцип регламентування умов поставки товарів становить послідовне збільшення обов'язків продавця від мінімального до максимального обсягу й відповідне збільшення витрат на переміщення товару, які оплачує продавець, отже, урахуванню їх у ціні товару, яка фіксується у контракті.

Збірник "Інкотермс-2000" містить основні поняття, що використовуються в міжнародній торговельній практиці і є офіційною нормативною основою при арбітражному розгляді справ, які виникають з відповідних питань.

У практиці міжнародної торгівлі існує поняття товарного демпінгу – продажу значних за обсягом партій товару за демпінговими цінами. Демпінгова ціна – це ціна на товар, істотно нижча, ніж при звичайних комерційних операціях. Вона застосовується з метою одержання конкурентних переваг при експорті на той чи інший ринок, витіснення конкурента. У ряді випадків здійснюється продаж товару навіть за цінами, що не відшкодовують витрати виробництва.

Залежно від територіальної диференціації ціни підрозділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні й поясні.

Єдині ціни встановлюються державними органами на окремі товари й послуги на всій території держави (наприклад, тарифи на залізничні перевезення, електроенергію та ін.).

Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.).

Зональні ціни встановлюються на продукцію видобувних галузей промисловості з урахуванням різного рівня собівартості видобутку в тих або інших природно-географічних умовах (наприклад, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту й т.п.).

Поясні ціни встановлюються по районах (поясах) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва й витрат на транспортування в інші райони (наприклад, ціни на вино, овочеві консерви й т.п.). Пояси визначає держава, але вони можуть складатися стихійно, коли певні види товарів не виробляються в даному регіоні.