Фактори, що впливають на політику цін підприємства

Все різноманіття ціноутворюючих факторів можна підрозділити на три групи:

1) Базові (некон’юнктурні). Ці фактори визначають відносно високу стабільність розвитку цінових показників. Дія ця група факторів по-різному, на ринках різних типів. Так, в умовах товарного ринку некон’юнктурні фактори вважаються внутрішньовиробничими, витратними, оскільки рух цін під впливом лише цих факторів односпрямований з рухом витрат.

2) Кон’юнктурні.

Дія кон’юнктурних факторів пояснюється мінливістю ринку й залежить від політичних умов, впливу моди, переваг споживачів й ін.

3) Регулюючі, пов’язані з державною політикою.

Регулюючі фактори проявляються тим очевидніше, чим активніше втручання держави в економіку. Цінові обмеження з боку держави можуть носити рекомендаційний або твердий адміністративний характер.

У міру розвитку ринку, все більшого насичення його товарами й послугами зростає роль кон’юнктурних факторів. У цей час існують типи ринків і групи благ, стосовно до яких називають тільки кон’юнктурні фактори, наприклад, земля й цінні папери.

Також можна виділити групу факторів, під впливом яких перебуває підприємство при виборі способу ціноутворення на свій товар:

1. Фактор витрат- витрати й прибуток становлять мінімальну ціну товару. .

2. Фактор конкуренції- конкуренція впливає на цінову політику. Можна спровокувати сплеск конкуренції, призначивши високу ціну або усунути її, призначив мінімальну. Якщо товар вимагає особливого методу виробництва, або виробництво його дуже складне, то низькі ціни не залучать до нього конкурентів, але високі ціни підкажуть конкурентам, чим їм варто зайнятися.

3. Фактор стимулювання збуту -у ціну товару включається націнка, що окупає заходи щодо стимулювання ринку. Всі кошти, витрачені на стимулювання збуту, повинні надалі окупатися за рахунок продажів товару.

4. Фактор суспільної думки -звичайно в людей є деяке сприйняття ціни товару, незалежно від того, чи є він споживчим або промисловим. Здобуваючи товар, вони керуються деякими границями цін, або ціновим радіусом, що визначає, за якою ціною вони готові купити товар.

Підприємство повинне або не виходити за межі цього радіуса в цінах на свій товар, або виправдати, чому ціна на нього виходить за них. Товар може перевершувати існуючі аналоги по якихось якостях, і якщо такі переваги сприймаються покупцями позитивно, то ціну можна піднімати, якщо ж переваги даного товару не такі очевидні, потрібно вдатися до додаткової реклами.

5. Фактор обслуговування -у передпродажному, продажному й післяпродажному етапах угоди, звичайнобере участь обслуговування. Витрати по обслуговуванню повинні входити в ціну. У такі витрати входять: підготовка розрахунків, установка устаткування, доставка товару, навчання персоналу, надання гарантії.

Функції цін

Економічна сутність ціни проявляється у виконуваних нею функціях.

Функція ціни характеризує сукупність загальних властивостей, які об’єктивно властиві їй, як економічної категорії. Ці якості визначають роль і місце ціни в господарському механізмі й активно впливають на економічні процеси. Виділяють п’ять основних функцій ціни:

- обліково-вимірювальну;

- збалансування попиту та пропозиції;

- перерозподільну;

- стимулюючу;

- розміщення виробництва.

1. Обліково-вимірювальна функція визначається сутністю ціни, як грошового вираження вартості. Виконуючи облікову функцію, ціни дозволяють зіставляти різні блага, не порівнянні по споживчих характеристиках. Тільки в ціннісному вираженні можна визначити макроекономічні, галузеві показники й показники конкретного підприємства. За допомогою цін обчислюються вартісні показники, які використовуються при оцінці результатів діяльності підприємств. На вартісних показниках базуються планування й державне регулювання виробництва, оперативний, бухгалтерський і статистичний облік. На їхній основі проводиться динамічний, функціонально-вартісний аналіз, обчислюються темпи й пропорції розвитку господарства, визначаються обсяги виробництва й реалізації продукції, витрат виробництва й прибутку, податкових і орендних платежів, проводяться розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень і нової техніки, інвестицій і ін., причому ціна повинна об’єктивно відображати вартість продукції, бути точним і надійним інструментом виміру економічних процесів.

2. Функція збалансування попиту та пропозиції. Через ціни здійснюється взаємозв’язок виробництва й споживання, пропозиції та попиту. Ціна свідчить про диспропорції в сферах виробництва й обігу, і вимагає вживання необхідних заходів по їхньому подоланню. Ціна служить гнучким інструментом для досягнення відповідності між попитом та пропозицією.

Балансуючу функцію в тім або іншому ступені виконують всі види ринкових цін. В умовах вільного ринку, природної конкуренції ціна завдяки цій функції виконує роль стихійного регулятора суспільного виробництва. Як слідство постійних коливань цін у рамках життєвих циклів товарів, відбувається перелив капіталу з однієї сфери виробництва в іншу. Зменшується виробництво продукції, що не користується попитом, а ресурси направляються на збільшення виробництва необхідної споживачеві продукції або послуг.

3. Розподільна й перерозподільна функція ціни припускає перерозподіл створеного суспільного продукту між сферами економіки, господарськими ланками, регіонами й різними групами населення. Держава, наприклад, підтримує рівень цін на легкові автомобілі, алкогольну й тютюнову продукцію на рівні, що значно перевищує рівень витрат. Доходи від цього перевищення використовуються для підтримки низьких цін на товари першої необхідності. Ріст роздрібних цін (тарифів) на товари й послуги більш високими темпами, чим зростання доходів населення, веде до скорочення фонду споживання, і навпаки.

4. Суть стимулюючої функції складається в заохочувальному й стримуючому впливі цін на різні сфери відтворення. Наприклад, для стимулювання виробництва прогресивної продукції, держава знімає всі цінові обмеження, що стримують зростання прибутку виробника. Разом з тим уводяться тверді цінові обмеження на товари, що є витратними в прогресивних виробництвах, для прискорення розвитку останніх.

Через систему цін стимулюється збільшення обсягу виробництва, поліпшення якісних параметрів товарів, відновлення асортиментів, оптимізація структури споживання (виробничого й невиробничого), скорочення нераціональних поставок, ефективне використання транспортних засобів, скорочення часу обігу й т.д. Такого роду стимулювання може здійснюватися шляхом державного регулювання цін (установлення обмежень на рентабельність, розміру оптових і торговельних надбавок, дотацій, ставок оподатковування, рівня граничних і фіксованих цін).

5. Функція розміщення виробництва. За допомогою механізму цін відбувається перелив капіталу в ті сектори економіки, у розвиток тих виробництв, де є висока норма прибутку, що здійснюється під впливом конкуренції й руху попиту. Однак в умовах перехідної економіки при монополізмі багатьох виробників, слабкої конкуренції, наявності інфляції, масштаби переливу капіталів невеликі.

Поряд із внутрішніми функціями, що реалізуються в межах народного господарства країни, ціни виконують зовнішньоекономічніфункції, виступаючи в ролі інструмента торговельних угод, зовнішніх платежів, взаємних розрахунків між країнами.

Література: [6]с.18 - 30, [3] с. 8-25, [10] с. 12-26.

Питання для самоперевірки

1. Яке значення для підприємства має ціна?

2. Охарактеризуйте місце процесу ціноутворення в ринковому механізмі.

3. Дайте визначення ціновому механізму.

4. Дайте визначення ціни як інструменту економіки.

5. Які фактори впливають на політику цін підприємства?

6. Що характеризують базові (некон’юнктурні) фактори?

7. Яким чином економічна сутність ціни проявляється у виконуваних нею функціях?

8. Чим пояснюються складності ціноутворення?